Любавін Петро Митрофанович
Народився	1898 Воронеж, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер	4 серпня 1941(1941-08-04) Левківка, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Парк Вічної Слави
Країна	СРСР  РРФСР  Російська імперія
Діяльність	державний діяч, політик, військовослужбовець
Alma mater	ДХТІ (1936)
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Люба́він Петро́ Митрофа́нович (1898^[1], місто Воронеж, Воронезька губернія, Російська імперія — 1941, біля села Левківки, тепер Новоархангельського району Кіровоградської області) — український радянський партійний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1941). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1941). Член ЦК КП(б)У (червень 1938 — серпень 1941). Член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — травень 1940). Кандидат в члени Політбюро ЦК КП(б)У (травень 1940 — серпень 1941). Член ЦК ВКП(б) (березень 1939 — серпень 1941). 

Народився 1898(1898) року^[1] в родині робітника-механіка в місті Воронеж, тепер Воронезька область. Росія. У 1912 році закінчив чотирикласну церковноприходську школу в місті Воронежі.

У квітні 1912 — серпні 1915 року — учень слюсаря приватних механічних майстерень у селі Писарівці Богучарського повіту Воронезької губернії. У серпні 1915 — лютому 1916 року — курсант автомобільних курсів у Москві. У лютому 1916 — травні 1917 року — слюсар олійницького заводу в слободі Лівенці Бірючинського повіту Воронезької губернії.

У червні — листопаді 1917 року — рядовий окремої Балтійської морської дивізії російської армії. У листопаді 1917 — березні 1918 року — машиніст млина в слободі Лівенці Бірючинського повіту Воронезької губернії.

У березні — серпні 1918 року — комісар технічного постачання 1-го бронепоїзду Тираспольського загону Червоної армії. У серпні 1918 — січні 1919 року — червоноармієць 1-го Воронезького революційного полку. У січні — липні 1919 року — секретар прифронтової Надзвичайної комісії (ЧК). У липні — грудні 1919 року — в резерві командного складу 59-го батальйону 1-ї запасної бригади.

Член РКП(б) з листопада 1919 року.

У грудні 1919 — січні 1924 року — завідувач збройовою частиною (зброївнею) 112-го відділення стрілецького батальйону військ ВНК-ОДПУ. У січні 1924 — березні 1925 року — помічник начальника застави з політичної частини Кам'янецького (Кам'янець-Подільського) прикордонного загону ОДПУ. У березні 1925 — червні 1926 року — інструктор з політичної роботи Подільського прикордонного загону ОДПУ в місті Могилеві-Подільському.

У червні 1926 — січні 1928 року — слюсар Полтавського державного олійницького заводу Полтавської округи.

У січні 1928 — серпні 1930 року — завідувач відділу кадрів Полтавського окружного комітету КП(б)У.

У серпні 1930 — серпні 1936 року — студент Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. У серпні 1936 року закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут та здобув спеціальність інженера-механіка. У серпні — листопаді 1936 року — інженер-механік Дніпродзержинського азотно-тукового комбінату Дніпропетровської області.

У листопаді 1936 — травні 1937 року — завідувач промислово-транспортного відділу Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У. У червні 1937 року — начальник ремонтно-механічної дільниці комбінату, а в червні — листопаді 1937 року — секретар партійного комітету КП(б)У Дніпродзержинського азотно-тукового комбінату.

У листопаді 1937 — квітні 1938 року — 1-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У квітні — травні 1938 року — 3-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

28 квітня — червень 1938 року — в.о. 2-го секретаря Донецького обласного комітету КП(б)У.

У червні — листопаді 1938 року — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Рубіжанської виборчої округи № 276 Ворошиловградської області. Член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання, член постійної комісії законодавчих передбачень Верховної Ради УРСР.

У листопаді 1938 — серпні 1941 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

З червня 1941 року — член Військової ради 12-ї армії Південно-Західного фронту, бригадний комісар.

У серпні 1941 року під загрозою потрапити у німецький полон покінчив життя самогубством.

Останки Любавіна були знайдені в 2005 році біля села Левківки Новоархангельського району Кіровоградської області та ідентифіковані Головним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. У 2006 році перепохований на Алеї Героїв в парку Вічної Слави у місті Києві.

• Проза [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Все для фронта [Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.]

• Любавін Петро Митрофанович (1898–1941) // Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991) [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] / В. С. Лозицький. — К. : Генеза, 2005. — С. 218. — ISBN 966-504-407-9.
• Любавин Пётр Митрофанович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991. (рос.)
• Ксенофонтова Н. Боєць партії: До 90-річчя з дня народження П. М. Любавіна // Радянська Донеччина. — 1988. — 11 листопада.
• Парсенюк Б. Сталінські губернатори: П. М. Любавін // Донеччина. — 2002. — 24 жовтня.
• Парсенюк Б. Червоні губернатори // Східний часопис. — 1996. — 1-15 січ.
• Любавін Петро Митрофанович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 143.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 58.
• Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР] : газета. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.

