Білоруси в Казахстані
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ця стаття є частиною серії статей про народ |
| Білоруси |
|---|
_with_Arms_(2020).svg) |
|
|
Мови |
|
Інші статті
|
Білоруси Казахстану (біл. Білоруси Казахстану, каз. Қазақстанниң білорустари) — білоруська діаспора у Республіці Казахстан.
За офіційними даними на 12 січня 2012 р. громадянами Республіки Казахстан є 63 694 білоруси. Найбільша кількість вихідців з Білорусі проживають у Костанайській області (21 тисяча), Карагандинській області (18 тисяч), Акмолінській області (16 тисяч).), Північноказахстанська (9 тисяч) областях. Динаміка чисельності білорусів у Казахстані за даними перепису населення: 1926 рік — 25584 людини, 1939 рік — 31614, 1959 рік — 107309, 1970 рік — 198430, 1979 рік — 19 — 19 924, 2009 рік — 66 476.
Перші білоруси з'явилися на території сучасного Казахстану після повстання Калиновський, Костянтин Семенович Кастуся Калиновського (Заліський, Броніслав Францович Броніслав Залеський та інші). На початку 20 століття під час Столипінської аграрної реформи в Казахстан переселялися білоруські селяни. У часи Сталінські репресії в Казахстан були заслані білоруські діячі культури (Дудицький, Володимир Дудицький, Петро Битель, Скриган, Ян Скриган, Симон Хурсік та інші).
З початком німецько-радянської війни з Білорусі було евакуйовано 10,7 тисяч робітників та службовців, членів їхніх сімей. Сюди були вивезені колективи Білоруського театру опери та балету, драматичного театру імені Якуба Коласа. За період з 4 вересня 1941 по квітень 1942 року коласівці дали 8 шефських концертів, 12 вистав і 21 концерт у військових госпіталях. В Алмати знаходилася і співачка Білоруського театру опери та балету Олександрівська, Лариса Помпіївна Лариса Помпіївна Олександрівська. Вона виступала з казахською артисткою Куляш Байсеїтовою в робочих клубах Алмати та Караганди. На Алма-атинській кіностудії білоруський режисер Володимир Корш-Саблін у 1942 році створив перші білоруські фільми періоду німецько-радянської війни — «Білоруські новели» («Бджілка») та «Бойові друзі»).
З початком освоєння цілини безліч білорусів перебралося на північ республіки.
Минув Тиждень білоруської літератури в Казахстані (1974).
До кінця дев'яностих років XX століття національні культурні центри білорусів були створені в Павлодарі, Усть-Каменогорську, Астані, Костанаї, Караганді, Кокшетау, Петропавловське. