Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Українська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Білорусь Болгарія Боснія і Герцеговина Бразилія Велика Британія Венесуела Колумбія Вірменія Естонія Греція Грузія Ірландія Іспанія Італія Казахстан Канада Киргизстан Китай Латвія Литва Північна Македонія Мексика Молдова Німеччина Нова Зеландія Парагвай Польща Португалія Росія Румунія Сербія Словаччина Словенія США Угорщина Узбекистан Уругвай Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Японія
Етнографічні групи Батюки Бойки Волиняни Галичани Гуцули Кубанці Лемки Литвини Наддніпрянці Ополяни Підляшани Пінчуки Подоляни Покутяни Поліщуки Русини Сіверяни Слобожани Харцизи
Релігія Християнство Православ'я Православна церква України УПЦ МП Католицизм РКЦ УГКЦ Протестантизм Іслам Юдаїзм Рідновірство Атеїзм
Мови Українська та її діалекти
Інші статті Україна Знамениті українці Історія України Всесвітні форуми українців Голодомори Етнокультурні регіони Розселення Етногенез українців Етноніми українців Українські прізвища Українські меценати Український родовід
Портал «Україна»
п о р

Українці в Румунії (рум. Ucrainenii din România) — четверта за чисельністю етнічна спільнота Румунії, після румунів, угорців та циган (ромів). Згідно з даними перепису 2011 року, спільнота налічує 51 007 осіб, що становить 0,27 % всього населення Румунії. За переписом 1948 року українців за мовою налічувалось 37,6 тисяч осіб, за переписом 1966 р. — 54,7 тис. за самоідентифікацією. Чисельність осіб, які спілкуються українською мовою, перевищує офіційну чисельність українців, що свідчить про політичну ідентифікацію, як румун, проте етнічну, як — українців.

Українці Румунії переважно проживають в північній частині Румунії, на кордоні з Україною в Мармарощині і Буковині, а також у Подунав'ї (Північна Добруджа і Південна румунська Молдова). Більше половини всіх офіційно зареєстрованих румунських українців проживає в повіті Марамуреш на Мармарощині (34 027 чоловік), де вони становлять до 6,67 % всього населення. Велика кількість українців проживає також у Сучаві (8 506 осіб) і Тіміші (7  261 особа).

Українці становлять більшість у селах: Бистрий, Великий Бичків, Руська Поляна, Ремети, Кривий, Вишня Рівня, Рускова, Вишевська Долина, Балківці, Ульма, Ізвори, Щука, Копечеле і інші.

Як офіційна національна меншина українці мають одне зарезервоване місце в парламенті Румунії. 29 грудня 1989 року засновано Союз українців Румунії.

До 1918 року українці жили на території тогочасної Румунії в північній Добруджі — у дельті Дунаю (див. також Задунайська Січ). Їхнє поселення (близько 20 000) пов'язане безпосередньо з українською етнографічною територією в південній Бессарабії. Незначне число українців (близько 50 000) жило у північній Молдові (повіти Дорогой і Ботошани), населення якої до 17 століття було здебільшого українським. Тепер в південній Буковині частково збережено українську мову й звичаї.

Після Першої світової війни у межах «великої» Румунії опинилися Буковина, Бессарабія та мала частина Закарпаття — південна частина Мармарощини, а у зв'язку з цим частина української суцільної етнографічної території й низка українських етнографічних островів у цих країнах, зокрема у Бессарабії; врешті, українські острови у Банаті, який до 1918 належав до Угорщини. Крім того, на території корінної Румунії, головним чином у Бухаресті, опинилися українські політичні емігранти з України; їх основу становили колишні старшини і вояки 2 Запорізької бригади Армії УНР, які восени 1920 перейшли Дністер. З 1923 у Бухаресті існувала централя Громадсько-Допомогового Комітету Української Еміграції в Румунії (голова К. Мацієвич, заступник голови В. Трепке, секретар Д. Геродот (Івашин)), яка координувала працю 10 філій емігрантів (найчисленніша — Громада Українських Емігрантів у Букарешті). В Бухаресті ще діяли: Союз українок-емігранток у Румунії (голова — Н. Трепке), Товариство Українських Вояків у Румунії (голова Г. Порохівський) і заснований гетьманською групою 1921 Союз Українських Хліборобів у Бухаресті (голова П. Новіцький). До міст Румунії наплинуло також деяке число українців з Буковини і Бессарабії, переважно учителі й службовці, що їх румунська влада переселила, щоб ослабити український стан посідання, студенти, які вчилися у вищих навчальних закладах, головним чином у Бухаресті (вони заснували в Бухаресті товариство «Зоря» , 1921 — 26, згодом Українське Культурно-спортове товариство «Буковина», 1926-44) й Ясах.

