Тифон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Тифон | |
|---|---|
 | |
| Батько | Тартар |
| Мати | Гея |
| У шлюбі з | Єхидна |
| Діти | Сфінкс, Ортр[1], Цербер[2][1], Лернейська гідра[1], Химера[3], Aethond, Фея Кромміонська, Ладон (дракон), Anemoi Thuellaid, Немейський лев, Colchian Dragond, Скілла і Горгонd |
| Частина серії статей на тему: |
| Давньогрецька міфологія |
|---|
 Кадм бореться з драконом, амфора, Лувр, Париж |
|
Божества
|
|
|
Інше
|
 Категорія •  Портал •  Портал |
Тифон (грец. Τυφών, Τυφωεύς) — у давньогрецькій міфології — могутній потворний велетень, уособлення вогненних руйнівних сил землі та її випарів.
В «Іліаді» згадується про боротьбу Тифона із Зевсом і про перебування потвори в підземних надрах, у країні аримів або під горою Арімою (в Малій Азії). Пізніше, коли грекам стали відомі вулканічні властивості Кумського берега в Італії, Ліпарських островів і Сицилії, місцеперебування велетня було перенесено в ці місцевості. За Гесіодом, Тифон — останній виплід Геї від Тартара. Страховище було наділене величезною силою рук та ніг і мало сто драконових голів з чорними язиками й вогненними очима. Тифон володів різними голосами: з його пащ можна було чути то клич богів, то ревіння страшного бика, то рикання лева, то виття собаки, то різкий свист, який відлунював у горах. Тифон міг стати володарем над богами й смертними, але Зевс почав з ним боротьбу, від якої земля затряслася до самих підвалин, суходіл, море й небо зайнялися, затремтіли навіть мешканці підземного царства.
Нарешті влучний удар блискавки приголомшив оскаженілого Тифона, якого скинуто в Тартар. Але й там він не заспокоївся; коли він рухається, виникають землетруси і дмуть палючі вітри. Від Тифона Єхидна народила Ортра, Кербера, Лернейську гідру, Химеру, Немейського лева та інших страховищ. Пізніші міфи розповідають, що боги не могли протистояти шаленому нападові Тифона і втекли до Єгипту, де, рятуючись від переслідування потвори, перетворились у різних тварин. Тифон усе-таки схопив Зевса, вирізав йому жили й кинув їх у кілікійську печеру. Однак Гермес і Пан викрали ті жили і знову вставили їх Зевсові, який відновив боротьбу й переміг Тифона. Пізніше Тифон був ототожнений з єгипетським Сетом, богом смерті, спустошення, сонячного й місячного затемнення тощо. У міфі про Тифона відбито намагання античних народів з'ясувати природу вулканічних вибухів.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Боротьба Зевса з Тіфоном / ред. Кун М. А. // Легенди і міфи Стародавньої Греції. — 1922 р. (укр.)
- ↑ а б в Любкер Ф. Typhoeus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1429.
- ↑ Любкер Ф. Inferi // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 661–663.
- ↑ Любкер Ф. Chimaera // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 281.
_(14596485307).jpg)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
