Приазовська височина
Країна	Україна

Приазо́вська височина́ — височина на південному сході України, в межах Донецької та Запорізької областей. Відповідає південно-східному виступові Українського кристалічного масиву. На півночі височина межує з Придніпровською низовиною, на північному сході з Донецьким кряжем, на сході та півдні з Приазовською низовиною, на заході — з Причорноморською низовиною.

Кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти та ін.), з яких складається основа Приазовської височини, перекриті переважно товщею лесів та лесовидних суглинків. Місцями вони виходять на поверхню.

Відповідно до залягання кристалічного фундаменту, Приазовська височина поступово знижується з півночі (пересічні висоти 200—230 м) на південь (висоти до 50—100 м). Найбільш підвищена північна частина височини є вододілом між річками басейну Дніпра та річками, що впадають в Азовське море. Вододільні простори Приазовської височини слабо хвилясті, розчленовані річковими долинами, балками та ярами. Особливо густо розчленований рельєф у басейні річки Обиточної та в басейні верхньої течії річки Берда. У верхів'ях річки глибоко врізуються в кристалічні породи, утворюючи вузькі (каньйоноподібні), часто стиснені скелями долини; в річищах багато порогів, є невеликі водоспади. На півдні і на півночі від головного вододілу річкові долини розширюються і набувають рівнинного характеру. Хвилястий рельєф Приазовської височини урізноманітнюється ізольованими підвищеннями — могилами. Одні з них насипані за давніх часів людиною (могили-кургани), інші являють собою виходи давніх кристалічних порід. Останні добре виявлені в рельєфі, з ними пов'язані найбільші висоти Приазовської височини:

• Бельмак-Могила (324 м, найвища точка височини);
• Токмак-Могила;
• Лиза Романенко;
• Могила-Гончари.

У межах Приазовської височини розташований Український степовий природний заповідник з його філіалом Кам'яні Могили та ще декілька природоохоронних територій, зокрема, Корсак-могила.

У геоструктурному відношенні відповідає півд.-сх. виступу Українського щита.

Укладена гранітами, гнейсами, мігматитами, сієнітами, каолінами, каолінізованими пісками та лесовидними суглинками.

Корисні копалини: каолін, залізна руда, графіт, нефеліновий сієніт, будматеріали.

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

• Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
• Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
• Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
• Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

• (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
• (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.

• Орографічна карта України.

п о р Рельєф України Рівнинний Низовини Закарпатська Приазовська Придніпровська Полтавська рівнина Придніпровська рівнина Причорноморська Буджацька рівнина Поліська Волинське пасмо Височини Волинська Повчанська Мізоцький кряж Дністровські пагорби Хотинська Донецька Бахмут-Торецька Донецький кряж Приазовська Придніпровська Канівські гори Київське плато Мошногірський кряж Словечансько-Овруцький кряж Подільська Вороняки Гологори Кременецькі гори Розточчя Середньоросійська Тарханкутська Гірський Українські Карпати Бескиди Вододільний (Верховинський) хребет Вулканічний хребет Ґорґани Гриняви Передкарпаття Покутсько-Буковинські Карпати Полонинський хребет Рахівські гори Свидовець Чивчини Чорногора Перевали Верецький Вишківський Воловецький Тухольські ворота Ужоцький Яблуницький Кримські гори Головне пасмо Внутрішнє пасмо Зовнішнє пасмо Південне узбережжя Криму Перевали Ангарський Байдарські ворота Ласпінський Чучельський Узбережжя Затоки Арабатська Бердянська Джарилгацька Казантипська Каламітська Каркінітська Обитічна Сиваш Таганрозька Тендрівська Феодосійська Ягорлицька Лимани Березанський Бузький Дніпровський Дністровський Куяльницький Молочний Тилігульський Утлюцький Хаджибейський Бухти Балаклавська Севастопольська Миси Казантип Лукул Меганом Сарич Тарханкут Херсонес Острови Березань Джарилгач Довгий Зміїний Тендрівська Коса Тузла Річкові Жовнине Труханів Хортиця Півострови Бакальська коса Бердянська коса Білосарайська коса Бирючий Острів Білосарайська коса Кінбурнський Крива коса Кримський Арабатська Стрілка Керченський Тарханкутський Обитічна коса Чонгар Категорія Портал Портал Проєкт

п о р Фізична географія України Географічне положення Кордони Крайні точки Час Рельєф Гори Українські Карпати Кримські гори Рівнини Низовини Височини Найвищі точки регіонів Острови Вулкани Печери Клімат Гідрографія Моря Затоки Лимани Річки Водоспади Озера Водосховища Стави Малі ГЕС Канали Жива природа Ґрунти Рослини Гриби Тварини Екологія Забруднення Атмосферне Внутрішніх вод Ґрунтів Радіологічне Чорнобильська катастрофа Хімічне Охорона природи Національні парки Заповідники Біосферні Заказники Пам'ятки природи Категорія Портал Проєкт

Географія та географічні карти GeoNames Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Encyclopædia Britannica Нормативний контроль Freebase: /m/011l9pp1