Саянські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сая́нські мови́ (уйгу́ро-огу́зькі, тоба́ські мови́) — східні тюркські мови, поширені в сибірських регіонах Росії (Тива, Бурятія, Іркутська область), Монголії та Китаю, що належать до Саянського нагір'я з прилеглими до нього районами.
З лінгвістичної точки зору вони є діалектами або навіть говірками однієї мови.
Усі саянські мови, як припускають, походять від орхоно-уйгурської мови, потомками якої є також халадзька і сари-югурська мови. За іншою версією, саянські мови є потомками чикського діалекту давньоогузької (орхоно-єнісейської), близько спорідненої до орхоно-уйгурської, але не ідентичної з нею.
Виділяють такі мови:
- тувинська мова;
- тофаларська мова;
- кьок-мончацька мова;
- сойотська мова;
- цаатанська мова;
- ценгельська мова.
Сойотська і цатанська мови часто об'єднуються в сойотсько-цаатанську як діалекти. Ще зі складу цаатанської мови окремо виділяють урянхайський діалект.
Тувинська мова поділяється на західні, центральні та східні діалекти.
Всередині саянських мов існує поділ на мови тайгового та степового ареалів. До того ж західні й центральні діалекти тувинської мови належать до степового ареалу, а східні — до тайгового. До степового ареалу належать також кьок-мончацька і ценгельська мови, до тайгового — тофаларська, сойотська і цаатанська.
Припускають, що поділ саянських мов датується XVI—XVII ст.
Саянські мови мають такі характерні ознаки:
- збереження пратюркського інтервокального -d- і реалізація його в кінці слів у вигляді -t (адак, кут), слово езер 'сідло' — хакаське запозичення або відбиток певного консонантного кластера;
- збереження протиставлення сильних і слабких смичних на початку слова (при цьому на абсолютному початку слова і слабкі, і сильні вимовляються глухо);
- можливість спірантизації пратюркського *k- перед голосними переднього ряду;
- збереження в кінці слів пратюркського -g або заміна його на -j;
- багатоступенева система протиставлення сильних і слабких приголосних, особливо в діалектах тайгового ареалу, найпослідовніший у порівнянні з іншими тюркськими мовами перехід глухих у дзвінкі (арзилан);
- можливість реалізації пратюркського -i- як -y- (дыл);
- тенденція до злиття a та y, e та i;
- протиставлення фарингалізованих и нефарингалізованих голосних як відбиток давнього протиставлення між довгими й короткими голосними.
- Східнотувинські діалекти
- Кьок-мончацька мова
- Сойотська мова
- Тофаларська мова
- Тувинська мова
- Цаатанська мова
- Ценгельська мова
Тюркська прамова | |
Булгарська група | |
Якутська група 1 | |
Західнотюркські мови | |
Карлуцька група | узбецька • уйгурська • чагатайська † • айнійська ‡ • ілі-тюркська • лобнорська ‡ • хорезмсько-тюркська † • хотанська • хотонська (†)‡ |
Кипчацька група | давньокипчацька † • киргизько-кипчацькі1: фергансько-киргизькі (киргизька, • фергансько-кипчацька (†), • південноалтайський (діал.: телеутська) • ногайсько-кипчацькі: алабугатська, • астраханська2 • казахська, • каракалпацька, • ногайська, • степовий діалект кримськотатарскої, • узбецько-ногайська ‡ 2 • юртовська • поволзько-кипчацькі: башкирська, сибірсько-татарська2 • татарська (діал.: мішарський) • половецько-кипчацькі: половецька †, караїмсько-кримськотатарські1 • (караїмська, • кримський діалект2 • кримськотатарська (літературна), кримчацька2 • середній діалект кримськотатарської, • урумська (приазовська) — кипчацькі говори)2, • кумицько-карачаєво-балкарські1 • (вірмено-кипчацька †, карачаєво-балкарська, кумицька, мамлюксько-кипчацька †) |
Огузька група | азербайджанська (діалекти) • айналлу2 • афшарська2 • балкано-гагаузька • боджнурді2 • гагаузька • кашкайська2 • кипріотська2 • османська † • печенізька †1 • саларська • салчуцька2 • сирійсько-туркменська2 • сонгорсько-тюркська • староогузька † • турецька • туркменська (діал.: трухменський) • урумська (приазовський) — огузькі говори • хорасансько-тюркська • хорезмська • цалкська2 • південнобережний діалект кримськотатарської |
Північноалтайська група1 | |
Тюркські літературні наддіалектні мови | |
Східнотюркські мови | |
Мови рунічних написів | давньоогузька (орхоно-єнісейська, старотюркска) † • давньокиргизька (єнісейсько-киргизька) † • орхоно-уйгурська † |
Уйгуро-тукюйська група1 | |
Карлуцько-уйгурські мови1 | давньоуйгурська (ідикутська) † • караханидська †1 • халадзька (аргунська)1 |
Саянські мови | тувинська • кьок-мончацька (діал.: мончацький, ценгельський) | тоджинський • цаатанська • тофаларська • сойтська • хубсугульсько-урянхайська |
Хакаська група1 | |
Хакаські мови | сариг-югурська (хара-йогурська)1 • фуюйсько-киргизька • хакасько-алтайські: мраська шорська2, середньочулимська2, хакаська |
1класифікація мови або мовної групи спірна; 2 застосування терміну «мова» суперечливо (див. Проблема «мова чи діалект»); † мертві, які розділились чи змінились; (†) можливо вимерлі мови; ‡ змішані мови |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.