Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Українська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Білорусь Болгарія Боснія і Герцеговина Бразилія Велика Британія Венесуела Колумбія Вірменія Естонія Греція Грузія Ірландія Іспанія Італія Казахстан Канада Киргизстан Китай Латвія Литва Північна Македонія Мексика Молдова Німеччина Нова Зеландія Парагвай Польща Португалія Росія Румунія Сербія Словаччина Словенія США Угорщина Узбекистан Уругвай Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Японія
Етнографічні групи Батюки Бойки Волиняни Галичани Гуцули Кубанці Лемки Литвини Наддніпрянці Ополяни Підляшани Пінчуки Подоляни Покутяни Поліщуки Русини Сіверяни Слобожани Харцизи
Релігія Християнство Православ'я Православна церква України УПЦ МП Католицизм РКЦ УГКЦ Протестантизм Іслам Юдаїзм Рідновірство Атеїзм
Мови Українська та її діалекти
Інші статті Україна Знамениті українці Історія України Всесвітні форуми українців Голодомори Етнокультурні регіони Розселення Етногенез українців Етноніми українців Українські прізвища Українські меценати Український родовід
Портал «Україна»
п о р

Українці — національна меншина Латвії. На 2011 рік чисельність латвійських українців дорівнювала 67 856 — це друга за чисельністю етнічна громада Латвії. Проживають українці переважно в містах^[1]. У Ризі існує українська загальноосвітня школа.

Перші звістки про українців в Латвії датуються XIX століттям. У кінці XIX століття в Латвії проживало більше тисячі українців, з них 270 в Ризі. Першим відомим українцем у Латвії, був Іван Малиновський — викладач Балтійського семінару вчителів.

На початку XX століття почалися перші спроби українців об'єднатися. Спочатку це були зустрічі під час панахид по Тарасу Шевченку і, нарешті, в січні 1911 року в Ризі була створена «Українська Громада» — українське громадське зібрання, яке проіснувало до Першої світової війни. Основною метою «Української Громади» було об'єднання українців на принципах взаємодопомоги і збереження своєї національної ідентичності. Громада зуміла об'єднати навколо себе українські сили Латвії, звернула увагу латиської та російської інтелігенції на українські проблеми. Розвиток «Української Громади» було перервано війною. Що трапилося з «громадянами» у військовому вирі, невідомо. У всякому разі в створені пізніше українські громади вони не входили.

Навесні 1917 року на хвилі націоналізації армії були створені українські організації і в XII армії, чий штаб був розташований в Ризі. Згуртовані українці обрали Виконавчу Раду українців XII армії, створили «Український Клуб». З червня того ж року видавалась газета «Український голос», головним редактором якої був Сергій Пилипенко — у майбутньому відомий український письменник. Делегати українців XII армії були присутні на Всеукраїнському Військовому Генеральному з'їзді в Києві, навіть була створена Ризька організація УПСР. Діяльність українських організацій у XII армії була припинена після приходу до влади більшовиків, у тому числі й через їх антибільшовицьку спрямованість.

В січні 1933 року в Ризі було створено «латисько-українське товариство». Статут товариства ставив завдання створення якнайближчих зв'язків між латвійським та українським народами. Прямих зв'язків з Радянською Україною не були встановлені, проте проводилася спільна робота з організаціями Львова (Польща), Литовським українським суспільством і іншими. Товариство провело багато літературно-музичних вечорів, лекцій, концертів, було показано багато вистав й навіть опера «Запорожець за Дунаєм». Товариство існувало до червня 1940 і зробило дуже багато для популяризації української культури в Латвії.

