Український генеральний військовий штаб — вищий орган управління Збройними Силами УНР створений у листопаді 1917. Днем початку функціонування є 20 (7) грудня відколи згідно з наказом по Військовому секретаріату № 87 було затверджено його склад^[1]. Будівля розміщувалась на вулиці Терещенківській в Києві^[2].

Начальник штабу — генерал-майор Борис Бобровський. Помічник начальника штабу — генерал-лейтенант Василь Пащенко.

Складався з наступних відділів:

• організаційний — нач. сотник Олександр Данченко;
• зв'язку — нач. полковник Олександр Козьма;
• артилерійський — нач. підполковник Іван Пащенко;
• постачання — нач. підполковник Василь Матяшевич;
• військового шкільництва — нач. генерал Михайло Омелянович-Павленко;
• загальний — нач. підполковник Пономаревський.

У березні 1918 проведено реорганізацію штабу, який очолив полковник Олександр Сливинський. Створено два відділи:

• перше генерал-квартирмейстерство (нач. генерал Левко Дроздовський), яке керувало оперативною діяльністю армії;
• друге генерал-квартирмейстерство (нач. полковник Микола Какурін), що займалося організацією армії.

Функції УГВШ зводились, в основному, до організації війська і підготовки військових резервів. Безпосередньо оперативне керівництво армійськими підрозділами на фронті здійснював Штаб Армії УНР.

• Український генеральний військовий комітет — найвища військова установа УНР у травні—листопаді 1917 року.

• Український генеральний військовий штаб

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.