1941 року Румунія дала українській національній меншості деякі культурні права: у Бухаресті організовано українське радіомовлення (керівник М. Ковалевський), виходила газета «Життя» (ред. І. Гаврилюк), журнал «Батава».

Число українців, що жили в корінній Румунії збільшилося на 1940 утікачів, які після зайняття СРСР Буковини і Бессарабії шукали захисту в Румунії. Перед зайняттям всієї Румунії радянським військом 1944 частина українців з Румунії подалася на захід, більшість залишилася. Дехто з українських громадських діячів (І. Григорович, О. Масикевич, В. Якубович та ін.) були заарештовані й вивезені до СРСР.

Кордони УРСР з Румунією не покриваються докладно з етнографічними межами, і тому в Румунії залишилися невеликі простори української етнографічної території:

• в Південній Буковині (близько 40 000 українців у 39 місцевостях);
• у Добруджі (30 000 українців у 37 місцевостях);
• в Мармарощині (близько 30 000 у 16 місцевостях);
• близько 10 000 українців живе у 8 селах у Банаті (дехто з них виїхав наприкінці 1940-х pp. до СРСР);
• бл. 10 000 — у розпорошенні в межах румунської етнічної території.;

у всій Румунії близько 120 000.

За офіційним переписом 21.02.1956, в Румунії жило 68 300 українців, у тому числі в тодішніх областях:

• Банат (райони Луґож і Карансебеш) 4700,
• Добруджа (район Тульча) — 7 900,
• Марамуреш (райони Вішев і Сигіт) — 25 200,
• Сучава (райони Радівці, Кимполюнґ, Дорогой, Ґура-Гуморулуй і Ватра Дорней) — 28 900
• розпорошених по всій Румунії 1 500;

останні найбільше перебувають у Букарешті (офіційно 500, насправді близько 2 000). Інші міста, у яких живуть українці: Констанца, Тімішоара, Бая-Маре, Яси, Клюж, Луґож, Мармарош-Сігет, Сучава.

У соціалістичній Румунії немає жодних українських громадських організацій, хоч конституція гарантує кожній національній меншості національно-культурні права. Партія і уряд країни змінювали своє ставлення до місцевих українців. До 1947 вони не визнавали взагалі існування української національної меншості; у 1948—1963 існувала відносна можливість праці в культурно-шкільній сфері, хоча, щоб налякати українську інтелігенцію, у 1959 у Букарешті влаштовано показовий процес проти В. Білівського, якому закидали заохочування читачів до української мови і плекання української культури (його засуджено на 7 років в'язниці; аналогічний процес відбувся і в Сиготі). З 1964 румунська влада поступово ліквідувала попередні здобутки української національної групи. Не принесла покращення становища українців у Румунії нова конституція 1965, яка формально запевняла меншостям національні права. Щоправда, 1968 дозволено організувати українські повітові ради трудящих при Фронті Соціальної Єдності для Сучавського й Мармароського повіту (гол. І. Захарійчук і Ю. Канюка), але вони не виявили ніякої української національної праці.

Шкільна реформа 1948 дала можливість для розвитку середньої і вищої освіти українською мовою. Упродовж 10 pp. у Р. існувало 120 нар. шкіл з українською мовою навчання (бл. 200 українських учителів і бл. 10 000 учнів) та паралельні класи з українською мовою навчання в гімназіях у Сереті, Сиготі й Сучаві (за 1957 — 77 випускників) і у пед. школах: в Сереті, Сиготі й Тульчі (за 1957 — 54 випускники). Для шкіл створено різнорідні підручники українською мовою, серед ін. «Курс іст. граматики української мови» М. Павлюка та «Румунсько-український словник» (30 000 слів) і «Українсько-румунський словник» (35 000 слів) — обидва за ред. Ю. Кокотайла.

