Лука Єгорович Кизя
Народився	8 (21) лютого 1912(1912-02-21) Жихове, Сумська область
Помер	29 грудня 1974(1974-12-29) (62 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	дипломат, історик, політик
Alma mater	Чернігівський учительський і педагогічний інститут (1940) і Київський педагогічний інститут імені Горького (1948)
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Заклад	КДУ ім. Т. Шевченка
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди

Лука́ Єго́рович Ки́зя (8 (21) лютого 1912(19120221), село Жихове Чернігівської губернії — 29 грудня 1974, Київ) — український радянський політичний діяч, учасник партизанського руху, дослідник історії німецько-радянської війни, доктор історичних наук, дипломат, надзвичайний і повноважний Посол II-го класу.

Народився 8 (21 лютого) 1912 року в селі Жиховому Чернігівської губернії (нині Середино-Будського району Сумської області).

У 1940 році закінчив Чернігівський учительський інститут, в 1948 році — Київський педагогічний інститут, доктор історичних наук.

З 1940 по 1941 рік працював директором середньої школи в Сумській області.

Учасник німецько-радянської війни. З 1941 по 1943 рік — комісар партизанського загону і секретар Середино-Будського підпільного районного комітету КП(б)У Сумської області. З 1943 по 1944 рік — командир партизанського загону та комісар партизанського з'єднання на Рівненщині. У 1944 році — секретар Ровенського підпільного обласного комітету КП(б)У.

З 1944 по 1951 рік — директор Республіканської виставки «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників».

З вересня 1951 по 1956 рік — голова правління Українського товариства культурних зв'язків із закордоном, доцент Київського університету.

З 1956 по 1959 рік — заступник міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР.

З 1959 по 1960 рік — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

З 1960 по 1961 рік — завідувач відділу міжнародних організацій і член колегії Міністерства закордонних справ Української РСР.

З 29 липня 1961 по серпень 1964 року — Постійний представник Української РСР при ООН. Працюючи Постійним представником Української РСР при ООН Л. Кизя вирішив недопустити спорудження у Вашингтоні, пам'ятника духовному Батьку українського народу — Тарасу Григоровичу Шевченку. За вказівкою з Москви, Л. Кизя підготував для газети "Вашингтон пост", статтю проти представників української діаспори в США, які споруджували монумент нашому Кобзарю, стверджуючи, що цей пам'ятник сприятиме розпалюванню холодної війни між СРСР і США. За його підписом до Держдепу США було підготовлено від імені Постпредства України петицію з наполяганням заборонити споруджувати у Вашингтоні пам'ятник Т. Г. Шевченку.

З 1964 по 1967 рік — заступник міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР.

З 1967 по 1974 рік — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

Помер 29 грудня 1974 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Лука Кизя автор праць:

• «Народні месники» (Львів, 1960);
• «Шляхи нескорених» (спільно з В. А. Бегмою, Київ, 1965);
• «Основные вопросы партизанского движения на Украине в период Великой Отечественной войны (1941—1945)» (Київ, 1965) та інших.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького 1 ступеня (1944), орденом Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденами Польщі та Чехословаччини. Нагороджений також Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (11.04.1972)

• Український дипломатичний корпус

• О. В. Корнієвська. Кизя Лука Єгорович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 200. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Н. Ф. Васильєва. Кизя Лука Єгорович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Як постпред УРСР Лука Кизя воював проти встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні [Архівовано 10 Березня 2018 у Wayback Machine.]
• О. В. Корнієвська Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики», вип. 1. К., 1998 [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
• Довідник з історії Компартії і Радянського Союзу [Архівовано 13 Травня 2008 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія сучасної України [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Гроно [Архівовано 29 Червня 2016 у Wayback Machine.]

п о р Постійні представники України в Організації Об'єднаних Націй  УРСР Мануїльський Дмитро Захарович (1945—1952) • Барановський Анатолій Максимович (1952—1954) • Паламарчук Лука Хомич (1954—1958) • Удовиченко Петро Платонович (1958—1961) • Кизя Лука Єгорович (1961—1964) • Шевченко Сергій Тимофійович (1964—1968) • Поляничко Михайло Деонисович (1968—1973) • Мартиненко Володимир Никифорович (1973—1979) • Кравець Володимир Олексійович (1979—1984) • Удовенко Геннадій Йосипович (1984—1991)  Україна Удовенко Геннадій Йосипович (1991—1992) • Батюк Віктор Гаврилович (1992—1993) • Хандогій Володимир Дмитрович (1993—1994) • Гудима Борис Миколайович (1994) • Зленко Анатолій Максимович (1994—1997) • Єльченко Володимир Юрійович (1997—2001) • Кучинський Валерій Павлович (2001—2006) • Крижанівський Віктор Володимирович (2006—2007) • Сергеєв Юрій Анатолійович (2007—2015) • Єльченко Володимир Юрійович (2015—2019) • Кислиця Сергій Олегович (з 2019)