Таланчук Петро Михайлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Петро Михайлович Таланчук | |
|---|---|
 | |
| Ректор Київського політехнічного інституту | |
| 1987 — 1992 | |
| 2-й Міністр освіти і науки України | |
| лютий 1992 — 6 липня 1994[1] | |
| Попередник | Іван Зязюн |
| Наступник | Михайло Згуровський |
| Народився | 1 липня 1938 (86 років) с. Городище-Косівське, Володарський район (Київська область), Київська область, УРСР, СРСР |
| Відомий як | державний службовець, викладач університету |
| Місце роботи | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Професія | інженер-механік |
| Нагороди |    |
Петро́ Миха́йлович Таланчу́к (1 липня 1938, с. Городище-Косівське, Володарський район (Київська область), Київська область, УРСР, СРСР) — український науковець і політик, 2-й Міністр освіти і науки України (1992–1994), президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», дійсний член Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2016)[2].
Народився 1 липня 1938 року в селі Городища Косівські Володарського району на Київщині в родині селян. Його батько — учасник Другої Світової війни, загинув на фронті. Мати — пенсіонер.
Після закінчення школи Петро Таланчук працював у колгоспі, служив в армії, навчався у військово-морському училищі. Отримав професію інженера в Київському політехнічному інституті (КПІ), в якому пройшов шлях від студента до ректора.
Ініціатор створення Академії педагогічних наук України, член трьох міжнародних академій, автор багатьох запатентованих винаходів та наукових праць (в тому числі і підручників). Обирався депутатом Верховної Ради.
Висував свою кандидатуру під час виборів Президента України в 1994 р. та зайняв останнє місце за кількістю отриманих голосів у першому турі (0,55 % голосів, або ж 143 361 голос).
Основні напрямки наукової діяльності:
- в галузі технічних наук — приладобудування;
- в галузі гуманітарних наук — освіта, педагогіка, наукознавство.
Автор понад 250 наукових праць, серед яких 14 монографій, підручників і навчальних посібників.
Автор 50 свідоцтв та запатентованих винаходів.
- Орден Дружби народів (1982),
- Хрест пошани «За духовне відродження» (2001).
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2016)[2].
- Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[3].
- ↑ Указ Президента України від 6 липня 1994 року № 367/94 «Про відставку Міністра освіти України П. Таланчука»
- ↑ а б Указ Президента України від 7 квітня 2017 року № 101/2017 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2016 року»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
- Біографія П. М. Таланчука // Хто є хто на Київщині. Видатні земляки 2006
- Інтерв'ю з П. М. Таланчуком на сайті «Україна молода» [Архівовано 16 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Петро Таланчук: «Освіта повинна служити засобом розвитку людини»
- Петро Таланчук: «Європейський вибір ми зробили чотири роки тому»
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Міністр освіти і науки України лютий 1992 — 6 липня 1994 |
Наступник: |
| Зязюн Іван Андрійович |
Згуровський Михайло Захарович |
| |||||||||
| |||||
| |||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
