Петербурзький трамвай
Опис
Країна	Росія
Місто	Санкт-Петербург
Дата відкриття	16 (29) сентября 1907 года
Оператор	ГУП «Горэлектротранс»
Вартість проїзду	44 ₽[1] і 65 ₽[1]
Сайт	electrotrans.spb.ru
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів	39
Довжина мережі	500
Довжина маршрутів	220 км
Рухомий склад
Кількість вагонів	790
Основні типи рухомого складу	ЛМ-68М, ЛВС-86, ЛВС-97, ЛМ-99, ЛВС-2005, ЛМ-2008, КТМ-31, БКМ-843
Кількість депо	6
Технічні дані
Ширина колії	1524 мм
Тип живлення	контактна мережа
Схема маршрутів
Петербурзький трамвай у Вікісховищі

Петербурзький трамвай — діюча трамвайна мережа у місті Санкт-Петербург, Росія. Одна з найдовших трамвайних систем у світі.

У 1854 році була введена в дію перша ліня вантажної конки завдовжки 4,3 км, друга лінія, завдовжки 3 км, була введена в дію у 1860 році.

27 серпня 1863 була введена в дію пасажирська лінія, що була побудована компанією 1re Compagnie des tramways á Petersbourg. — Невська — Лінія прямувала від Адміралтейської площі Невським проспектом до Миколаївського вокзалу (Московський вокзал), з шириною колії 1524 мм.

З 1874 року розпочався інтенсивний розвиток конки, а у 1877 році довжина колій склала 90 км, 1899 рік — 131 км, 2407 коней, 433 вагонів і шість потягів. У 1878 році було введено лінію від Миколаївського (нині Московського вокзалу) до села Мушинка (наразі у складі Санкт-Петербурга). У 1881 році було введено в дію першу лінію парового трамвая на Лісовій лінії (Військово-Медична академія — Круглий пруд).

Перша демонстрація в електричних трамваїв в Санкт-Петербурзі відбулася 22 серпня 1880. Проте далі демонстрації справа не пішла. Узимку 1894 електричні трамваї повернулися в Санкт-Петербург, у вигляді льодового трамвая Санкт-Петербурга, що тільки працював у зимовий період.

29 вересня 1907 року було відкрито регулярний рух електричного трамвая вулицями Санкт-Петербурга.

Перша лінія пройшла від Головного штабу до 8-ї лінії Васильєвського острова, до 1914 трамвай ходив уже майже за всіма основними вулицями міста. З початком Першої світової війни розвиток трамвайної мережі дещо сповільнилося, але на початок 1917 р. в Петрограді ходило 29 трамвайних, 9 кінних маршрутів і 1 маршрут паровика, було 23 ліній, довжина маршрутів склала 200 км. Під час Першої світової війни через брак палива для автомобільного транспорту трамвайна мережа використовується в тому числі як і вантажна. У 1917 році, остаточно припинило дію конка через нестачу фуражу.

У 1918—1921 рр. розвиток Петроградської трамвайної мережі припинився через громадянську війну, але вже у 1921 р. розвиток трамвайної угоди було продовжено. У 1922 році було електрифіковано останню лінію (переведено з парової тяги на електричну). За часів інтербелуму було побудовано декілька ліній, три трамвайні парки і декілька підстанцій. Тим не менш, з 1936 року, розвиток ленінградського трамвая було практично зупинено через впровадження тролейбуса. До 1941 р. довжина трамвайної мережі досягла 700 км, 42 трамвайних ліній, експлуатувалось 1835 вагонів, працювало 22 000 працівників.

У роки війни, незважаючи на бойові дії і блокаду, робота ленінградського трамвая тривала. Рух призупинявся один раз на період 15 грудня 1941 р. — 15 квітня 1942 р. через припинення подачі електроенергії. Вантажний рух було відновлено 8 березня, була дана напруга на центральні підстанції і вже 15 березня 1942 р. на лінії вийшли пасажирські потяги. Кількість маршрутів, проте, помітно скоротилася. Під час Другої світової війни було зруйновано 500 км колії і три депо: Котлякова (№ 9), Кіровське (№ 8) і Леонова (№ 2).

У повоєнні роки велася оптимізація трамвайної мережі: з низки центральних вулиць трамвай був перенесений на другорядні, а десь було замінено тролейбусом. Починаючи з 1965, через зростання міста, почалося будівництво ліній в нові райони. Перші нові лінії з'явилися на Піскаревці, трохи пізніше була побудована лінія в Соснову Поляну. Потім лінії з'явилися в Купчино, Гражданка, Шувиалово-Озерки, Ржевка-Пороховые, Весёлый Посёлок на Південному Заході в Приморському районі і на острові Декабристів. До кінця 1980-х років трамвайна мережа складалася з 600 км колій і 67 маршрутів.

