Яніс Пейве латис. Jānis Peive
2-й Голова Ради міністрів Латвійської РСР
27 листопада 1959 — 23 квітня 1962
Попередник:	Віліс Лацис
Наступник:	Віталій Рубен
Народження:	21 липня (3 серпня) 1906 Торопецький повіт, Псковська губернія, Російська імперія
Смерть:	13 вересня 1976(1976-09-13) (70 років) Москва, СРСР
Поховання:	Новодівичий цвинтар
Країна:	Латвія і СРСР
Освіта:	Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва
Ступінь:	доктор сільськогосподарських наук
Партія:	КПРС
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Я́ніс Пе́йве (21 липня (3 серпня) 1906, Торопецький повіт, Псковська губернія — 13 вересня 1976(1976-09-13), Москва) — латвійський науковець у галузі рослинництва й державний діяч СРСР, другий голова Ради міністрів Латвійської РСР. Дійсний член (від 1946), згодом — президент (1951—1959) Академії наук Латвійської РСР. Ректор Латвійської сільськогосподарської академії (1944—1950). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках, член ЦК КПРС у 1966—1971 роках, Депутат Верховної ради СРСР 4—7-го скликань, голова Ради Національностей Верховної ради СРСР (1958—1966). Герой Соціалістичної Праці (13 березня 1969).

Народився 21 липня (3 серпня) 1906(19060803) року в селі Семенцове Торопецького повіту Псковської губернії (нині в межах Тверської області Росії) в латиській селянській родині.

Закінчив початкову школу в селі Рокотове у 1919 році й Торопецьку школу другого ступеня у 1923 році. Того ж року вступив до педагогічного технікуму у Великих Луках. У 1925 році, як відмінник навчання, був направлений на навчання до Московської сільськогосподарської академії.

Після закінчення Академії у 1929 році — на науковій роботі: лаборант-хімік на кафедрі Академії, згодом на лляній дослідній станції, на базі якої у 1931 році створений Всесоюзний науково-дослідницький інститут льону в місті Торжок. Займався дослідженнями хімії льону, кенафу й кутри. Розробляв методи агрохімічного дослідження ґрунтів, виконав дослідження з хімії жирів і дубильних речовин з насіння профільних культур.

У 1935 році отримав науковий ступінь кандидата, а у 1940 році — доктора сільськогосподарських наук. Також отримав звання професора й став заступником директора Всесоюзного науково-дослідницького інституту льону. З початком німецько-радянської війни разом з інститутом евакуйований на Урал, де очолив його.

Восени 1944 року направлений на роботу до Латвії. Призначений ректором Латвійської сільськогосподарської академії. Брав участь у організації Латвійської Академії наук, був обраний її дійсним членом і секретарем-академіком. У 1951—1959 роках — президент Академії наук Латвії.

З 27 листопада 1959 по 23 квітня 1962 року — голова Ради міністрів Латвійської РСР.

У 1962 році переїздить на роботу до Москви. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. З 27 березня 1958 по 12 червня 1966 року був головою Ради Національностей Верховної Ради СРСР.

У 1966—1971 роках — головний вчений секретар Президії Академії Наук СРСР; у 1971—1976 роках — академік-секретар Відділення загальної біології Академії Наук СРСР.

Помер 12 вересня 1976 року. Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві.

Член КПРС з 1940 року. Обирався членом ЦК компартії Латвії. На XXII з'їзді КПРС був обраний кандидатом у члени ЦК КПРС, а на XXIII з'їзді — членом ЦК КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1969 року за значний внесок у розвиток науки Пейве Яну Вольдемаровичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна й Золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани» і медалями.

У 1964 році удостоєний Ленінської премії за вивчення біологічної ролі мікроелементів і їх значення у сільському господарстві.

• Яніс Пейве. // Сайт «Герои страны» (рос.).

п о р Прем'єр-міністри Латвії
Республіка (1918—1940)	Карліс Улманіс (1918—1919, 1919—1919, 1919—1920, 1920—1921) · Зіґфрід Меєровіц (1921—1923) · Яніс Паулюкс (1923—1923) · Зіґфрід Меєровіц (1923—1924) · Волдемарс Замуелс (1924) · Хуго Целміньш (1924—1925) · Карліс Улманіс (1925—1926) · Артурс Алберінгс (1926—1926) · Мардєрс Скуєньекс (1926—1928) · Петеріс Юрашевскіс (1928—1928) · Хуго Целміньш (1928—1931) · Карліс Улманіс (1931—1931) · Мардєрс Скуєньекс (1931—1933) · Адолфс Бльодніекс (1933—1934) · Карліс Улманіс (1934—1934, 1934—1940) · Аугустс Кірхенштейнс (1940—1940)
Голова Виконавчого комітету Латвії	Фріціс Розіньш
Голова Радянського уряду Латвії	Петеріс Стучка
1940—1990 (Латвійської РСР)	Віліс Лацис (1940—1959) · Яніс Пейве (1959—1962) · Віталій Рубен (1962—1970) · Юрій Рубен (1970—1988) · Вілніс Едвінс Бресіс (1988—1990)
1941—1944 (німецька окупація)	Оскарс Данкерс
Республіка (з 1990)	Іварс Годманіс (1990-1993) · Валдіс Біркавс (1993-1994) · Маріс Гайліс (15 вересня 1994-1995) · Андріс Штєле (1995-1997) · Гунтарс Крастс (1997-1998) · Віліс Кріштопанс (1998-1999) · Андріс Штєле (1999-2000) · Андріс Берзіньш (2000-2002) · Ейнар Репше (2002-2004) · Індуліс Емсіс (2004-2004) · Айгар Калвітіс (2004-2007) · Іварс Годманіс (2007-2009) · Валдіс Домбровскіс (2009-2014) · Лаймдота Страуюма (2014-2016) · Маріс Кучінскіс (2016-2019) · Кріш'яніс Каріньш (2019-2023) · Евіка Сіліня (з 2023)