For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Кенаса (Київ).

Кенаса (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Київська кенаса
Кенаса на вул. Ярославів Вал
50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. / 50.45000; 30.51111Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. / 50.45000; 30.51111
Тип спорудиспоруда і кенаса
РозташуванняУкраїна УкраїнаКиїв
АрхітекторВладислав Городецький
СкульпторЕліо Саля
ЗасновникСоломон Коген
Початок будівництва1898
Кінець будівництва1902
Закрито1927
Вартість~ 200 тисяч рублів
Стильмавританський
Належністькараїмізм
Станпам'ятка архітектури національного значення України
Адресавул. Ярославів Вал, 7
Оригінальна назваКенаса
Мапа
CMNS: Кенаса у Вікісховищі
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Караїми
Громади

В Україні · У Литві · Караїми у Світі

Гахам · Газзан · Кенаса

Галицький діалект · Тракайський діалект · Алфавіт

Місця

Чуфут-Кале · Цвинтар у Севастополі

Суспільство

Народне вбрання · Преса · Навчальні заклади
Національні з'їзди · Караїмське питання
Прапор караїмів · Духовне правління
Прізвища · Діячі · Богослови · Письменники

Кенаса́ в Ки́єві — колишня кенаса, що розміщувалася за адресою вулиця Ярославів Вал, 7. Неподалік від Золотих воріт. Кенаса побудована з ініціативи Соломона Когена[ru] та з благословення київського газана Йосипа Султанського протягом 1898—1902 років архітектором Владиславом Городецьким та інженером Антоном Страусом. Будівля відрізняється красою та розкішшю оздоблення в мавританському стилі. З 1981 року тут розмістився республіканський Будинок актора.

Історія

[ред. | ред. код]

Караїмська громада Києва в 1896 році нараховувала 292 особи. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, доходи від якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 000 карбованців.

Попри те, що в 1897 році Коген отримав параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Коген помер у 1900 році. У заповіті він передбачив, крім іншого, і кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Всього на будівництво витрачено близько 200 000 карбованців.

Урочисте освячення кенаси здійснив 27 січня 1902 року гахам Таврійський і Одеський Самуїл Пампулов. На церемонії були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету, інші офіційні особи.

Споруду було прикрашено чудовим куполом надзвичайної краси з ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого у той час матеріалу — цементу.

Після встановлення радянської влади кенасу закрили. Діяльність громади було припинено.

З 1926 року будівлю передано в користування просвітніх установ. Закриття кенаси затверджене рішенням Малої ради ВУЦВК від 27 липня 1927 року.

Під час Другої світової війни тут відбувалося Римо-католицьке богослужіння, потім діяв ляльковий театр, а з 1952 року — кінотеатр повторного фільму «Зоря».

Сучасність

[ред. | ред. код]

З 1981 року тут розмістився республіканський Будинок актора[1].

Будівлі кенаси завдано непоправної шкоди. Сьогодні храму не вистачає істотної деталі — сферичного купола зі шпилем. У 1970-і роки до кенаси прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна пройти в будівлю.

Київське караїмське національно-культурне товариство «Догунма» («Відродження») не висувало вимог про повернення кенаси караїмам.[2] Чисельність караїмів у Києві скоротилася з 292 осіб у 1896 році, коли було започатковано будівництво кенаси, до 43 осіб, за останнім переписом 2001 року[3].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Дмитро Малаков: Архітектор Городецький. Караїмська кенаса. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 7 грудня 2011.
  2. Андрей Белоусов. Хазар потомки [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.] Требований о возвращении Дома актера караимам «Догунма» не выдвигает. Да и не под силу караимам взять «на баланс» это прекрасное здание // Зеркало недели 29 января 1999, № 4 (225)
  3. Всеукраинская перепись населения 2001 года. Распределение населения по национальности и родному языку. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 липня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Белоусов Андрей. Хазар потомки // Зеркало недели, 30 января — 5 февраля 1999, № 4 (рос.)
  • Альбом «Комплекс караимских кенас в Евпатории и другие кенасы в мире» / сост. В. В. Миреев — Международный институт крымских караимов: Симферополь, Украина: 2006. — 55 стр.
  • «Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник» Галайба В. В., Грузін В. М., Кадомська М. А., Малаков. Д. В. Київ 2010. — 156 стр.

Посилання

[ред. | ред. код]
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Кенаса (Київ)
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?