На 1997 рік довжина колії склало 600 км курсувало 1732 вагонів, існувало 67 трамвайних ліній. З того ж року почалася поступова ліквідація трамвайних ліній, в основному в старих районах міста, так і у квітні скасували трамвайний маршрут на вулиці Адміралтейській. І тільки після 2007 року, була призупинена ліквідація трамвайної мережі.

На вересень 2009 р. існували наступні трамвайні парки:

• Трамвайний парк № 1
• Трамвайний парк № 3
• Ланський трамвайний парк № 5
• Трамвайний парк № 7
• Трамвайний парк № 8
• Суміщений трамвайно-тролейбусний парк (трамвайний парк № 10)

• 1: Детская ул. — ул. Кораблестроителей
• 3: пл. Репина — Сенная пл.
• 6: Детская ул. — пл. Ленина
• 7: пр. Солидарности — Малая Охта
• 8: ст. м. «Ладожская» — Хасанская ул.
• 9: Станция «Ручьи» — ст. м. «Удельная»
• 10: ст. м. «Ладожская» — Малая Охта
• 16: пл. Стачек — Карбюраторный завод
• 18: ул. Шаврова — ст. м. «Старая деревня»
• 19: Лахтинский Разлив — Платформа «11-й км.»
• 20: пр. Культуры — Станция «Кушелевка»
• 21: Приморский пр. — Придорожная аллея
• 23: пр. Солидарности — Боткинская ул.
• 24: ст. м. «Рыбацкое» — Невский завод
• 25: ст. м. «Купчино» — ул. Марата
• 27: ст. м. «Рыбацкое» — Река Оккервиль
• 29: Мясокомбинат — Трамвайный парк №1
• 30: Ржевка — Боткинская ул.
• 32: Тихорецкий пр. — ст. м. «Выборгская»
• 36: Стрельна — Оборонная ул.
• 38: пр. Мечникова — Станция «Кушелевка»
• 38: Трамвайный парк № 7 — ст. м. «Новочеркасская»
• 40: Тихорецкий пр. — Детская ул.
• 41: ЛЭМЗ — пл. Тургенева
• 43: ст. м. «Купчино» — Московские ворота
• 45: пр. Ю. Гагарина — ст. м. «Купчино»
• 47: Ул. Шаврова — Удельный парк
• 48: Лахтинский разлив — Станция «Кушелевка»
• 49: Малая Балканская ул. — ул. Марата
• 51: Суздальский пр. — пр. Мечникова
• 52: Завод «Северная Верфь» — Станция «Сосновая Поляна»
• 55: Придорожная аллея — ул. Шаврова
• 56: Завод «Северная верфь» — ул. Маршала Казакова
• 57: Тихорецкий пр. — пр. Луначарского
• 58: пр. Культуры — ст.м. «Удельная»
• 59: ст. м. «Ладожская» — ул. Коммуны
• 60: Завод «Северная Верфь» — ул. Пограничника Гарькавого
• 61: Суздальский пр. — Станция «Кушелевка»
• 62: Малая Балканская ул. — ст. м. «Купчино»
• 64: ст. м. «Ладожская» — Станция «Ржевка»
• 65: Река Оккервиль — Невский завод
• 100: Придорожная аллея — Станция «Ручьи»
• A: р.Оккервиль — ул.Коллонтай

На листопад 2020^[2][3]:

• Вантажний трамвай Санкт-Петербурга
• Оранієнбаумська електрична лінія
• Льодовий трамвай Санкт-Петербурга

• Онлайн рух міського громадського транспорту Санкт-Петербурга [Архівовано 24 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Маршруты трамваев на карте городского транспорта 2015 [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Маршруты трамваев Санкт-Петербурга на карте
• Официальный сайт ГУП «Горэлектротранс» [Архівовано 11 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Сайт комитета «Петербуржцы — за общественный транспорт» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Сайт «Трамвай Санкт-Петербурга» [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Сайт «Петербургский трамвай» [Архівовано 7 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Сайт «Электротранспорт Северной Столицы» [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] (также см. старую версию [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.])
• Strassenbahnen in Sankt-Petersburg [Архівовано 5 грудня 2006 у Wayback Machine.] (нім.)
• Трамвайная фотогалерея на сайте «Твой транспорт» [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Гортранс

1. ↑ ^{а б} https://www.gov.spb.ru/gov/otrasl/c_transport/news/252212/
2. ↑ Подвижной состав
3. ↑ Статистика СТТС