Зятківський договір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Зятківський договір | |
|---|---|
| Тип | двостороння угода |
| Підготовлено | початок листопада 1919 року |
| Підписано | 6 листопада 1919 року |
| Місце | залізнична станція Зятківці, Гайсинський повіт, Подільська губернія. |
Договір між командуванням Української Галицької армії та керівництвом Добровольчої армії 1919 року або Зятківський договір — угода про перемир'я і військовий союз між Українською Галицькою армією як збройними силами Західної області Української Народної Республіки та військовими формуваннями Білого руху (Добровольчою армією), укладений 6 листопада 1919 року.[1]
Спочатку був підписаний сторонами 6 листопада 1919 року на залізничній станції Зятківці (Гайсинський повіт, Подільська губернія). Повторне підписання відбулося в Одесі 17 листопада. Від Галицької армії під договором поставив підпис її головнокомандувач генерал-чотар Мирон Омелянович Тарнавський, від Білого руху — командир 4-ї піхотної дивізії Збройних сил Півдня Росії генерал-майор Яків Слащов (6 листопада) і «главноначальствующий» Новоросійської області генерал-лейтенант Микола Шилінг (17 листопада).
Згідно з угодою, УГА в повному складі з тиловими частинами переходила в розпорядження головнокомандувача Збройними силами Півдня Росії генерал-лейтенанта Антона Денікіна і в підпорядкування генерала Шилінга. Уряду ЗУНР пропонувалося «до визначення майбутнього місця знаходження» переміститися в Одесу. Підписання цієї угоди і Декларація дипломатичної місії УНР у Варшаві 2 грудня 1919 року (згідно з якою східний кордон Польщі повинен був проходити по річці Збруч, тобто територія ЗУНР віддавалася Польщі) привели до розколу в політичному керівництві України і фактичному розірванню Акту Злуки між ЗУНР і УНР від 22 січня 1919 року.[1]
В українській історіографії підписання договору вважається однією з ключових подій «листопадової катастрофи» в історії Української Народної Республіки, його оцінки є вкрай суперечливими.[2]
Перші значні спроби у сторону узгодження спільних дій Галицької армії (котра підпорядковувалася в той час Верховному отаман УНР Симону Петлюрі) і Збройних сил Півдня Росії (Антона Денікіна) були здійснені наприкінці літа 1919 року. Після звільнення галичанами 30 серпня 1919 року Києва від більшовиків й прибуття в місто денікінців на балконі Київської думи поруч вивісили український та російський прапори, планувався парад військ. Проте, невдовзі українські військовики генерала Володимира Сальського скинули російський триколор на землю й розтоптали. З балкону Думи почалася кулеметна стрілянина по натовпу, з'явилися жертви. Після переговорів генералів Антіна Кравса й Миколи Бредова галицькі та запорізькі частини Армії УНР в ніч з 31 серпня на 1 вересня покинули Київ.
- ↑ а б Ігор Соляр. Український політикум у другій половині 1919 — першій половині 1920 рр.: консолідація чи конфронтація? // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. Західно-українська народна республіка: До 90-річчя утворення. — С. 314—326.
- ↑ Оксана Яценко. Діяльність кооперації Поділля під час білогвардійської навали (друге півріччя 1919 р.) // Сіверянський літопис : всеукраїнський науковий журнал. — 2010. — Вип. 2. — С. 157—165.
- Гриценко А. П. Договір між командуванням Української Галицької армії та командуванням Добровольчої армії 1919 [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Доценко О. Літопис української революції. Матеріали й документи до історії української революції Т. 2 Кн. 4 (1923) Розділ V «Од наради до зради», Розділ VII «Листопадова катастрофа»
- Удовиченко О. Третя Залізна Дивізія. Матеріали до історії Війська Укр. Нар. Республіки. Рік 1919. Нью-Йорк 1971 Розділ XLII «Сепаратні дії УГА. Зятківський договір. Катастрофа.»
- Байло Андрій Тимчасовий союз УГА з Добрармією та його наслідки [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.] // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 353—362.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
