Карл Шпіттелер
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Карл Шпіттелер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Carl Friedrich Georg Spitteler | ||||
 Карл Фрідріх Георг Шпіттелер, 1905 | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Carl Friedrich Georg Spitteler | |||
| Псевдонім | Carl Felix Tandem[1] і Felix Tandem[1] | |||
| Народився | 24 квітня 1845 Лісталь | |||
| Помер | 29 грудня 1924 (79 років) Люцерн | |||
| Поховання | Friedhof Friedentald | |||
| Країна |  Швейцарія | |||
| Діяльність | поет, письменник, богослов | |||
| Alma mater | Цюрихський університет | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Жанр | поезія, проза і п'єса | |||
| Magnum opus | Unser Schweizer Standpunktd і Olympian Springd | |||
| Конфесія | reformedd[2] | |||
| Батько | Karl Spittelerd | |||
| Брати, сестри | Adolf Spittelerd | |||
| У шлюбі з | Marie op der Hoffd | |||
| Автограф |  | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Премії |  Нобелівська премія з літератури (1919) | |||
|
| ||||
 Карл Шпіттелер у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (нім. Carl Friedrich Georg Spitteler) відомий під псевдонімом Карл Фелікс Тандем (нім. Carl Felix Tandem) (*24 квітня, 1845, Лісталь — 29 грудня, 1924, Люцерн) — швейцарський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1919 року «За незрівнянний епос „Олімпійська весна“».
Розвиваючи класичний стиль і ідеалістичний напрямок в німецькомовній літературі, Шпіттелер запропонував оригінальний варіант епічної розповіді, що мав у видозмінених варіантах продовження і в літературі XX століття.
Його творчість було відзначено критиками, а також Фрідріхом Ніцше, його рекомендували на посаду редактора мюнхенського журналу «Кунстварт» («Художній огляд»).
Народився в Лісталі, неподалік від Базеля. В 1849 році родина переїхала в Берн, а Карл залишився жити у тітки в Базелі і вступив в місцеву гімназію, отримавши з окремих предметів підготовку на університетському рівні.
З дитинства захоплювався музикою і малюванням. У гімназії під впливом філолога В. Вакернагеля і історика Я. Буркхардта у нього розвинувся інтерес до епічної поезії, до творчості поета епохи Відродження Лудовіко Аріосто.
В 1863 році вступив до Цюрихського університету на факультет права. З 1863 по 1870 вивчав теологію в Цюриху, Гейдельбергу і Базелі.
Після закінчення навчання заради можливості займатися літературою відмовився від пропозиції стати пастором і в 1871 поїхав до Петербургу, де прожив 8 років.
В 1879 повернувся до Швейцарії. В 1881 зайняв місце вчителя в Нойвевілле (кантон Берн), де через два роки одружився зі своєю ученицею Марі дер Хофф. Працював журналістом у газетах Базеля і Цюриха.
В 1892 сім'я переїхала в Люцерн.
Перші досліди у віршуванні відносяться до часу навчання в гімназії в Базелі.
Свою першу епічну поему, написану рітмізованою прозою, «Прометей і Епіметей» (Prometheus und Epimetheus) — алегорію, яка містить паралелі з конфліктами і суперечностями сучасного суспільного життя — написав у Петербурзі.
В 1880 Шпіттелер під псевдонімом Карл Фелікс Тандем видав у Швейцарії поему на власні кошти. Для широкого кола читачів це видання пройшло непоміченим.
У період роботи журналістом в газетах Базеля і Цюриха написав:
- Поему, написану білим віршем, «Про надприродне» (Extramundana, 1883);
- Збірники віршів «Метелики» (Schmetterlinge, 1889);
- «Літературні притчі» (Litterarische Gleichnisse, 1892);
- Прозові твори «Маленький Фред з клану Колдер» (Friedli der Kolderi, 1891) та «Густав» (Gustav, 1892).
