Ця стаття є частиною серії статей про народ
Білоруси
Білоруська культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Білоруська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Бразилія Велика Британія Венесуела Вірменія Естонія Казахстан Канада Киргизстан Латвія Литва Німеччина Польща Росія США Узбекистан Україна Фінляндія Чехія Швеція
Етнографічні групи Балти Білорусини Гуди Дреговичі Кривичі Литвини Поліщуки Прусси Радимичі Руські Тудовляни Ятвяги
Релігія Християнство Православ'я Білоруський екзархат БАПЦ Католицизм БГКЦ Латинська церква Протестантизм Іслам Юдаїзм Атеїзм
Мови Білоруська (класичний та офіційний варіанти) та її діалекти
Інші статті Білорусь Знамениті білоруси Історія Білорусі Білорусознавство Антропологія Етнографія Етнічні терени Вайсрутенізація Націоналізм Національне відродження Список правителів Об'єднання білорусів світу Білоруси
п о р

Білорусиза́ція (біл. беларусізацыя, biełarusizacyja) — політика популяризації білоруської мови, що її проводило керівництво БРСР у 1920-х роках.

Разом з українізацією 1920-х років становила конкретний приклад так званої «коренізації» з метою зміцнення радянської влади в Білорусі засобами поступок у вигляді запровадження білоруської мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу етнічних білорусів. Білоруська мова мала статус головної з 4 офіційних мов республіки (три інші — російська, польська, їдиш)^[1]

15 липня 1924 II сесія Центрального виконавчого комітету БРСР поклала початок білорусизації як офіційній державній політиці. Спеціальною комісією на чолі з А. І. Хацкевичем було запропоновано комплекс заходів:

• перехід республіканських установ і частин Червоної Армії на білоруську мову;
• висування етнічних білорусів на партійну, радянську та профспілкову роботу;
• організація роботи навчальних установ білоруською мовою, розвиток білоруської літератури тощо.

Перехід установ і організацій на білоруську мову планувалося здійснити за 1–3 роки.

У 1920-і роки під впливом політики білорусізації формувалися нові кадри національної інтелігенції, проходив процес професіоналізації білоруської художньої культури.

У 1923—1924 роки почалося комплектування Червоної Армії за територіальним принципом. Передбачалося створення білоруських військових частин і з'єднань.

У 1924 році було створено Державне видавництво БРСР, яке видавало офіційну, суспільно-політичну та художню літературу білоруською мовою. У БРСР виходило 13 республіканських газет, 6 з них на мовах національних меншин.

Першочерговим культурної завданням в Радянській Білорусі була ліквідація неписьменності дорослих і дітей. У 1926 році в БРСР було створено білоруське відділення Всесоюзного товариства «Геть неписьменність». До початку 1930-х років в БРСР початковим навчанням було охоплено 98% дітей. У 1920-ті роки створена основа системи професійної освіти, діяли три вищих навчальних заклади: Білоруський державний університет (1921 р.), Білоруська державна академія сільського господарства (1925 р.), Ветеринарний інститут (1924 р.). Головною науковою установою БРСР був Інститут білоруської культури, створений в 1922 році. Пізніше на його основі у 1929 році була створена Білоруська академія наук.

У 1920-і роки білоруська культура переживала період розквіту. У ці роки діяли білоруські літературні організації «Маладняк», «Узвишша», «Полум'я». Серед «маладняковців» були такі згодом відомі письменники і поети, як Кондрат Крапива, Михайло Линьков, Міхась Зарецький, Максим Лужанін та інші. До групи «Полум'я» входили Дмитро Жилунович, Янка Купала, Якуб Колас. У 1920-ті роки в білоруській літературі йшло становлення жанру роману («Соки цілини» Т. Гартного, дві частини роману «На ростанях» Я. Коласа). Найбільш розвиненою формою літератури і раніше залишалася поезія. Багато з літературних творів, створених в 1920-і роки, стали класичними: поетичні збірки Я. Купали «Безназовне», «Спадщина», поема Я. Коласа «Симон-музика», оповідання і повести М. Горецького, К. Чорного, З. Бедулі.

У БРСР швидко розвивалося професійне театральне мистецтво. У республіці діяли 6 професійних театрів: 3 білоруських, російська, єврейська, польська. Найбільшу популярність отримали перший Білоруський державний театр (1920), другий Білоруський державний театр (1926), відкритий у Вітебську, Білоруський державний пересувний театр В. Голубка (1926). У 1926 році був створений перший білоруський художній фільм «Лісова бувальщина», знятий за повістю М. Чарота. У 1926-1930 роках випущений 21 ігровий фільм.

1920-і роки є часом створення національної школи живопису. Найбільш яскраво національна тематика представлена ​​у творчості М. Пилиповича. Тематичні картини створювали Я. Крюгер, В. Волков, І. Ахремчик. Провідне місце в жанрі пейзажу займали роботи В. Белиніцкого-Бірулі. У 1920-ті роки почалася творчість білоруських скульпторів Заіра Азгура, Абрама Бразера, Андрія Бембеля. У 1929—1933 роки за проєктом архітектора Йосипа Лангбарда був побудований Будинок уряду в Мінську.

За відносно короткий час білорусизації відбулися значні зрушення: завдяки білорусизаційним заходам (у взаємодії з іншими соціально-економічними процесами) у шкільництві, установах культури, пресі тощо і напливові білоруського населення з села, міста БРСР почали набирати білоруського характеру.

Вже в 1927 році білоруською мовою володіли 80% службовців. До 1928 року 80 % шкіл було переведено на білоруську мову навчання.

Білорусизація весь час зустрічала ворожий опір російських великодержавних шовіністів в Білорусі (діяльність пролеткультів, опір білорусизації державного апарату, преси тощо). У 1930-ті роки білорусизація згортається.

Кампанія з викриття т.зв. націонал демократизму у Радянській Білорусі та сфальсифікована в 1930 році справа «Спілки визволення Білорусі» фактично поклали край політиці білорусизації. Протягом 1930-х років більшість діячів білорусизації були ліквідовані або покінчили життя самогубством, і відтоді неофіційно почалася русифікація, яка особливого прискорення набрала по Другій світовій війні.

• Інститут білоруської культури → Білоруська академія наук (1928)
• Коренізація
• Справа «Спілки визволення Білорусі»

• Нарысы гісторыі Беларусі. Ч. 2. — Мн., 1995. С. 119–123 (біл.)
• Запруднік Я. Беларусь на гістарычных скрыжаваннях. Минск, 1996. С. 93-94 (біл.)

Нормативний контроль Freebase: /m/0j62_rt

Це незавершена стаття з історії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.