Карлуцькі мови, Карлуцько-хорезмійські мови (власне карлуцькі) — західна група тюркської мовної сім'ї або об'єднання двох історично і просторово суміжних, але, можливо, різних за походженням тюркських мовних груп: східної карлуцько-уйгурської і західної карлуцько-хорезмської (чагатайська). Назва походить від карлуків.

Карлуцько-уйгурські і карлуцько-хорезмські мови контактували між, в результаті цього між ними існує ряд специфічних ізоглос.

Розмежування карлуцько-уйгурської та карлуцько-хорезмійських запропоновано М. О. Баскаковим^[en], але на практиці далеко не завжди витримується: карлуцько-уйгурські та карлуцько-хорезмських не розмежовують або карлуцько-уйгурські виводяться за межі карлуцьких (всі або частково) і фігурують як уйгуро- огузькі або уйгуро-тукюйські мови.

У класифікації О. О. Мудрака^[ru] орхоно-єнісейська, давньоуйгурська, халадзька (аргу) та сучасна карлуцька складають одне ціле.

У класифікації О. М. Самойловича карлуцько-хорезмійські мови об'єднуються з північноалтайськими під назвою чагатайські.

У карлуцько-хорезмійських мовах пратюркське -d- відображається як -j-, також між історичними голосними переднього ряду як -ģ-. Відображення пратюркського -d- як -d- є результатом контактів з карлуцько-уйгурським.

Згідно з класифікацією Баскакова

• хорезмсько-тюркська † і чагатайська †
  • (?) караханидська и післякараханидська † — після заміни мови -d/z- мовою -j-
  • тюрки †

• узбецька
• уйгурська (новоуйгурська)
  • айнійська
  • ілі-тюркська
  • лобнорська
  • хотанська
  • хотонська (†)

• Н. А. Баскаков. Введение в изучение тюркских языков. М., 1962. (переизд., М., 2006)
• А. Н. Самойлович. Тюркское языкознание. Филология. Руника. М., 2005
• Э. Р. Тенишев (ред.). Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. Региональные реконструкции. М., 2002.

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Азію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.