Вілор Петрович Чекмак
Народився	20 грудня 1925(1925-12-20) Сімферополь
Помер	10 листопада 1941(1941-11-10) (15 років) Алсу
Поховання	Меморіальне братське кладовище радянських воїнів, Севастополь
Громадянство	СРСР
Національність	урум
Діяльність	партизан
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Вілор Петрович Чекмак (20 грудня 1925, Сімферополь, СРСР — 10 листопада 1941, село Алсу під Севастополем) — боєць партизанского спротиву урумського (грецького) походження, розвідник.

Народився 20 грудня 1925 року в місті Сімферополі. Згодом його сім'я переїхала до Севастополя. Вчився у Севастополі в школі №1. У 1941 році закінчив 8 класів. Вілор добре вчився, мав різнобічні інтереси, художні і музичні здібності. Мріяв стати художником. Разом зі своїм другом Володимиром Снєжинським брав активну участь в різних творчих конкурсах.^{[виправити стиль]}

Влітку 1941 року почалася війна. Старший товариш Вілора, що вирушав на фронт, залишив йому вівчарку на прізвисько Ральф. 6 серпня 1941 разом з цією вівчаркою Вілор, незважаючи на захворювання серця і всупереч проханням матері, пішов в партизанський загін. Став розвідником.

10 листопада 1941 року він був на варті. Першим помітив нацистів, що наближалися до партизанського загону. Пострілом з ракетниці він попередив свій загін про небезпеку, а сам став у бій з нацистами, що прибували. У юнака був автомат та декілька гранат. Вілор бився до останнього патрона. Коли стріляти було вже нічим, він почав кидати у нацистів гранати. Останньою гранатою Вілор підірвав себе і противників.^{[виправити стиль]}

Вілор Чекмак був перепохований 20 грудня 1965 року в день свого 40-ліття на Меморіальному братському кладовищі радянських воїнів в селищі Дергачах, 6 км від Севастополя.

На могилі Чекмака В. П. написані наступні слова: Хай тебе з нами немає, хай пройде багато років. Ми тебе не забудемо, Вілор. Піонери 5б кл. шк. № 3 1974 р.^[1]

Батько Вілора — Чекмак Петро Андрійович — був комуністом і політпрацівником. Був учасником громадянської війни в Росії, радянсько-фінської і Другої Світової воєн. Загинув в боях під Москвою восени 1941. Від другого шлюбу мав сина Валерія, який народився в місті Богородицьк, Тульскої області.

Мати — Любов Георгіївна Чубар — була депутатом міськради, займалася ліквідацією неписьменності. Дізналася прозагибель сина тільки в 1943 році. Переживши війну, померла в будинку для літніх людей. До останніх днів підтримувала дружбу з письменником Михайлом Лезинським, автором книги про її сина.

Молодший брат по батькові Вілора, Валерій Петрович Чекмак, 1939 року народження, проживає в Києві. Має сина Чекмака Віталія та дочку Чекмак Марину, онучку та двох онуків.

Посмертно нагороджений медалями «За оборону Севастополя» (1945 р.), «За бойові заслуги» (1965 р.) Про подвиг Вілора Чекмака радянські письменники Михайло Лезинський і Борис Ескін написали книгу «Живи, Вілор!».

• http://www.sevtolib.org.ua/index.php?id=1475 (рос.)
• Книга «Живи, Вілор!» [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• http://krymology.info/index.php/Чекмак,_Вилор_Петрович [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• http://www.deti.spb.ru/feedback/answer/otv_feb10/ [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• http://kraevedenie.net/2011/05/06/sevastopol_shkolnik/ [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• https://web.archive.org/web/20130806003515/http://gazeta.sebastopol.ua/2013/08/02/lebedeva-i-shojgu-prosjat-okazat-pomosch-v-ustanovke-pamjatnika-shkolnikam-partizanam/ (рос.)
• http://www.sevmonument.ru/readarticle.php?article_id=139 [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• https://web.archive.org/web/20140903045359/http://memento.sebastopol.ua/necropol.php?code=13 (рос.)
• http://ondorog.ru/mogily-pamyatniki-epitafii-dorogoy-tsenoy-zaplatili-sovetskie-lyudi-za-svobodu-net-vozmozhnosti^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.