Як-141
Як-141
Призначення:	палубний винищувач вертикального злету та приземлення
Перший політ:	9 березня 1987 року
Розробник:	ДКБ ім. Яковлєва
Виробник:	Саратовський авіаційний завод
Всього збудовано:	4 [1][2]
Модифікації:	Як-141У.
Конструктор:	О .О. Левинських (1973—1982) В. Н. Павлов (1982—1988) К. Ф. Попович (1988—1992)
Екіпаж:	1 особа
МШ біля землі:	1250 км/год
МШ на висоті:	1800 км/год
Бойовий радіус:	900 км
Практична стеля:	15000 м
Швидкопідйомність:	75 м/с
Довжина:	18,3 м
Висота:	5 м
Розмах крила:	10,1 м
Площа крила:	31,7 м²
Шасі:	триколісне з носовою стійкою, носова стійка прибирається по польоту, основні - у фюзеляж у напрямку до нього
Максимальна злітна:	15800 кг
Двигуни:	Р79В-300
Тяга (потужність):	1×9000 кгс
Тяга форсажна:	1×15500 кгс
Гарматне озброєння:	30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1,
Боєзапас:	150 патронів
Кількість точок підвіски:	5
Маса підвісних елементів:	Максимальна маса бойового навантаження при злеті з пробігом - 2000 кг, при вертикальному злеті - 1000 кг. кг
Підвісне озброєння:	Пускові блоки НАР калібром від 80 до 240 мм; До шести бомб калібром 500 кг
Як-141 у Вікісховищі

Як-141 (за класифікацією НАТО: Freestyle) — другий у світі (після EWR VJ 101) надзвуковий багатоцільовий літак вертикального злету та приземлення (ЛВЗП).

Довгий час залишався єдиним у світі літаком з подібними характеристиками (у США у 2006 розробили надзвуковий літак F-35, перший політ відбувся у 2009, з укороченим злетом і вертикальною посадкою). Був призначений для перехоплення повітряних цілей і ведення ближнього маневреного бою, а також для завдання ударів по наземних і надводних цілях. Винищувач можуть експлуатувати зі злітно-посадочних майданчиків обмежених розмірів і в корабельних умовах. Зліт — вертикальний або з коротким розгоном, посадка — вертикальна або з коротким пробігом. Можлива експлуатація з пошкоджених аеродромів.

У 1970-х роках у ВМФ СРСР почали надходити авіаносні крейсери проекту 1143 «Кречет». Це були перші радянські кораблі подібного класу. Їхнє авіакрило складалися зі штурмовиків Як-38. Проте ці літаки, зважаючи на свою новизну, мали ряд істотних недоліків, головним з яких був дуже маленький бойовий радіус (250—370 км). Тому в 1981—1982 роках ОКБ Яковлєва на основі модернізованого штурмовика Як-38М розробило проєкт багатоцільового літака Як-38МП, головною відмінністю якого була установка на борту багаторежимної РЛС, що забезпечує застосування ракет класу «повітря — повітря» середньої дальності та «повітря — корабель» з самонаведенням на кінцевій ділянці польоту. Тоді ж ОКБ захистило ескізний проєкт нового дозвукового ЛВЗП Як-39, який мав розрахункову дальність польоту в 1,6 разів більшу, ніж у Як-38М, а також комплекс керованого ракетного озброєння нового покоління.^[1]

Однак ці проєкти так і не реалізували. Вирішили відмовитися від подальшої модернізації Як-38 і створити замість цього новий літак — надзвуковий ЛВЗП Як-41, здатний протидіяти основним корабельним літакам ймовірного супротивника.

У тактико-технічному рішенні для нього визначалося наступне коло вирішуваних бойових завдань:

• перехоплення повітряних цілей у всьому діапазоні висот польоту,
• завоювання переваги в повітрі, знищення наземних і надводних цілей.^[1]

9 березня 1987 року літак, що отримав офіційне позначення Як-141, було вперше піднято в повітря льотчиком випробувачем А. А. Синіциним і зробив свій перший політ з літакового профілю. 29 грудня 1989 року відбувся перший політ в режимі висіння. З 21 вересня 1991 р. випробування літаків проводилися на борту ТАКР «Адмірал Флоту Радянського Союзу Горшков» — у цей день льотчиком А. А. Синіциним була здійснена перша посадка. У той же день В. А. Якимів привів другий літак. Метою випробувань було визначення сумісності літака і його систем з кораблем, а також відпрацювання екстреного старту — поперек польотної палуби прямо з технічної позиції. Однак до відпрацювання другого пункту справа не дійшла через аварію. 5 жовтня (за іншими даними 3 жовтня) 1991 року В. А. Якимову при підході до корабля не вдалося вчасно погасити швидкість літака. Льотчик, щоб не вийти за межі палуби, різко збільшив кут тангажу для гальмування, просів і вдарився опорами шасі об палубу. У результаті пробоїни в баку почалася пожежа і пілот катапультувався^[1].

До літа 1992 року обидва літаки разом виконали більше 250-ти польотів. У процесі випробувань встановили 12 світових рекордів швидкопідйомності і висоти польоту з вантажем. Вперше Як-141 показали світовій громадськості на авіакосмічному салоні у Фарнборо 6-13 вересня 1992 року, де його високо оцінили. Важка економічна обстановка, що склалася після розпаду СРСР, поставила хрест на подальших випробуваннях цього літака, хоча за неперевіреними даними^{[джерело?]} такі країни, як Італія, Індія, Аргентина висловлювали бажання придбати його для своїх ВПС.