Культурно-освітню діяльність по українських селах провадили читальні, клуби, будинки культури, гуртки самодіяльності, гуртки молоді; по містах відділи Румунського Об'єднання для зв'язків з Сов. Союзом (ARLUS — Asociaţia Romînă pentru legătŭri cu Uniunea Sovietică). Рівень культурної праці був досить низький. Програми місцевих культурних улаштувань велися українською, румунською та російською мовами.

Почавши з 1964 вся культ.-осв. праця українців у Р. зазнає переслідування. Ліквідовано майже всі школи з українською мовою навчання (животіє тільки український відділ при гімназії в Сиготі і український лекторат у Букарештському Університеті) і всю українську осв.-культ. працю по селах, заборонено вживати в публікаціях українські назви місцевостей.

Преса представлена двотижневиком «Новий Вік» (з 1949; ред. В. Білівський, С. Загородний, з 1959 І. Колесник, М. Бодня), наклад спершу 10000, нині 4000; тепер газ. мусить містити рум. зміст українською мовою. У 1950 — 58 виходив літ.-іст. двомісячник «Культ. порадник», наклад 600—1000, ред. В. Федорович і В. Білівський.

Деяке число українців працює в Р. у високих школах і в наук. інститутах; І. Робчук, К. і А. Реґуші в Інституті Лінґвістики, В. Виноградник (†1973) в інституті Пастера в Букарешті, славісти К. Драпака і І. Лемний, педагог О. Антохій, фізик Б. Павлюх (політехніка в Ясах) та В. Карамзин-Каковський тощо. У Букарешті існує відділ української мови і літератури (з 1952 при славістичному відділі Букарештського Університету), з 1963 при катедрі слов. мов Інституту іноземних мов і літератур, завідувач доцент Іван Ребушапка.

Порівняно добре в Р. представлена українська література. У 1950-х pp. українські письменники друкували свої твори у журналі «Культ. Порадник» та у додатку «Література» до двотижневика «Новий Вік», у 1968—1970 — у «Літ. Видавництві», з 1970 у видавництві «Критеріон» у Бухаресті, створеному для публікацій творів нац. меншостей (ред. українського відділу М. Корсюк). У 1960-х pp. у Бухаресті вийшли зб. поезій О. Мельничука, Г. Клемпуша, Юрія Павліша, Д. Онищука; зб. новель і оп. І. Федька та С. Яцентюка; альманахи «Серпень» (1964; ред. Є. Мигайчук) та «Ліричні струни» (1968); зб. «Народився співанки» — українські нар. пісні з півд. Буковини, Мармарощини, Банату і Добруджі, зібрані й упорядковані І. Ребошапкою. З 1970 заходами Літ. студії українських письменників, при Спілці Письменників Р. вийшли у видавництві «Критеріон» збірки поезій: С. Ткачука, М. Балана, Стеліяна Ґруї, М. Михайлюка, І. Непогоди, О. Масикевича, І. Ковача, М. Небиляка, М. Корсюка, Ю. Павліша, В. Баршая, О. Мельничук; зб. «Ой у саду-винограду» (1971) і «Відгомони віків» (1974) з нар. творчістю українського населення Румунії (обидві за ред. І. Ребошапки), «Наші весни» (1972 — зб. прози, ред. М. Михайлюк), зб. репортажів «Про землю і хліб» (1972) та «Антологія української класичної поезії» (1970; ред. М. Ласло). В Орадя жила українська письменниця К. Бобикевич († 1971).

Більшість українського населення в Румунії була православною, греко-католики переважали на Мармарощині і в Банаті. Після ліквідації Греко-католицької церкви в Румунії (1948) вірних примушено перейти на православ'я. Богослужіння і проповіді Румунської православної церкви майже повсюдно, крім Серету, сіл і міст Мараморощини і Банату, відбуваються румунською мовою, і таким чином вона є одним із засобів румунізації. На румунізацію українців Румунії впливає й те, що вони живуть розпорошені й ізольовані від інших країн українського поселення, головно від України, а залякана українська інтелігенція, яка живе переважно по містах, має невеликий зв'язок з українською масою.

