Ломбардо-Венеційське королівство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Королівство Ломбардо-Венеційське італ. Regno Lombardo–Veneto нім. Königreich Lombardo–Venetien | |||||
| Володіння Австрійської імперії | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Мілан & Венеція 1815-1859 Венеція 1859-1866 [1][2][3][4] | ||||
| Форма правління | Абсолютна монархія | ||||
| Австрійський імператор | |||||
| - 1815-35 | Франц II | ||||
| - 1835-48 | Фердинанд I | ||||
| - 1848-66 | Франц Йосиф I | ||||
| віце-король | |||||
| - 1857-59 (last) | Максиміліан I імператор Мексики | ||||
| Історія | |||||
| - Віденський конгрес | 9 червня 1815 | ||||
| - Революції | 22 березня 1848 | ||||
| - Цюрихський договір | 10 листопада 1859 | ||||
| - Віденський договір | 12 жовтня | ||||
| Площа | |||||
| - 1852[3] | 46 782 км2 | ||||
| Населення | |||||
| - 1852[3] | 4 671 000 осіб | ||||
| Густота | 99,8 осіб/км² | ||||
| Валюта | Ломбардо-Венеційський фунт (1816-60) Ломбардо-Венеційський флорін (1860-66) | ||||
| |||||
.svg){kind=small}
Ломбардо-Венеційське королівство (італ. Regno Lombardo–Veneto; нім. Königreich Lombardo–Venetien; також відома як «Австрійська Італія», нім. Österreichisches Italien)[5] було створено на Віденському конгресі, який визнав права Габсбургів на Ломбардію і Венецію, після скасування Італійського королівства, проголошеного Наполеоном в 1805[6]. Резиденція віце-королів мала знаходитися в Мілані і Венеції, віце-королі мали бути призначені імператорським двором у Відні[4]. Єдиним королем, що коронувався як король Ломбардо-Венеційського королівства, був імператор Фердинанд I.
Віденський конгрес об'єднав території Ломбардії (якою правили Габсбурги, починаючи з 16 століття, і австрійська гілка родини 1713—1796) і Венеції (яка перебувала під австрійським правлінням з перервами з 1797 року) в єдине ціле під владою австрійських Габсбургів.
Після народної революції 22 березня 1848 (П'ять днів Мілана), австрійці залишили Мілан, який став столицею Governo Provvisorio della Lombardia (Тимчасовий уряд Ломбардії). Наступного дня, Венеція також збунтувалася проти австрійців, утворивши Governo Provvisorio di Venezia (Тимчасовий уряд Венеції). Австрійці, після перемоги над сардинськими військами під Кустоцою (24-25 липня 1848 р.), увійшли у Мілан (6 серпня) і Венецію (24 серпня 1849 р.), й відновили австрійську владу.
Ломбардія була приєднана до Сардинського королівства в 1859 році, за Цюрихським договором після Другої італійської війни за незалежність, Венеція була передана Королівству Італії в 1866 році після закінчення Австро-прусської війни, за Празьким договором.
- ↑ Pollock, Arthur William Alsager (1854). The United service magazine: Vol.75. London.
- ↑ Förster, Ernst (1866). Handbuch für Reisende in Italien: Vol.1. Munich.
- ↑ а б Fisher, Richard S. (1852). The book of the world: Vol.2. New York.
- ↑ а б Francis Young & W.B.B. Stevens (1864). Garibaldi: his life and times. London.
- ↑ Pütz, Wilhelm (1855). Leitfaden bei dem Unterricht in der vergleichenden Erdbeschreibung. Freiburg.
- ↑ Rindler Schjerve, Rosita (2003). Diglossia and Power. Berlin.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| |||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