У 1988 на хвилі національного відродження в Латвії почали створюватися національні культурно-просвітницькі товариства. У вересні 1988 року в Латвії було утворені українські національно-культурні товариства: «Дніпро» та Український молодіжний клуб. У кінці листопада в складі Балто-слов'янського товариства утворилось українське товариство «Славутич», проте незабаром воно припинило своє існування. Надалі також були створені: культурне товариство «Українська родина», Товариство підтримки Руху, Союз українців Латвії (на чолі з колишнім редактором газети «Радянська Латвія» і депутатом ВР ЛР В. Стефановичем) економічні структури. Недільна українська школа і з вересня 1991 загальноосвітня Ризька українська школа (в якій, щоправда, основні предмети з 1 класу освоюються латвійською мовою ^[2], з ініціативи її директора Л. Кравченко ^[3]; в 2007 р. — 239 учнів ^[4]) займається освітою дорослих і дітей. За час свого існування українські громади провели безліч літературних вечорів, зустрічей з людьми мистецтва як Латвії, так і України, літературні свята присвячені Тарасу Шевченку, Лесі Українці та багато іншого. 33,4% українців мають латвійське громадянство ^[5]. У 2003 році в місті Даугавпілсі, де на той час проживало близько 3 тисяч українців, було засновано Даугавпілське українське культурно-освітнє товариство «Мрія» ^[6].

• Спілка українців Латвії (укр.)
• Ризька українська середня школа (латис.)(рос.)(укр.)
• Зав'ялов А. В. Соціальна адаптація українських іммігрантів : монографія / А. В. Зав'ялов. — Київ : Саміт-книга, 2020. — 180 с.
• Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с.

• Українсько-латвійські відносини

п о р Українці за кордоном Австралія та Океанія Австралія Мельбурн Нова Зеландія Азія Азербайджан В'єтнам Ізраїль Індія Казахстан Киргизстан Китай Маньчжурія Шанхай Пекін Гонконг Тайвань Ліван Малайзія Південна Корея Непал ОАЕ Сінгапур Таджикистан Туреччина Туркменістан Узбекистан Японія Америка Аргентина Буенос-Айрес Бразилія Венесуела Колумбія Домінікана Канада Куба Мексика Парагвай Перу США Балтимор Лос-Анджелес Нью-Йорк Уругвай Чилі Африка Ангола Єгипет Марокко Мозамбік ПАР Туніс Європа Австрія Албанія Андорра Бельгія Болгарія Боснія і Герцеговина Республіка Сербська Велика Британія Шотландія Вірменія Греція Грузія Данія Естонія Ірландія Ісландія Іспанія Італія Латвія Литва Ліхтенштейн Люксембург Мальта Монако Нідерланди Німеччина Норвегія Північна Македонія Португалія Сербія Воєводина Словенія Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція З автохтонним українським населенням Білорусь Молдова Придністров'я Польща Росія Білгородська область Башкортостан Воронізька область[ru] Далекий Схід Республіка Комі Колима[ru] Кубань Москва Пермський край Санкт-Петербург Саха (Якутія) Сибір Татарстан Румунія Словаччина Угорщина Товстим шрифтом виділено країни, що межують з Україною

п о р Українсько-латвійські відносини Населення Латвійці в Україні (Посольство Латвії в Україні) • Українці в Латвії (Посольство України в Латвії) Посли Латвії в Україні Крістап Бахман1 (1918—1920) • Петеріс Сімсонс (1994—1997) • Петеріс Вайварс (1997—2001) • Андріс Вілцанс (2001—2007) • Атіс Сьянітс (2007—2011) • Аргіта Даудзе (2011—2015) • Юріс Пойканс (2015—2021) • Ілгварс Клява (2021—) Посли України в Латвії Євген Голіцинський2 (1919) • Володимир Кедровський2 (1919—1921) • Євген Терлецький3 (1921—1923) • Віктор Гладуш (1992—1993) • Володимир Чорний4 (1993—1997) • Віктор Михайловський (1997—2003) • Валерій Жовтенко (2003—2004) • Мирон Янків (2004—2005) • Рауль Чілачава (2005—2010) • Олександр Кушнір4 (2010—2011) • Анатолій Олійник (2011—2014) • Андрій Козлов4 (2014—2015) • Євген Перебийніс (2015—2017) • Аліса Подоляк4 (2017—2019) • Олександр Міщенко (2019—2022) • Анатолій Куцевол (2022—) (1) консул Латвії в Києві; (2) посол УНР; (3) посол УСРР; (4) тимчасово повірений