Сьогодні держава виділяє кошти на розвиток української освіти, культури, видавничої справи.^[1]

Українська освіта в Румунії є в місцях компактного проживання українців. Зокрема, в місті Мармарош-Сигіт — Український ліцей імені Тараса Шевченка, в Сучавському і Тимішському повітах є по одній секції в румунських ліцеях. Українську філологію вивчають у Бухарестському, Клузькому та Сучавському університетах.^[1]

Українською мовою видаються часописи «Вільне слово», «Український вісник», «Наш голос», дитячий журнал «Дзвоник», книжки українських письменників Румунії.^[1]

Динаміка чисельності українців Румунії

• 1956 ‒ 60 479 ‒ 0,35 %
• 1966 ‒ 54 705 ‒ 0,29 %
• 1977 ‒ 55 510 ‒ 0,26 %
• 1992 ‒ 65 764 ‒ 0,29 %
• 2002 ‒ 61 091 ‒ 0,28 %
• 2011 ‒ 51 703 ‒ 0,27 %

За результатами перепису 2002 р. в Румунії існувало 12 комун, де більшість населення становили українці. Більшість з них (10) розташовано в північних повітах (Марамуреш, Сучава) на кордоні з Україною. Інші 2 комуни були розташовані на південному заході у румунському Банаті (повіти Тіміш та Караш-Северін). У комунах з переважанням українського населення у 2002 році проживало 54,5 % українців Румунії (33 297 осіб з 61 091)^[2][3]

За даними перепису 2011 р. понад 60 % українців Румунії проживають у повіті Марамуреш. У 7 повітах з 41 проживають 96 % українців Румунії. Розселення українців у повітах Румунії в 2011 р.:

• Марамуреш — 31 234 — 60,4 %
• Тіміш — 5 953 — 11,5 %
• Сучава — 5 698 — 11,0 %
• Караш-Северін — 2 600 — 5,0 %
• Сату-Маре — 1 397 — 2,7 %
• Тульча — 1 317 — 2,5 %
• Арад — 1 295 — 2,5 %

• Українська мова в Румунії
• Румуни в Україні
• Українсько-румунські відносини

• Рендюк Т. Г. Українці Румунії: національно-культурне життя та взаємовідносини з владою / НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2010. — 150 с.
• Карта українських сіл в Румунії
• Українці в Румунії (стаття газети «День»)
• Українці Південної Буковини: проблеми і орієнтири
• Українська меншина в Румунії зникає. Чи не тому, що про неї мало згадує «Ненька»?
• Розділені Тисою. Українці Мараморщини: простіше на їхній берег кинути каменем, аніж дістатися і погомоніти
• Фестиваль «Гуцульська бринза». Рахів, Україна. Передача румунського TV українською мовою. Передача від 03.11 2011 року.
• Передача румунського TV «Українські пісні та танці» українською мовою. Передача від 27.10 2011 року.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Radio Romania International | Всесвітня служба радіо Румунія. Фестиваль мистецтва та багатокультурності у місті Клуж-Напока. 2011-10-31^{[недоступне посилання з липня 2019]} (укр.)
• Гуцули сіл Поляни та Репедя (Румунія) та села Зелене (Україна) виграли грант в рамках проекту «Гуцульський культурний центр», який фінансується через Програму транскордонного співробітництва ENPI Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007—2013 рр.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Журнал українських письменників Румунії «Наш голос», вересень 2011. В PDF-форматі.
• Українці Румунії бережуть національні традиції. // Свобода (газета). 1 червня 2012 р., С. 5.

• Українці Румунської Мараморощини / В. Куреляк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 184 c. — (Народозн. студії). — Бібліогр.: 160 назв.
• Срібняк І. Українці в Бессарабії та Румунії, 1921—1923 рр. (таборове та позатаборове повсякдення інтернованого вояцтва армії УНР) // Rusin: International Historical Journal. — Chisinau (Moldova), 2017. — Vol.49. — Issue 3. — S.122-136. (DOI: 10.17223/18572685/49/8) http://journals.tsu.ru/rusin/&journal_page=archive&id=1629&article_id=36455
• Юрій Місіюк. Українці в Румунії // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1998. — Вип. 6(40). — С. 18. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.

