Сен-Жон Перс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сен-Жон Перс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Saint-John Perse | ||||
 Сен-Жон Перс в 1960 році | ||||
| Ім'я при народженні | Марі Рене Алексіс Сен-Леже Леже | |||
| Псевдонім | Saint-John Perse[1] і Saint Leger Leger | |||
| Народився | 31 травня 1887 Пуент-а-Пітр, Гваделупа | |||
| Помер | 20 вересня 1975 (88 років) Єр, Прованс | |||
| Поховання | cemetery of Giensd[2] | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | поет, дипломат | |||
| Alma mater | Університет Бордо і Lycée Louis-Barthoud | |||
| Заклад | Гарвардський університет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | поезія | |||
| Magnum opus | поема «Анабазис» | |||
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтв | |||
| Мати | Renée Dormoy-Légerd | |||
| У шлюбі з | Dorothy Russeld[3] | |||
| Автограф | .png) | |||
| Премії |  Нобелівська премія з літератури (1960) | |||
|
| ||||
 Сен-Жон Перс у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Сен-Жон Перс (фр. Saint-John Perse); 31 травня 1887, Пуент-а-Пітр, Гваделупа — 20 вересня 1975, Єр, Прованс) — літературний псевдонім французького поета і дипломата Алексіса Леже (або Сен-Леже) (фр. Alexis Léger), (фр. Alexis Saint-Legér Léger), лауреата Нобелівської премії з літератури 1960 року.
Народився у Французькій Гваделупі в родині адвоката Амаді Сен-Леже, що проживав на островах ще з 1815 року. В 1875 році родина повернулася до Франції.
З 1911 року Алексіс почав працювати в міністерстві закордонних справ. В 1916-1921 роках — секретар французького посольства в Пекіні. В 1921 році Леже брав участь у Вашингтонської конференції, де на талановитого дипломата звернув увагу глава французької делегації Арістід Бріан, який невдовзі призначив його своїм помічником. У Парижі Леже часто бував у літературних колах Андре Жида та Поля Валері.
В 1925 році Леже вперше використав літературний псевдонім «Сен-Жон Перс», складений з імен апостола Іоанна і римського поета I століття Персія. У 1933-1940 роках займав пост генерального секретаря французького МЗС. Брав участь в Мюнхенській конференції, де висловлювався проти поступок Німеччині. В 1940 році після звільнення з посади емігрував до США.
Уряд Віші позбавив його французького громадянства. У Сполучених штатах Леже працював в бібліотеці Конгресу, і залишився в Америці навіть після завершення Другої світової війни, періодично повертаючись на короткий час на батьківщину. Помер у своїй віллі в Провансі.
Нагороджений орденом Почесного легіону.
В Гваделупі існує музей Сен-Жон Перса.
У 1909 році Алексіс Леже публікує перші вірші під заголовком «Образи Крузо», а наступного року поему «Еклоги». Перші публікації були дуже схвально зустрінуті Валері Ларбо (рецензія в журналі «Фаланж» за 1911 рік). У 1925 році під псевдонімом Сен-Жон Перс публікує поему «Анабазис». Після цього вирішує відмовитись від будь-яких публікацій, поки він перебуває на дипломатичній службі. Публікує свої твори вже у США: в 1942 році «Вигнання», в 1943 році «Поема до чужинки», в 1944 році — «Сніги». У 1946 році, ще перебуваючи в США публікує у видавницітві Ґаллімар поему «Вітри». У 1960 році з'являється збірка коротких віршів «Хроніки». Цього ж року йому присуджують Нобелівську премію з літератури. Його останні поеми «Ноктюрн» та «Посуха» виходять в світ у 1975 році, вже посмертно.
Повне зібрання творів виходило у видавництві Ґаллімар (див.: Œuvres complètes, Bibliothèque de la Pléiade, Gallimard (1972).
Твори Перса перекладали такі відомі поети, як Т. С. Еліот, Р. М. Рільке, Дж. Унгаретті.
- Збірка віршів «Еклоги» (Éloges, 1911),
- епічна поема «Анабазис» (Anabase, 1924),
- поема «Дружба принца» ( Amitié du prince, 1924),
- «Вигнання» (Exile, 1942),
- «Поема до чужинки», (1943)
- «Сніги» (1944)
- «Вітри» (Vents, 1946),
- «Орієнтири» (Amers, 1957) [1],
- «Хроніка» (Chronique, 1960),
- «Птахи» (Oiseaux, 1962).
Твори Сен-Жон Перса українською перекладали Володимир Брюґґен, Анатолій Москаленко, Остап Тарнавський. Володимир Брюгген за книжку перекладів Сен-Жон Перса, опубліковану у видавництві «Фоліо», удостоєний пермії імені Василя Мисика. Том перекладів у виконанні Анатолія Москаленка двома виданнями виходив у видавництві Юніверс. У книжці Остапа Тарнавського «Поетичні переклади» (2006) опубліковані уривки з поеми «Анабазис».
Докторську дисертацію про поезію Сен-Жон Перса написала українська поетеса й літературознавець зі США Женя Васильківська.
- Saint-John Perse, les rivages de l'exil, biographie, Joëlle Gardes-Tamine, 2006 (Aden)
- Saint-John Perse: la culture en dialogues, Carol Rigolot, 2007 (L'Harmattan)
- Saint-John Perse dans sa bibliothèque, Renée Ventresque, 2007 (Honoré Champion)
- Alexis Léger dit Saint-John Perse, Renaud Meltz, 2008 (Grandes biographies, Flammarion)
- Quête ésotérique et création poétique dans Anabase de Saint-John Perse, Laurent Fels, 2009 (P.I.E. Peter Lang)
- Saint-John Perse, neveu de Nietzsche, May Chehab, 2009 (Honoré Champion)
- Сен-Джон Перс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сен-Жон Перс // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 505. — ISBN 966-692-744-6.
- Твори Сен-Жон Перса в перекладах Михайла Москаленка
- Про поезію Сен-Жон Перса. Укладання і переклад Михайла Москаленка
- Site de la Fondation Saint-John Perse, Aix-en-Provence — Сайт Фундації Сен-Жон Перса
- Association des Amis de la Fondation Saint-John Perse — Товариство друзів Сен-Жон Перса при однойменній фундації
- Revue Souffle de Perse (paraît depuis 1991) часопис «Дихання Перса»
- Sa Généalogie sur Geneanet Походження поета-дипломата
- Site privé consacré à Saint-John Perse — сайт присвячений життю й творчості Сен-Жон Перса
Лауреати Нобелівської премії з літератури | |
|---|---|
| 1901—1925 | Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечегарай-і-Ейсагірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Гейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925) |
| 1926—1950 | Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Гар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950) |
| 1951–1975 | Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Гемінґвей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферис (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Агнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975) |
| 1976–2000 | Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінгер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамагу (1998) • Грасс (1999) • Ґао (2000) |
| 2001–2025 | Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Варгас Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ішіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) |
- ↑ https://www.nobelprize.org/prizes/facts/facts-on-the-nobel-prize-in-literature/
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Національна бібліотека Франції — 1537.
- ↑ Library of Congress Library of Congress Name Authority File
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
