For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Сиваш.

Сиваш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сиваш
Сиваш із космосу
46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д. / 46.083; 34.333Координати: 46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д. / 46.083; 34.333
Частина відАзовське море
МореАзовське море
Прибережні країниУкраїна Україна
РегіонАвтономна Республіка Крим, Херсонська область
Довжина200 км
Ширина35 км
Площа2560
Середня глибина0,5–1 м
Максимальна глибина3 м
Вливаються
  • р. Салгир
  • Солоність22-87 ‰
    ідентифікатори і посилання
    GeoNames688923
    У проєкті OpenStreetMapr5925937  ·R
    Сиваш. Карта розташування: Україна
    Сиваш
    Сиваш
    Сиваш (Україна)
    Сиваш. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
    Сиваш
    Сиваш
    Сиваш (Автономна Республіка Крим)
    Мапа
    CMNS: Сиваш у Вікісховищі

    Сива́ш (крим. Sıvaş, тур. Sivaş) або Гниле́ Мо́ре (крим. Çürük Deñiz) — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою.

    Назва

    [ред. | ред. код]

    Назва озера Сиваш походить від тюркського слова *sıvaş — «прилипати, липнути», *sivaşiluk — «прилипливість», що пов'язане з багнистими берегами затоки, вкритими товстим шаром мулу[1][2]. За Мурзаєвими, термін «сиваш» означає западину, затоку, лагуну[3]. Іноді слово сиваш перекладають як «грязь»[2]. Найдавніший відомий опис озера знаходиться у творах початку I століття до н. е. античного географа й історика Страбона. Згадується воно й у працях давньоримського природознавця I століття Плінія Старшого під назвою Бук[2]. Українська назва Гниле море походить від неприємного запаху сірководню, що виділяється з його поверхні внаслідок гниття органічних решток на його дні в безкисневому середовищі[2].

    Загальні відомості

    [ред. | ред. код]

    По Сивашу від Перекопського перешийка до Арабатської стрілки проходить адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю України. Складається з 11 солоних та гірко-солоних заток.

    Сиваш — система дрібних мілководних (максимальна глибина до 3,5 м) заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом. Відокремлений від основної частини Азовського моря піщаною косою Арабатська стрілка. Довжина — близько 200 км. Ширина — 2—35 км. Пересічна площа — нестала, 2400 км², з яких бл. 100 км² припадає на острови і 560 км² на ділянки, які лише періодично вкриті водою. Солоність води Сивашу сягає 260 ‰. Солі — хлористі сполуки натрію, магнію. Сульфат магнію — важлива хімічна сировина.

    Живиться водами Азовського моря, у Сиваш впадають річки Салгир, Чуруксу тощо, які влітку найчастіше пересихають. Взимку Сиваш замерзає, температура води у теплий період коливається від +20 до +32 °C.

    Береги Сивашу переважно низькі, пологі, багнисті, влітку покриваються шаром солей. З'єднується з Азовським морем Генічеською протокою і Арабатською протокою. Від Чорного моря відокремлений вузьким Перекопським перешийком. Чонгарський півострів розділяє затоку на східну і західну частини. Дно Сивашу вкрите потужним шаром мулу завтовшки місцями до 10—15 м. Солоність від 22  (на півночі) до 87 ‰ (на півдні).

    У розсолах Сивашу є хлористі сполуки натрію, калію та магнію, бромистий магній, сульфат магнію та інші солі. Загальні запаси солей Сивашу — близько 200 млн т[4].

    Характерною ознакою даного озера є його маленька глибина. У середньому вона становить близько одного метра. Максимальний показник — не перевищує трьох метрів.

    Історія

    [ред. | ред. код]

    Економіка

    [ред. | ред. код]

    На базі мінеральних багатств Сивашу споруджено заводи: Перекопський бромний(інші мови), Кримський двоокису титану з виробництвом фосфорних добрив та Кримський содовий завод.

    Топонім

    [ред. | ред. код]

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Радлов В. В. та 1893-1911, с. 673.
    2. а б в г Янко М. Т., 1998, с. 318.
    3. Мурзаев Э. М., 1984, с. 202.
    4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    • Янко М. Т. Топонімічний словник України : Словник-довідник / Гол. ред. О. К. Гурська. — К. : Знання, 1998. — 432 с. — ISBN 5-7707-9443-7.
    • Э. М. Мурзаев. Словарь народных географических терминов. — М., 1984. (рос.)
    • (рос.) В. В. Радлов. Опыт словаря тюркских наречий. — СПб., 1893—1911. (рос.)

    Література

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]


    {{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
    Сиваш
    Listen to this article

    This browser is not supported by Wikiwand :(
    Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
    Please download and use one of the following browsers:

    This article was just edited, click to reload
    This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

    Back to homepage

    Please click Add in the dialog above
    Please click Allow in the top-left corner,
    then click Install Now in the dialog
    Please click Open in the download dialog,
    then click Install
    Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
    then click Install
    {{::$root.activation.text}}

    Install Wikiwand

    Install on Chrome Install on Firefox
    Don't forget to rate us

    Tell your friends about Wikiwand!

    Gmail Facebook Twitter Link

    Enjoying Wikiwand?

    Tell your friends and spread the love:
    Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

    Our magic isn't perfect

    You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

    This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

    Thank you for helping!


    Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

    X

    Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?