п о р Українці за кордоном Австралія та Океанія Австралія Мельбурн Нова Зеландія Азія Азербайджан В'єтнам Ізраїль Індія Казахстан Киргизстан Китай Маньчжурія Шанхай Пекін Гонконг Тайвань Ліван Малайзія Південна Корея Непал ОАЕ Сінгапур Таджикистан Туреччина Туркменістан Узбекистан Японія Америка Аргентина Буенос-Айрес Бразилія Венесуела Колумбія Домінікана Канада Куба Мексика Парагвай Перу США Балтимор Лос-Анджелес Нью-Йорк Уругвай Чилі Африка Ангола Єгипет Марокко Мозамбік ПАР Туніс Європа Австрія Албанія Андорра Бельгія Болгарія Боснія і Герцеговина Республіка Сербська Велика Британія Шотландія Вірменія Греція Грузія Данія Естонія Ірландія Ісландія Іспанія Італія Латвія Литва Ліхтенштейн Люксембург Мальта Монако Нідерланди Німеччина Норвегія Північна Македонія Португалія Сербія Воєводина Словенія Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція З автохтонним українським населенням Білорусь Молдова Придністров'я Польща Росія Білгородська область Башкортостан Воронізька область[ru] Далекий Схід Республіка Комі Колима[ru] Кубань Москва Пермський край Санкт-Петербург Саха (Якутія) Сибір Татарстан Румунія Словаччина Угорщина Товстим шрифтом виділено країни, що межують з Україною

п о р Українсько-румунські відносини Населення та кордон Румуни в Україні • Українці в Румунії • Румунсько-український кордон Посли Румунії в Україні Константін Коанде (1917) • Константін Концеску (1917—1918) • Леонтін Пастор (1992—1993) • Бістреану Іон (1993—1998) • Міхай Дінуку (1998—1999) • Корнел Іонеску (1999—2000) • Александру Корня (2000—2005) • Траян Лауренціу-Христя (2005—2010) • Корнел Іонеску (2010—2016) • Крістіан-Леон Цуркану (2016—2022) • Александру Віктор Мікула (з 2022) Посли України в Румунії Галіп Артем Васильович (1918) • Севрюк Олександр Олександрович (1918) • Ґалаґан Микола Михайлович (1918) • Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович (1918) • Гасенко Юрій (1919) • Мацієвич Костянтин Андріанович (1919—1923) • Сандуляк Леонтій Іванович (1992—1995) • Чалий Олександр Олександрович (1995—1998) • Харченко Ігор Юрійович (1998—2000) • Бутейко Антон Денисович (2000—2003) • Бауер Теофіл Йозефович (2004—2005) • Малько Юрій Феодосійович (2005—2008) • Рендюк Теофіл Георгійович (2005—2006,2008) • Кулик Маркіян Зіновійович (2008—2011) • Котик Віорел Дмитрович (2011—2012) • Бауер Теофіл Йозефович (2012—2016) • Рендюк Теофіл Георгійович (2016) • Левицький Євген Вікторович (2016—2017) • Баньков Олександр Сергійович (2017—2020) • Роговей Паун Аурелович (2020-2022) • Прокопчук Ігор Васильович (з 2022)

п о р  Румунія в темах Держава Державні символи Прапор • Герб • Гімн Конституція (Право) • Парламент (Палата депутатів • Сенат) • Президент • Прем'єр-міністр • Уряд • Міністр закордонних справ • Збройні сили • Адміністративний поділ • Українсько-румунські відносини • Міжнародні відносини Румунії Економіка Румунський лей • Національний банк • Транспорт (Залізниця) • Автомобільна промисловість • Гірнича промисловість Географія Столиця • Список міст • Регіони розвитку • Повіти • Муніципалітети • Крайні точки • Румунсько-український кордон • Трансильванія • Чорноморське узбережжя Геологія Корисні копалини • Гідрогеологія • Сейсмічність • Історія освоєння мінеральних ресурсів Історія Доісторична • Трансильванії • Дунайські князівства • Румунське королівство • Велика Румунія • Друга світова війна • Соціалістична Республіка Румунія • Революція 1989 • Волощина Населення Румуни • Секеї • Чанґо • Трансильванські сакси • Румуни в Україні • Українці в Румунії Культура Румунська мова (абетка • в Україні • Українсько-румунські мовні контакти • румунізм) • Румунська кухня (плачинда • чорба) • Архітектура • Релігія (Католицизм • Греко-католицизм • Свідки Єгови) • Освіта • Література • Спадщина ЮНЕСКО Спорт Румунська футбольна федерація • Збірна з футболу • Суперкубок з футболу • Футболіст року в Румунії • Румунська хокейна федерація • Збірна з хокею Інше Паспорт • Інтернет-домен Категорія • Вікісховище • Портал: Румунія