Олексенко Степан Антонович
Народився	9 (22) грудня 1904 Пляківка, Кам'янський район, Черкаська область, СРСР
Помер	25 вересня 1976(1976-09-25) (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	ВКП(б)
Діти	Степан Олексенко
Нагороди

Степа́н Анто́нович Оле́ксенко (9 (22) грудня 1904, Пляківка, Черкаська область — 25 вересня 1976(1976-09-25), Київ) — український радянський компартійний діяч, один з організаторів партизанського руху, 1-й секретар Дрогобицького обласного комітету КП(б)У. Депутат Верховної Ради СРСР 1­-3-го скликань.

Народився 9 (22) грудня 1904(19041222) року в селянській родині в селі Пляківка, тепер Кам'янський район, Черкаська область. У травні — вересні 1922 року — ремонтний робітник Південно-Західної залізниці. У вересні 1922 — січні 1924 року — селянин в господарстві батька в селі Пляківці. У 1924 році вступив до комсомолу.

У січні 1924 — січні 1925 року — голова комітету незаможних селян села Пляківки. У січні — жовтні 1925 року — секретар Пляківської сільської ради та секретар комсомольського осередку села Пляківки. У жовтні 1925 — жовтні 1926 року — член бюро, завідувач економічного відділу Кам'янського районного комітету ЛКСМУ Шевченківського округу.

У жовтні — грудні 1926 року — курсант полкової школи артилерійського полку в місті Черкасах.

У грудні 1926 — жовтні 1927 року — голова Кам'янського районного комітету незаможних селян Шевченківського округу.

Член ВКП(б) з березня 1927 року.

У жовтні 1927 — травні 1930 року — студент робітничого факультету Київського сільськогосподарського інституту. У травні 1930 — травні 1933 року — студент Київського інституту механізації та електрифікації сільського господарства.

У травні 1933 — березні 1934 року — помічник з комсомольської роботи начальника Політичного відділу Півненківської машинно-тракторної станції (МТС) в селі Тростянець Охтирського району Харківської області. У березні — жовтні 1934 року — заступник начальника з партійно-масової роботи Політичного відділу Тавежнянської машинно-тракторної станції (МТС) в селі Бучки Сахновщинського району Харківської області. У жовтні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника з партійно-масової роботи Політичного відділу Краснопільської машинно-тракторної станції (МТС) в селі Краснопілля Сумського району Харківської області.

У лютому 1935 — липні 1936 року — заступник секретаря Згурівського районного комітету КП(б)У Харківської області. У липні 1936 — липні 1937 року — 2-й, 1-й секретар Вовчанського районного комітету КП(б)У Харківської області.

У липні — вересні 1937 року — 3-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У. У вересні — жовтні 1937 року — 2-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

У жовтні 1937 — червні 1938 року — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Кам'янець-Подільській області. З жовтня 1937 року входив до складу «трійки» УНКВС Кам'янець-Подільської області^[1]. У 1938 році працював завідувачем радянсько-торгового відділу ЦК КП(б)У.

У серпні 1938 — листопаді 1940 року — член колегії Народного комісаріату місцевої промисловості Української РСР і начальник Головного управління (тресту) поліграфічної промисловості УРСР «Укрполіграф».

У листопаді 1940 — вересні 1941 року — директор міжобласної контори електрифікації сільського господарства тресту «Київсільелектро». У жовтні 1941 — серпні 1942 року — директор міжобласної контори електрифікації сільського господарства тресту «Донсільелектро» у містах Сталіно та Ворошиловграді. У вересні 1942 — квітні 1943 року — директор республіканської контори електрифікації сільського господарства тресту «Казсільелектро» в місті Алма-Аті.

У квітні 1943 року за ухвалою ЦК КП(б)У Олексенка призначено секретарем Кам'янець-Подільського підпільного обкому партії, начальником обласного штабу партизанського руху, командиром партизанського з'єднання. Під керівництвом підпільного обкому, очолюваного Олексенком, в тилу ворога діяло 37 партизанських загонів, об'єднаних у 5 з'єднань (понад 10 тисяч партизанів), які завдавали ударів по Шепетівському залізничному вузлу.