В Люцерні були написані:
- «Балади» (Balladen, 1896);
- «Ущелина Сен-Готард» (Der Gotthard, 1897);
- Повість «Лейтенант Конрад» (Conrad der Leutnant, 1898);
- Збірка критичних есе «Забавні істини» (Lachende Wahrheiten, 1898).
Найбільшу популярність принесла Шпіттелеру епічна поема «Олімпійська весна» (Olimpischer Fruhling), що виходила частинами з 1900 по 1905 та повністю — у 1910. В 1904 відомий диригент Фелікс Вейнгартнер опублікував хвалебну статтю — з його легкої руки «Олімпійська весна» була визнана шедевром німецькомовної літератури.
В 1908 Шпіттелер випустив брошуру «Мої відносини з Ніцше» (Meine Beziehungen zu Nietzsche) у зв'язку з пред'явленими йому звинуваченнями в плагіаті. У другому виданні «Прометея і Епіметея», випущеному під його власним ім'ям, критики угледіли запозичення з книги Ніцше «Так говорив Заратустра», насправді вийшла в світ пізніше першого видання «Прометея».
В 1920 році у віці 75 років за поему «Олімпійська весна» Карл Шпіттелер отримав Нобелівську премію з літератури. Член Шведської академії Харальд Йєрне назвав міфологію Шпіттелера «унікальною формою вираження, в якій у боротьбі вільного волевиявлення з нав'язаною необхідністю постають на рівні ідеального уяви людські страждання, надії і розчарування».
1920 року був нагороджений Премією Шиллера.
В 1916 р. був нагороджений медаллю Товариства франкомовних письменників за те, що виступив на підтримку нейтралітету Швейцарії, відкидаючи ідею про те, що німецькомовна Швейцарія є «расовими союзником» Німеччини у Першій світовій війні.
На честь Шпіттелера названий кратер на Меркурії.
- 1881 Прометей і Епіметей (нім. Prometheus und Epimetheus)
- 1883 Про надприродне нім. Extramundana)
- 1887 (нім. Ei Ole)
- 1887 Samojeden
- 1887 Hund und Katze
- 1887 Olaf
- 1888 Bacillus
- 1889 Das Bombardement von Åbo
- 1889 Метелики (нім. Schmetterlinge)
- 1889 Der Parlamentär
- 1890 Das Wettfasten von Heimligen
- 1891 Маленький Фред з клану Колдері (нім. Friedli der Kolderi)
- 1891 Густав (нім. Gustav)
- 1892 Літературні притчі (нім. Literarische Gleichnisse)
- 1892 Der Ehrgeizige
- 1893 Jumala. Ein finnisches Märchen
- 1896 Балади нім. Balladen
- 1897 Ущелина Сен-Готард (нім. Der Gotthard
- 1898 Лейтенант Конрад (нім. Conrad, der Leutnant)
- 1898 Збірка критичних есе «Забавні істини» (нім. Lachende Wahrheiten)
- 1900 Die Auffahrt
- 1901 Hera die Braut
- 1903 Die hohe Zeit
- 1904 Ende und Wende
- 1905 Олімпійська весна (Епос)
- 1906 Imago
- 1906 Gras- und Glockenlieder
- 1907 Die Mädchenfeinde
- 1920 Meine frühesten Erlebnisse
- 1924 Prometheus der Dulder
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Карл Шпіттелер. Оповідання Вороги дівчат [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Карл Фрідріх Георг Шпіттелер, швейцарський поет [Архівовано 6 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Carl Spitteler at the Timeline of Nobel Winners
- Autobiographical sketch [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Official Site of the Carl Spitteler Foundation
Лауреати Нобелівської премії з літератури | |
|---|---|
| 1901—1925 | Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечегарай-і-Ейсагірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Гейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925) |
| 1926—1950 | Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Гар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950) |
| 1951–1975 | Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Гемінґвей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферис (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Агнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975) |
| 1976–2000 | Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінгер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамагу (1998) • Грасс (1999) • Ґао (2000) |
| 2001–2025 | Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Варгас Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ішіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