Як-141 здатний здійснювати зліт шістьма способами:

• Звичайним способом  — при цьому сопло ПМД зберігає положення в 0°, а підйомні двигуни відключені.
• З коротким розгоном  — при цьому після початку руху запускаються підйомні двигуни, а сопло ПМД починає змінювати кут напрямку тяги до 62°. Довжина розбігу при цьому становить близько 120 метрів.
• З коротким розгоном та використанням затримуючих пристроїв — використовується при базуванні на авіанесучих кораблях. Щоб літак не зрушив з місця під дією тяги двигуна, на палубі ТАКР встановлюються спеціальні затримувачі коліс шасі. Розбіг при цьому скорочується майже вдвічі і становить близько 60-80 метрів.
• З надкоротким розбігом — тут також використовуються затримувачі, але при цьому ще до початку розбігу сопло ПМД повернене на кут 62° , а підйомні двигуни запущені. Розбіг скорочується до 6 метрів.
• З використанням трампліна — передбачався для базування «Яків» на ТАКР проектів 1143.5, 1143.6 і 1143.7.
• Вертикально — при цьому включені підйомні двигуни, а сопло ПМД відхилено на максимальний кут в 95° , двигун дозволяє злітати з будь-якою швидкістю.

Посадка Як-141 може здійснюватися двома способами:

• Звичайним способом — для цього на літаку мається гальмівний парашут.
• Вертикально — передбачався для використання при базуванні на авіанесучих крейсерах.

Всього за час випробувань на двох льотних зразках Як-141 здійснили більше 250-ти польотів. Нижче наведено список найбільш важливих із них.

Усього було побудовано чотири дослідних літака, з них два для стендових і два для льотних випробувань:

• Літак без бортового номера — використовувався для статичних випробувань.
• Літак з б/н 48 — призначався для випробувань на стенді сил і моментів, а також відпрацювання функціонування силової установки.
• Літак з б/н 75 — льотний екземпляр, багаторазово демонструвався на міжнародних авіасалонах з новим б/н 141, зараз перебуває в Музеї Військово-Повітряних Сил РФ у Моніно.
• Літак з б/н 77 — передсерійний льотний екземпляр, 5 жовтня 1991 зазнав аварію і пізніше був відновлений як музейний експонат.

Джерело^[2]

• Екіпаж: 1 людина
• Довжина: 18,3 м
• Розмах крила:
  • У складеному стані: 5,9 м
  • У розгорнутому положенні: 10,1 м
• Висота: 5 м
• Площа крила: 31,7 м ²
• Маса:
  • Максимальна злітна маса:
    • При розбігу 120 м: 19500 кг
    • При вертикальному злеті: 15800 кг
  • Маса палива:
    • Усередині: 4400 кг
    • У ПТБ: 1750 кг
• Навантаження на крило:
  • При максимальній злітній масі: 615/498 кг/м ²
• Двигун:
  • Тип двигуна:турбореактивний двоконтурний з форсажною камерою і керованим вектором тяги
  • Модель: «Р79В-300»
  • тяга:
    • Максимальна: 1 × 9000 кгс
    • На форсажу: 1 × 15500 кгс
  • Маса двигуна: 1850 кг
  • Керування вектором тяги:
• тягооснащеність:
  • При максимальній злітній масі: 0,78/0,98 кгс/кг

• Максимальна швидкість:
  • На висоті: 1800 км/год (1,7 М)
  • Біля землі: 1250 км/год (1,05 М)
• Перегоночна дальність (при ВВП):
  • На висоті: 1400 км
  • Біля землі: 650 км
• Практична дальність:
  • На висоті:
    • Без ПТБ: 1400 км
    • З ПТБ: 2100 км
  • Біля землі: 1010 км
• Практична стеля: 15000 м
• Довжина розбігу: 120 м (або вертикальний зліт)
• Максимальне експлуатаційне перевантаження: 7 g

• Гарматне: 30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1, 150 патронів
• Бойове навантаження: 3000 кг
• Точки підвіски: 6
• Варіанти підвіски:
  • УР «повітря-повітря»:
    • Р-77
    • Р-27
    • Р-73
    • Р-60
  • УР «повітря-поверхня»:
    • Х-25
    • Х-31
  • Гарматні установки:
    • 23 мм, 250 патронів
  • Пускові блоки НАР калібром від 80 до 240 мм
  • До шести бомб калібром 500 кг

Зібрані моделі літака були присутні в лінійці продукції наступних фірм:

• Берне Л. Як-141 — сверхзвуковая «вертикалка» (рус.) // Крылья Родины. — М., 1994. — № 4. — С. 1—4. — ISSN 0130-2701.
• Берне Л. Як-141 — сверхзвуковая «вертикалка» (рус.) // Крылья Родины. — М., 1994. — № 5. — С. 1—2. — ISSN 0130-2701.
• Берне Л. Як-141 — сверхзвуковая «вертикалка» (рус.) // Крылья Родины. — М., 1994. — № 6. — С. 1—4. — ISSN 0130-2701.
• Колногоров В. Последний самолёт Советского Союза (рус.) // Авиамастер. — М., 2003. — № 7. — С. 2—12.
• Yefim Gordon. Yakovlev Yak-36, Yak-38 & Yak-41: The Soviet 'Jump Jets' / Translation by Dmitriy Komissarov. — Hinckley, England, UK: Midland Publishing, 2008. — P. 101—131, 139—141. — 145 p. — ISBN 978-1-85780-287-0

• # top2 Як-141
• Фотографії Як-141 з музею в Моніно
• Кадри аварії Як-141 на авіаносці «Адмірал Горшков» 3 жовтня 1991

Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.