Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Українська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Білорусь Болгарія Боснія і Герцеговина Бразилія Велика Британія Венесуела Колумбія Вірменія Естонія Греція Грузія Ірландія Іспанія Італія Казахстан Канада Киргизстан Китай Латвія Литва Північна Македонія Мексика Молдова Німеччина Нова Зеландія Парагвай Польща Португалія Росія Румунія Сербія Словаччина Словенія США Угорщина Узбекистан Уругвай Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Японія
Етнографічні групи Батюки Бойки Волиняни Галичани Гуцули Кубанці Лемки Литвини Наддніпрянці Ополяни Підляшани Пінчуки Подоляни Покутяни Поліщуки Русини Сіверяни Слобожани Харцизи
Релігія Християнство Православ'я Православна церква України УПЦ МП Католицизм РКЦ УГКЦ Протестантизм Іслам Юдаїзм Рідновірство Атеїзм
Мови Українська та її діалекти
Інші статті Україна Знамениті українці Історія України Всесвітні форуми українців Голодомори Етнокультурні регіони Розселення Етногенез українців Етноніми українців Українські прізвища Українські меценати Український родовід
Портал «Україна»
п о р

Пінчуки^[1], або пинчуки^[2][3] (біл. пінчукі) — жителі Пінщини (пінського Полісся), пінські поліщуки. Проживаючи у важкодоступних районах українського та білоруського Полісся, пінчуки зберегли свою говірку та етнографічні особливості. Говірка пінчуків являє собою щось проміжне між українською та білоруською мовами, але також має свої особливості. Наприклад: панування звуку «у» (рудний — рідний, свуй — свій, зульє — зілля та ін.) і звуку ю (прінюс, дрюбний, юміраті та ін.), а також опущення звуків (твею — твоєю, еробей — горобець, Ладико — владика, озьми — візьми та ін.). У пінчуків, що займають проміжне положення між українцями та білорусами, крім самобутніх пісень, є безліч пісень українських та білоруських, які зазнали деякої зміни в мовному плані.

Зберігся багатий фольклор пінчуків, наприкінці XIX століття зібраний етнографами та виданий в декількох збірках.

	Ой мороз, мороз, не зморозь мэне Ой не так мэне, як коне мого; Ой помэрзли ручки, коне ведучи, Ой коне ведучи, сброю несучи. Хороша сброя государская, Ой тяжола бо служба солдатская. Ой, доленька моя, дай несчастная. Жена мужа зненавидила, Повела в вышнев сад дай повисыла На высоком древы дай на яблоны; Пришшови до дому, сила за столом, Ой сила за столом дай пыше пэром: Цепер же мни дай погуршало Щой дзилонька дай побульшола. Ой пойдуж я у сад по милого назад: День добры, милы, чи жив, чи здоров, Чи жив, чи здоров, чи нависивса, Вышиевых яблочок дай накушивса, Солдатских песен дай наслушився.
— Одна з пісень зі збірки Дмитра Булгаковського 1890 року[4]

• Поліщуки
• Українці
• Білоруси
• Пінчук

• Пінчуки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 260. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Пинчуки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 2047. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Булгаковский Д.Г // «Пинчуки». Этнографический сборник. Песни, загадки, пословицы, обряды, приметы и предрассудки, поверья, суеверия и местный словарь. (Записки Императорского русского географического общества по отделению этнографии. Том XIII, вып. III), г. СПб, 1890 г. (рос.)
• Булгаковский Д. Г. Пинчуки, этнографический сборник. — СПб., 1890 г. (рос.)
• Белорусское Полесье. Сборник этнографических материалов, собранных М. Довнаром-Запольским. — Вып. I. Песни пинчуков. — К., 1895 г. (рос.)
• Историческая этнография (Малые этнические и этнографические группы), Санкт-Петербургский государственный университет, вып. 3, отв. ред. В. А. Козьмин, рец. канд. истор. наук Седых В. Н., изд. Новая алтернативная полиграфия, г. Санкт-Петербург, 2008 г., 356 с., ISSN 1812-3325 (рос.)
• Пинчуки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Россия/Население/Россия в этнографическом отношении // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Народы СССР: Этнография — Численность и расселение народов мира (рос.)
• Этнографические группы (субэтносы) украинского этноса (рос.)

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.