Карл IV Красивий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Карл IV Красивий фр. Charles IV de France | ||
 | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| Коронація: | 21 лютого 1322 | |
| Попередник: | Філіп V Довгий | |
| Наступник: | Філіп VI Валуа | |
| ||
| Народження: |
18 червня 1294 Клермон | |
| Смерть: |
1 лютого 1328 (33 роки) Венсен | |
| Причина смерті: | туберкульоз | |
| Поховання: | Абатство Сен-Дені, Париж, Франція | |
| Країна: | Франція | |
| Релігія: | християнство | |
| Рід: | Капетинги | |
| Батько: | Філіп IV Красивий | |
| Мати: | Жанна I Наваррська | |
| Шлюб: | Бланка Бургундська | |
| Діти: | Філіп, Жанна I, Людовик, Жанна II, Марія, Бланка | |
Карл IV Красивий[1] (фр. Charles IV le Bel; 1295 — 1 лютого 1328, Венсен) — король Франції з 1322 року, останній представник династії Капетингів, син Філіпа IV Красивого і Жанни I Наварської.
У 1307 році одружився з Бланкою Бургундською (1296-1326). На початку 1314 року король Філіп IV Красивий наказав заарештувати своїх невісток Бланку і Маргариту Бургундську (дружину принца Людовика, майбутнього Людовика X), які скомпрометували себе з двома лицарями, братами Філіппом і Готьє д'Оне і Жанну Бургундську, дружину Філіпа де Пуатьє (майбутнього Філіпа V Довгого), за те, що їй була відома ця інтрига, але вона не донесла про це королю. Ганебну пляму, яка лягла на королівський двір, треба було змивати найжорсткішими заходами. Коханці були кастровані, з них живих здерли шкіру. Принцес кинули до в'язниці. Бланка провела в Шато-Гайяр багато років і закінчила своє життя в монастирських стінах. Так і невідомо, чи справді принцеси були винні. Із звинуваченнями виступила їхня зовиця Ізабелла Французька, яка була відома своїм злим характером[2]. Карл IV добився у Папи Івана XXII розірвання шлюбу з Бланкою Бургундською в 1322 році. 21 вересня 1322 року він одружився з Марією Люксембурзькою (1304-1324). Вона народила йому сина Людовика, який прожив недовго (1324)[2].
Марія померла в лютому 1324 року, і вже в липні Карл взяв у дружини кузину Жанну д'Евре (1310-1371). Мав шістьох дітей, четверо з яких померли в дитинстві. В адміністративній сфері продовжував політику своїх попередників, прагнув до поступової консолідації королівської влади. Постійно мав потребу у багатій царській казні, тому використовував для цього будь-яку можливість. Отримав у Папи дозвіл на збір десятини з церкви для організації нового хрестового походу, щоб звільнити від турків Вірменію. Був стурбований чисельним зростанням чиновників і намагався полегшити фінансовий тягар казни. Передбачалося, наприклад, що жалування членам Паризького парламенту будуть виплачуватися зі штрафів (1322). Карлу вдалося збільшити королівський домен за рахунок кількох міст і багатої області Ажені. Комунальні хартії отримали при ньому Каркассон, Бурж, Дюн-ле-Руа, Сен-Кантен, Монтобан і Санс. У той же час в 1322 році ліквідував комуну Лана, в 1323 році до королівського домену був приєднаний місто Монферран в Оверні, в 1327 р. — Верден. Підтримував добрі відносини з Папським престолом, допоміг папі в 1326 році, коли тому були потрібні кошти для боротьби з гібелінами.
Втрутився у внутрішні справи Англії, підтримавши англійських баронів, які повстали проти Едуарда II (1324-1327). Едуард відмовився прибути на коронацію свого сюзерена Карла і французький король оголосив вельможного англійського васала бунтівником, направивши в Гієнь війська під командуванням свого дядька Карла Валуа. Війна затягувалася і до Франції приїхала Ізабелла, королева Англії та сестра Карла IV. Вона планувала домовитися з братом про узгодження дій проти чоловіка. Після повернення до Англії Ізабеллі вдалося скинути Едуарда II з трону, відправити його до в'язниці і стратити[2].
Карл IV не залишив спадкоємців чоловічої статі і після його смерті корона перейшла до бічної гілки династії Капетингів, що було обґрунтовано посиланням на «Салічну правду» (лат. Lex Salica), яка відмовляла жінкам про перехід у спадщину земель. Королем Франції став онук Філіпа III Сміливого, син Карла Валуа і Маргарити Анжуйської, Філіп VI Валуа. На французьку корону також претендував англійський король Едуард III (1327-1377), по жіночій лінії онук Філіпа IV Красивого. Так збулось прокляття Жака Моле[3]. У Франції розпочалась династична криза. Це стало однією з причин Столітньої війни[4].
- ↑ Карл IV Красивий // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
- ↑ Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.
- Батир К. І. Історія феодальної держави Франції, М. 1975 Велика радянська енциклопедія, під. редакцією Б. А. Введенського, т. 40, М. АНСССР, 1956
- Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
- Падаляк Н. Г. Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007.
- Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.
- Усі уроки до курсу «Всесвітня історія» 7 клас, Х: «Основа», 267 с.
- Хрестоматія з історії середніх віків: Посібник для 7 кл. /Упорядник В. М. Духопельников,-К.: Освіта, 1998.-160 с
- http://dic.academic.ru/ [Архівовано 31 липня 2012 у WebCite]
- https://web.archive.org/web/20120315012324/http://lib.solo.by/ К.Рыжов. Все монархи мира. Западная Европа
Cawley, Charles, Navarre, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | Find a Grave · Find a Grave · Genealogics · Kindred Britain · Родовід · Roglo · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · De Agostini · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNC: a11379418 · BNF: 12350831g · CANTIC: 981058512387806706 · FAST: 1947448 · Freebase: /m/0khf8 · GND: 137844662 · ICCU: SBNV080612 · ISNI: 0000000392153671 · J9U: 987007462036905171 · LCCN: nb2014008209 · NTA: 181269619 · SDBM: 1407 · SUDOC: 152516212 · ULAN: 500475813 · VcBA: 495/157925 · VIAF: 286163761 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