Нормативний контроль GKG: /g/122m8s0v

п о р Керівники Луганської (Ворошиловградської) області Перші секретарі Луганського (Ворошиловградського) обласного комітету КПУ Петро Любавін (1938) Михайло Квасов (1938—1940) Антон Гайовий (1940—1942, 1943—1951) Василь Клименко (1951—1961) Володимир Шевченко (1961—1963) Микола Гуреєв (сільський, 1963—1964) Володимир Шевченко (промисловий, 1963—1964) Володимир Шевченко (1964—1973) Борис Гончаренко (1973—1987) Іван Ляхов (1987—1990) Анатолій Онищенко (1990—1991) Голови Луганського (Ворошиловградського) обласного виконавчого комітету Петро Богиня (1938) Михайло Шевченко (1938—1942) Яків Артюшенко (1943) Іван Орішко (1943—1947) Микола Кабанов (1947—1948, в.о.) Степан Стеценко (1948—1950) Пилип Решетняк (1950—1960) Микола Гуреєв (1960—1963) Микола Давиденко (сільський, 1963—1964) Іван Іваненко (промисловий, 1963—1964) Микола Гуреєв (1964—1971) Микола Давиденко (1971—1974) Віктор Лисицин (1974—1981) Альберт Мерзленко (1981—1986) Рід Зверєв (1986—1987) Анатолій Касьянов (1987—1990) Едуард Хананов (1990—1991) Голови Луганської обласної ради Анатолій Касьянов (1990—1994) Петро Купін (1994—1995) Леонід Дайнеко (1996—1998) Віктор Тихонов (1998—2006) Валерій Голенко (2006—2010) Володимир Пристюк (2010) Валерій Голенко (2010—2014) Голови Луганської обласної державної адміністрації Едуард Хананов (1992—1994) Петро Купін (1994—1995) Геннадій Фоменко (1995—1998) Олександр Єфремов (1998—2005) Олексій Данілов (2005) Геннадій Москаль (2005—2006) Олександр Кобітєв (в.о., 2006) Олександр Антіпов (2006—2010) Валерій Голенко (2010) Володимир Пристюк (2010—2014) Михайло Болотських (2014) Ірина Верігіна (в.о., 2014) Геннадій Москаль (2014—2015) Голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль (2014—2015) Юрій Клименко (в.о., 2015) Георгій Тука (2015—2016) Юрій Гарбуз (2016—2018) Сергій Філь (в.о., 2018—2019) Віталій Комарницький (2019) Сергій Гайдай (2019—2023) Олексій Смирнов (в.о., 2023) Артем Лисогор (з 2023)

п о р Керівники Донецької області Перші секретарі Донецького (Сталінського) обласного комітету КПУ Михайло Чувирін (1932) Іван Акулов (1932—1933) Саркіс Саркісов (1933—1937) Едуард Прамнек (1937—1938) Олександр Щербаков (1938) Петро Любавін (1938—1941) Семен Задіонченко (1941) Михайло Дрожжин (1943—1944) (в.о.) Леонід Мельников (1944—1947) Олександр Струєв (1947—1953) Іван Казанець (1953—1960) Олександр Ляшко (1960—1963) Олександр Ляшко (промисловий, 1963) Трохим Попльовкін (сільський, 1963-1964) Володимир Дегтярьов (промисловий, 1963-1964) Володимир Дегтярьов (1964—1976) Трохим Попльовкін (1963—1964) Борис Качура (1976—1982) Василь Миронов (1982—1988) Анатолій Винник (1988—1990) Євген Миронов (1990—1991) Голови Донецького (Сталінського) обласного виконавчого комітету Михайло Налімов (1932) Михайло Чувирін (1932—1933) Микола Іванов (1933—1937) Володимир Всеволожський (1937) Олександр Осипов (в.о., 1937) Петро Шпильовий (1937—1938, 1938—1939) Антон Гайовий (1939, 1939—1940) Пилип Решетняк (1940—1941, 1943—1944) Олександр Струєв (1944—1947) Микола Алишев (1947—1949) Марк Співак (1949—1950) Віктор Кременицький (1950—1954) Данило Адамець (1954—1956) Микола Благун (1956—1959) Дмитро Грідасов (1959—1963) Віктор Походін (сільський, 1963-1964) Дмитро Грідасов (промисловий, 1963-1964) Дмитро Грідасов (1964—1982) Василь Миронов (1982) Анатолій Статинов (1982—1987) Віктор Кучеренко (1987—1989) Юрій Смірнов (1989—1992) Володимир Шелудченко (1990) Голови Донецької обласної ради Юрій Смірнов (1990—1992) Олексій Петренко (1992) Вадим Чупрун (1992—1994) Володимир Щербань (1994—1996) Іван Пономарьов (1996—1999) Віктор Янукович (1999—2001) Борис Колесніков (2001—2006) Анатолій Близнюк (2006—2010) Андрій Шишацький (2010­—2014) Ігор Коваль (в.о., 2014­­—2017) Марина Гончарова (керуюча справами, 2017) Голови Донецької обласної державної адміністрації Юрій Смірнов (1992—1994) Володимир Щербань (1994—1996) Сергій Поляков (1996—1997) Віктор Янукович (1997—2002) Анатолій Близнюк (2002—2005) Володимир Логвиненко (в.о., 2005) Вадим Чупрун (2005—2006) Сергій Дергунов (в.о., 2006) Володимир Логвиненко (2006—2010) Анатолій Близнюк (2010—2011) Андрій Шишацький (2011—2014) Сергій Тарута (2014) Олександр Кіхтенко (2014—2015) Павло Жебрівський (2015—2018) Олександр Куць (2018—2019) Павло Кириленко (2019—2023) Ігор Мороз (в.о., 2023) Вадим Філашкін (з 2023) курсивом виділені очільники Донецької обласної військово-цивільної (2015-2022) та Донецької обласної військової (з 2022) адміністрації