30 березня — 30 травня 1944 року — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1944 — грудні 1946 року — 1-й секретар Дрогобицького обласного і міського комітетів КП(б)У. Відповідно до відомостей із автобіографії у 1946 році закінчив Київський сільськогосподарський інститут.

У грудні 1946 — вересні 1949 року — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) у Москві.

У вересні 1949 — вересні 1952 року — 1-й секретар Дрогобицького обласного комітету КП(б)У. Одночасно, у вересні 1949 — січні 1950 року — 1-й секретар Дрогобицького міського комітету КП(б)У.

У жовтні 1952 — квітні 1953 року — заступник міністра радгоспів Української РСР. У травні 1953 — травні 1955 року — заступник міністра місцевої і паливної промисловості Української РСР. У травні 1955 — червні 1957 року — 1-й заступник міністра радгоспів Української РСР.

У серпні 1957 — березні 1961 року — начальник Головного управління електрифікації сільського господарства «Укрголовсільелектро» Міністерства сільського господарства УРСР. У березні 1961 — січні 1963 року — начальник Головного управління електрифікації сільського господарства «Укрсільгосптехніка», член колегії Міністерства сільського господарства УРСР.

У січні 1963 — грудні 1971 року — заступник міністра енергетики і електрифікації Української РСР — начальник Головного управління сільської електрифікації.

З грудня 1971 року — на пенсії у Києві, персональний пенсіонер союзного значення^[2].

Делегат чотирьох з'їздів Компартії України — XIV (1938), XV (1940), XVI (1949) та XVIII (1954).

Помер 25 вересня 1976 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі разом з сином (ділянка № 52).

• Дружина — письменниця Галина Олексенко.
• Син — актор, народний артист СРСР Степан Олексенко (1941—2006).
  • Невістка — акторка, народна артистка УРСР Марина Герасименко (1941—2003).
  • Онука — акторка Олександра Олексенко.
• Син — мистецтвознавець, театральний діяч, актор В'ячеслав Олексенко (1945—2018).
  • Онука — акторка, заслужена артистка України Тетяна Олексенко-Жирко (нар. 1971).

• орден Леніна (23.01.1948)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (26.02.1958,)
• орден «Знак Пошани»
• орден Богдана Хмельницького І-го ступеня (2.05.1945)
• орден Вітчизняної війни І-го ступеня (1945)
• орден Червоного Прапора
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (21.12.1964)
• медалі

• Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1962. — Т. 10 : Находка — Патріархат. — 576 с. — С. 312.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — 856 с. — С. 678.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — 526, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 524.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 568.
• Олексенко Степан Антонович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)

п о р Керівники Хмельницької (Кам'янець-Подільської) області Перші секретарі Хмельницького (Кам'янець-Подільського) обласного комітету КПУ Степан Олексенко (1937—1938) Олександр Власов (1938—1941) Андрій Устенко (1944—1949) Федір Бурденюк (в.о, 1949—1950) Василь Бегма (1950—1959) Олексій Ватченко (1959—1963) Костянтин Яновицький (промисловий, 1963—1964) Микита Бубновський (сільський, 1963—1964) Микита Бубновський (1964—1972) Тимофій Лісовий (1972—1985) Володимир Дикусаров (1985—1990) Володимир Купратий (1990—1991) Голови Хмельницького (Кам'янець-Подільського) обласного виконавчого комітету Калістрат Нездименко (1937—1938) Микола Козирєв (1938—1939) Андрій Ковбасюк (1939—1941) Андрій Ковбасюк (1944—1948) Олексій Денисенко (1948—1949) Михайло Кульбейкін (1949—1950) Микола Благун (1950—1955) Іван Левченко (1955—1963) Андрій Шоханов (промисловий, 1963—1964) Іван Левченко (сільський, 1963—1964) Іван Левченко (1964—1970) Тимофій Лісовий (1970—1972) Олександр Товстановський (1972—1974) Макар Починок (1974—1982) Анатолій Поперняк (1982—1990) Євген Гусельников (1990—1992) Голови Хмельницької обласної ради Анатолій Поперняк (1990—1991) Євген Гусельников (1991—1992) Петро Мажаров (1992—1994) Євген Гусельников (1994—1998) Микола Приступа (1998—2002) Анатолій Овчарук (2002—2006) Іван Гладуняк (2006—2010) Микола Дерикот (2010—2014) Іван Гончар (2014—2015) Михайло Загородний (2015—2020) Віолета Лабазюк (з 2020) Голови Хмельницької обласної державної адміністрації Євген Гусельников (1992—1998) Віктор Лундишев (1998—2004) Віктор Коцемир (2004—2005) Віталій Олуйко (2005) Іван Гладуняк (2005—2006) Олександр Буханевич (2006—2007) Іван Гавчук (2007—2010) Василь Ядуха (2010—2014) Леонід Прус (2014) Олександр Симчишин (в. о., 2014—2015) Михайло Загородний (2015) Василь Процюк (в. о., 2015—2016) Олександр Корнійчук (2016—2018) Вадим Лозовий (2018—2019) Володимир Кальніченко (т.в.о., 2019) Дмитро Габінет (2019—2020) Роман Примуш (т.в.о., 2020) Сергій Гамалій (2020—2023) Сергій Тюрін (т.в.о., 2023—2024) Сергій Тюрін (з 2024)

