Чули́мці (рос. Чулымцы),томські карагаси, чулимські люди, чулимські татари, чулимські тюрки, чулимські хакаси — тюрки, що мешкають в Томської області і Красноярському краї Росії.

Назва походить від річки Чулим (притока Обі), в середній і нижній течії якої проживають. Говорять на чулимській мові. Були хрещені в православ'ї, зберігаються деякі традиції шаманізму. Основне заняття — землеробство і розведення великої рогатої худоби.

Чулимці склалися в XVII—XVIII століттях, як результат змішання тюркських груп, що перемістилися на схід після падіння Сибірського ханства, частково телеутів і єнісейських киргизів з дрібними групами селькупів і кетів. Згодом у великій мірі асимілювалися хакасами і росіянами.

Велика частина чулимців живе зараз в Тегульдетському районі Томської області і в Тюхтетському районі Красноярського краю (сіла Пасічне і Чиндат).

Чулимська мова належить до уйгурської групи тюркської гілки алтайської мовної сім'ї. У Тегульдетському районі корінне населення говорило на середньочулимському діалекті, в якому виділялися дві говірки, — тутальська і мелетська.

Чулимська мова не має писемності, в школах ніколи не викладалась, але з 2007 року ведеться розробка абетки й писемності для мелетської говірки середньочулимського діалекту^[1].

• James Stuart Olson, Lee Brigance Pappas and Nicholas Charles Pappas. «An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires». Greenwood Press, 1994. page 162 [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Сервер Совета Федерации: чулымцы^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Комитет Совета Федерации по делам Севера и малочисленных народов. Коренные народы Севера. Чулымцы

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.