Володимирська гірка

Володимирська гірка
Володимирська гірка
	Пам'ятник князю Володимиру
	Координати: 50°27′24″ пн. ш. 30°31′34″ сх. д. / 50.4567722° пн. ш. 30.5263000° сх. д.
Тип	адміністративно-територіальний поділ Києва і парк
Відкрито	у середині XIX століття
Площа	10,6 га
Країна	Україна
Розташування	м. Київ
	Володимирська гірка Володимирська гірка (Україна)
	Володимирська гірка у Вікісховищі

Володи́мирська гі́рка — парк у Києві, закладений у середині XIX століття. Площа — 16,9 м²^[1] га (за іншими даними 10,6 га^[2]). Розташована в історичній частині Києва, на вул. Трьохсвятительській Шевченківського району. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Володимирська гірка» з 1972 року^[3].

Розташування

Володимирівська гірка розташована на верхній і середній терасах Михайлівської гори. Верхня частина цієї гори була зайнята спорудами міста Ізяслава та Михайлівського Золотоверхого монастиря. З північного сходу межує з Поштовою площею, зі сходу — з Володимирським (колишнім Олександрівським) узвозом. Упорядкування, планування схилів розпочалося у 1830-х роках.

Історія

Назва «Михайлівська гора» існує з XII століття і походить від Михайлівського Золотоверхого собору й однойменного монастиря (обидва споруджені у 1108 році за наказом князя Святополка-Михайла у другій половині XI століття). У 1830–1840-х роках відбувся перший етап впорядкування східної частини Михайлівської гори, суть якого полягала у перетворенні укріплень на тераси верхнього і середнього рівнів (відповідна конфігурація збереглася і понині), наданні правильної форми схилам та їх укріпленню, прокладанні алей і озелененні території.

У 1853 році на західному відрозі гори було споруджено пам'ятник князеві Володимиру. Топонім «Володимирська гірка» спочатку використовували для позначення території навколо пам'ятника, але поступово він витіснив назву «Олександрівська гора». У документах початку XX століття існували назви «Володимирська гора», «Гора святого Володимира» тощо. Після побудови пам'ятника на терасах прокладені цегляні доріжки, облаштувані клумби, побудувані альтанки. У рослинному покриві переважають насадження ясена, кленів гостролистого та польового, каштана кінського, акації.

Близько 1900 року на Володимирівській гірці споруджена панорама «Голгофа», яка наразі не збереглася (зруйнована у 1920-х роках). Композиційний центр парку — пам'ятник князю Володимиру, до нього прямують алеї середньої тераси, східці з верхньої тераси, східці з Володимирського узвозу.

Наприкінці 1970-х років для побудови нового приміщення Київської філії Центрального музею В. Леніна було знесено готель «Європейський» (1850, архітектор Олександр Беретті) та зрізано частину Володимирської гірки, що значно пошкодило її історичний ландшафт з боку Європейської площі.

Наприкінці 2002 року проведено реставрацію Михайлівського Золотоверхого собору, що значно підвищило краєвид верхньої тераси Володимирської гірки з північного боку. Верхня тераса декорована квітниками, парковою скульптурою і керамікою. Із північного боку верхньої тераси горизонт закритий суцільною масою дерев, розташованою на схилах Дніпра. Ці схили мають характер приміського лісопарку з мережею стихійних стежок і місць відпочинку, які викликають пригнічення трав'яного покриву та ерозію ґрунту. Нині в парку зростають 93 види та 10 форм дерев і кущів, серед яких рідкісні — кипарисовик горіхоплодий, сакура, рододендрони, магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata), карія біла, береза даурська, тамарикс Кочі, липа широколиста розсіченолистої форми.

Інфраструктура

Окрім пам'ятника, у парку облаштовані дві Кокорівські альтанки, дрібна паркова скульптура (твори київських майстрів, встановлені у 1980–1990-х роках), скульптурна композиція, присвячена Данте^[4]. У 1970—1980-х роках в парку відбувалися загальноміські виставки квітів.

У північній частині парку розташований фунікулер, а у південній — Український дім.

Кокорівська альтанка

Кокорівська альтанка на Андріївському узвозі являє собою витвір архітектурного мистецтва, виконаний майстрами по металу 1898 року. Ідея появи альтанки і кошти на її будівництво належала почесному меценату і промисловцю Василю Кокорєву, який побував в Києві у 1860-х роках, який був у захваті від панорами Дніпра і пожертвував Києву 1000 рублів^[5] на будівництво оглядової альтанки, яку просив встановити біля Андріївської церкви у 1863 році, а парк «Володимирська гірка» лише тоді будувався. Очільники міста про гроші забули, а згадали про них лише через 33 роки^[6]. За цей час на цю суму набіг чималий відсоток, бо зберігалися гроші в міській касі у відсоткових паперах — до основного капіталу зарахували відсотки, і у 1896 році кокорівский фонд становив вже 3627 рублів. Було прийнято рішення замість однієї альтанки побудувати дві. Одну — там, де заповів Кокорєв — біля Андріївської церкви, а другу — неподалік від пам'ятника Володимиру. Роботи з виготовлення альтанок були доручені фабриці Вл. Гослінскі і Ко у Варшаві, яка запропонувала на торгах найвигідніші умови. Альтанки були відкриті для відвідувачів у грудні 1898 року, а повне їх облаштування обійшлося місту: Володимирської —2173 руб. 94 коп., Андріївської — 1517 руб. 60 коп.^[7] Їхнею установкою керував київський архітектор Євген Єрмаков. В альтанці були встановлені лавки.

З роками конструкція альтанки зіпсувалася — залізо сильно зіржавіло. Весною 2012 року альтанку демонтували та відвезли на реставрацію^[8]. Деталі Кокорівської альтанки були доставлені в реставраційну майстерню на режимній території Київського заводу реле і автоматики. Деталі, які ще придатні, — більшість завитків, розеток та іншого декору, — були повернуті на місце у відповідності до ескізного креслення альтанки. Ті, які виявилися непридатними, замінені точно такими ж. Відповідальний за роботу реставратор Ігор Миронець.

Відреставрований парк був відкритий у два етапи — у 2018 та 2019 роках. 26 травня 2019 року, до Дня Києва, було урочисто відкрито пішохідно-велосипедний міст через Володимирський узвіз, що поєднує парк «Володимирська гірка» (від пам'ятника князю Володимиру) з Хрещатим парком.