п о р Керівники Херсонської області Перші секретарі Херсонського обласного комітету КПУ Степан Олексенко (1944) Олексій Федоров (1944—1949) Григорій Гришко (1949—1951) Вадим Онищенко (1951—1954) Володимир Дружинін (1954—1956) Петро Єлістратов (1956—1962) Антон Кочубей (1962—1963) Володимир Халапсін (промисловий, 1963—1964) Антон Кочубей (сільський, 1963—1964) Антон Кочубей (1964—1972) Іван Мозговий (1972—1980) Андрій Гіренко (1980—1987) Михайло Кушнеренко (1987—1991) Голови Херсонського обласного виконавчого комітету Пилип Пасенченко-Демиденко (1944—1950) Тимофій Барильник (1950—1963) Микола Кобак (промисловий, 1963—1964) Микола Макушенко (сільський, 1963—1964) Микола Макушенко (1964—1969) Діна Проценко (1969—1978) Василь Метляєв (1978—1983) Михайло Кушнеренко (1983—1987) Олександр Мельников (1987—1991) Михайло Кушнеренко (1991—1992) Голови Херсонської обласної ради Михайло Кушнеренко (1990—1994) Віталій Жолобов (1994—1996) Валерій Третьяков (1996—2002) Анатолій Юрченко (2002) Володимир Ходаковський (2002—2006) Геннадій Причина (в. о., 2006) Володимир Демьохін (2006—2010) Віктор Пелих (2010—2014) Тамара Федько (в. о., 2014—2015) Андрій Путілов (2015—2016) Владислав Мангер (2016—2020) Олександр Самойленко (з 2020) Голови Херсонської обласної державної адміністрації Олександр Мельников (1992—1994) Віталій Жолобов (1995—1996) Юрій Карасик (1996—1997) Михайло Кушнеренко (1997—1998) Анатолій Касьяненко (1998—1999) Олександр Вербицький (1999—2001) Юрій Кравченко (2001—2002) Анатолій Юрченко (2002—2004) Сергій Довгань (2004) Володимир Ходаковський (2004—2005) Борис Сіленков (2005—2010) Анатолій Гриценко (2010) Микола Костяк (2010—2014) Юрій Одарченко (2014) Андрій Путілов (2014—2015) Валентина Січова (в. о., 2015—2016) Андрій Гордєєв (2016—2019) Дмитро Бутрій (т.в.о., 2019) Юрій Гусєв (2019—2020) Сергій Козир (т.в.о., 2020—2021) Сергій Козир (2021) Геннадій Лагута (2021—2022) Дмитро Бутрій (т.в.о., 2022) Ярослав Янушевич (2022—2023) Андрій Шибаєв (в.о., 2023) Олександр Прокудін (з 2023)