Флавій Рікомер (*Flavius Richomeres, д/н — 393) — військовий та державний діяч часів пізньої Римської імперії.

Походив зі знатного франкського роду. Ймовірно батьком був Тевтомер, представник «королівського» роду. Розпочав свою кар'єру за правління імператора Юліана. Втім не вирушив разом з останнім на Схід, продовжував служити у Галлії. Відзначився у битвах за імператора Валентиніана I. Тому за імператора Граціана у 377 році призначається головою гвардійців (комітом доместіків). У 377 році спрямований до Фракії на допомогу імператора Валента, що воював з готами. Звитяжив у битві при Саліцах в Мезії. У 378 році брав участь у битві при Адріанополі, але зумів врятуватися.

У 383 році імператор Феодосій I призначає Рікомера magister militum (військовиком) Востоку. У 384 році стає консулом (разом з Флавієм Клеархом). У 388 році імператор доручив Рікомеру разом з його небіжем Арбоґастом, Тімасієм та Флавієм Промотом відновити владу Валентиніана II. Разом з іншими військовиками завдав поразки узурпатору Магну Максиму у битві при Саві.

Рікомер рекомендував своєму небожу спосібного ритора Євгенія, майбутнього узурпатора. З 388 до самої смерті у 393 році Рікомер обіймав посаду коміта та магістра обох військ східної частини Римської імперії (comes et magister utriusque militiae) — тобто верховного військовика. Помер у 393 році у Константинополі.

Дружина — Асцила

діти:

• Теодомер, король франків у 420–428 роках

• Jones, Martindale, and Morris. Prosopography of the Later Roman Empire. (PLRE I)