Слободянюк Маркіян Сергійович
Народився	7 листопада 1907(1907-11-07) село Маркуші Уланівської волості Літинського повіту Подільської губернії, тепер Хмільницького району Вінницької області
Помер	5 листопада 1982(1982-11-05) (74 роки) Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Маркія́н Сергі́йович Слободяню́к (7 листопада 1907(19071107), село Маркуші Уланівської волості Літинського повіту Подільської губернії, тепер Хмільницького району Вінницької області — 5 листопада 1982, місто Вінниця) — український радянський діяч, голова Вінницького обласного виконавчого комітету. Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958). Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1954 роках і 1961—1966 роках. Член ЦК КПУ в 1954—1961 роках.

Член ВКП(б) з 1929 року.

Освіта середня. Перебував на комсомольській роботі, працював секретарем районного комітету ЛКСМУ на Вінниччині.

Потім — на партійній роботі. З 1938 по 1941 рік — 1-й секретар Вінницького сільського районного комітету КП(б) України.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР, з 1941 по 1943 рік працював начальником політичного відділу радгоспу в Челябінській (Курганській) області РРФСР. У 1943—1944 роках — 2-й секретар Усть-Уйського районного комітету ВКП(б) Курганської області.

У 1944 — березні 1956 року — 1-й секретар Вінницького районного комітету КПУ.

6 березня 1956 — січень 1963 року — голова виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих.

У січні 1963 — грудні 1964 року — голова виконавчого комітету Вінницької сільської обласної ради депутатів трудящих.

У грудні 1964 — січні 1966 року — голова виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих.

З 1966 року — на пенсії в місті Вінниці.

• Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958)
• два ордени Леніна (27.02.1948, 26.02.1958)
• орден Вітчизняної війни І ст. (1.02.1945)
• орден Трудового Червоного Прапора (23.09.1952)
• орден «Знак Пошани» (22.03.1966)
• медаль «За трудову доблесть» (25.12.1959)

• Довідник з історії Комуністичної партії і Радянського Союзу 1898—1991

Це незавершена стаття про радянського політичного діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Герої Соціалістичної Праці А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  Двічі Герої • Тричі Герої

п о р Керівники Вінницької області Перші секретарі Вінницького обласного комітету КПУ Микита Алексєєв (1932) Володимир Чернявський (1932—1937) Михайло Бондаренко (1937) Іларіон Співак (1937—1938) Гаврило Міщенко (1938—1941, 1944—1945) Дмитро Бурченко (1945) Михайло Стахурський (1945—1951) Григорій Шевчук (1951—1952) Микита Бубновський (1952—1954) Петро Дорошенко (1954—1955) Павло Козир (1955—1963) Павло Козир (сільський, 1963—1964) Юрій Шевцов (промисловий, 1963—1964) Павло Козир (1964—1970) Василь Таратута (1970—1983) Леонтій Криворучко (1983—1988) Аркадій Нехаєвський (1988—1991) Голови Вінницького обласного виконавчого комітету Олександр Лісовик (1932) Олекса Триліський (1932—1937) Степан Горяний (1937) Іван Малютін (в.о., 1937—1938) Лука Козіс (в.о., 1938) Михайло Годов (1938−1941, 1944—1945) Дмитро Бурченко (1945—1948) Георгій Дементьєв (1948—1956) Маркіян Слободянюк (1956—1963) Маркіян Слободянюк (сільський, 1963—1964) Дмитро Слободянюк (промисловий, 1963—1964) Маркіян Слободянюк (1964—1966) Леонід Бугаєнко (1966—1967) Василь Таратута (1967—1970) Василь Кавун (1970—1978) Василь Темний (1978—1986) Микола Дідик (1986—1991) Голови Вінницької обласної ради Аркадій Нехаєвський (1990—1991) Микола Дідик (1991—1992) Полікарп Ткач (1992—1994) Микола Мельник (1994—1996) Іван Бондарчук (1996—1998) Григорій Калетнік (1998—2002) Юрій Іванов (2002—2006) Григорій Заболотний (2006—2010) Сергій Татусяк (2010—2014) Сергій Свитко (2014—2015) Анатолій Олійник (2015—2020) В'ячеслав Соколовий (з 2020) Голови Вінницької обласної державної адміністрації Микола Дідик (1992—1994) Микола Мельник (1995—1996) Анатолій Матвієнко (1996—1998) Микола Чумак (1998—1999) Дмитро Дворкіс (1999) Юрій Іванов (1999—2002) Віктор Коцемир (2002—2004) Григорій Калетнік (2004—2005) Олександр Домбровський (2005—2010) Володимир Демішкан (2010) Микола Джига (2010—2012) Іван Мовчан (2012—2014) Анатолій Олійник (2014—2015) Валерій Коровій (2015—2019) Владислав Скальський (2019—2020) Сергій Борзов (2020—2024) Наталя Заболотна (2024, в.о.)