Ейнар Репше
латис. Einars Repše
9-й Прем'єр-міністр Латвії
5 листопада 2002 — 9 березня 2004
Президент	Вайра Віке-Фрейберга
Попередник	Андріс Берзіньш
Наступник	Індуліс Емсіс
Народився	9 грудня 1961(1961-12-09)[1][2][3] (62 роки) Єлгава, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Відомий як	політик, економіст, фізик
Країна	Латвія
Alma mater	Латвійський університет і Перша Ризька державна гімназіяd
Політична партія	Новий час, Єдність
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ейнарс Репше (лат. Einars Repše; нар. 9 грудня 1961(19611209), Єлгава) — латвійський політик і фінансист. Інженер-радіоелектронік. Один із засновників Руху за національну незалежність Латвії.

Закінчив Латвійський державний університет в 1986 р. за спеціальністю «фізика» (спеціалізація — радіоелектроніка).

Політичну діяльність розпочав у 1988 р. як один із засновників Руху за національну незалежність Латвії. Депутат Верховної Ради Латвії з 1990 р.

З 1991 по 2001 займав пост Президента Банку Латвії. У цей період була створена сильна латвійська валюта завдяки жорсткій монетарній політиці (спочатку — латвійський рубль, потім — лат). Випущені в 1992 році банкноти латвійського рубля — перехідної валюти — отримали в побуті, за аналогією з «керенками», назву за прізвищем ініціатора емісії — «репшики», що зберігається до теперішнього часу у боністів.

У 2001 р. повернувся в політику, заснував партію «Новий час» (латис. Jaunais laiks) під гаслом боротьби проти корупції, з листопада 2002 р. — прем'єр-міністр Латвії. Коаліційний уряд Репше проголосив політику боротьби проти корупції та ухилення від податків: ряд високопоставлених осіб піддалися покаранням, в тому числі — Аріс Аудерс, перший міністр охорони здоров'я в самому кабінеті Репше. Крім того, бюджетний дефіцит був знижений з 3 % ВНП в 2002 р. до 1,8 % у 2003 р.

З листопада 2003 розгорається конфлікт між Репше і однієї з партій коаліції — Першою партією Латвії. Репше звинувачував опонентів у протидії боротьбі з корупцією, а опоненти, в свою чергу, ставили йому в провину авторитарні методи управління. У січні 2004 р. представники Першої партії залишили уряд, в результаті чого уряд втратило підтримки парламентської більшості і в лютому того ж року пішов у відставку. Коли пост прем'єра обіймав Індуліс Емсіс, партія «Новий час» перебувала в опозиції, пізніше вона взяла участь в коаліційній уряду Айгарса Калвітіса (з грудня 2004), в якому Репше зайняв пост міністра оборони, однак на цьому посту проявив пасивність і втратив популярність серед виборців.

У 2003 р. Репше придбав велику нерухомість в різних регіонах Латвії на загальну суму 323 718 латів (близько 500 000 євро). При цьому він використовував позики двох найбільших банків Латвії, Hansabanka і Nord/LB Latvia. Опоненти негайно звинуватили його в тому, що він використовував своє становище для отримання «занадто вигідних» умов позик. Угоди розслідував спеціальний комітет латвійського парламенту. У грудні 2005 було розпочато антикорупційне розслідування, у зв'язку з чим Репше пішов у відставку з поста міністра оборони. Попутно було виявлено, що партія Репше отримала фінансові субсидії від підприємців Григорія Крупнікова і Валерія Білоконя, що мали репутацію «олігархів». Це призвело до різкого падіння популярності Репше: якщо в 2000 він вважався одним з політиків з найбільш високою репутацією в Латвії, то до моменту його відходу у відставку він вже став найменш популярним з міністрів.

У 2009 увійшов до кабінету Домбровскіса, зайнявши в ньому пост міністра фінансів (до 2010).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ейнар Репше

• Biedrība Latvijas attīstībai [Архівовано 7 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (латис.)

п о р Прем'єр-міністри Латвії
Республіка (1918—1940)	Карліс Улманіс (1918—1919, 1919—1919, 1919—1920, 1920—1921) · Зіґфрід Меєровіц (1921—1923) · Яніс Паулюкс (1923—1923) · Зіґфрід Меєровіц (1923—1924) · Волдемарс Замуелс (1924) · Хуго Целміньш (1924—1925) · Карліс Улманіс (1925—1926) · Артурс Алберінгс (1926—1926) · Мардєрс Скуєньекс (1926—1928) · Петеріс Юрашевскіс (1928—1928) · Хуго Целміньш (1928—1931) · Карліс Улманіс (1931—1931) · Мардєрс Скуєньекс (1931—1933) · Адолфс Бльодніекс (1933—1934) · Карліс Улманіс (1934—1934, 1934—1940) · Аугустс Кірхенштейнс (1940—1940)
Голова Виконавчого комітету Латвії	Фріціс Розіньш
Голова Радянського уряду Латвії	Петеріс Стучка
1940—1990 (Латвійської РСР)	Віліс Лацис (1940—1959) · Яніс Пейве (1959—1962) · Віталій Рубен (1962—1970) · Юрій Рубен (1970—1988) · Вілніс Едвінс Бресіс (1988—1990)
1941—1944 (німецька окупація)	Оскарс Данкерс
Республіка (з 1990)	Іварс Годманіс (1990-1993) · Валдіс Біркавс (1993-1994) · Маріс Гайліс (15 вересня 1994-1995) · Андріс Штєле (1995-1997) · Гунтарс Крастс (1997-1998) · Віліс Кріштопанс (1998-1999) · Андріс Штєле (1999-2000) · Андріс Берзіньш (2000-2002) · Ейнар Репше (2002-2004) · Індуліс Емсіс (2004-2004) · Айгар Калвітіс (2004-2007) · Іварс Годманіс (2007-2009) · Валдіс Домбровскіс (2009-2014) · Лаймдота Страуюма (2014-2016) · Маріс Кучінскіс (2016-2019) · Кріш'яніс Каріньш (2019-2023) · Евіка Сіліня (з 2023)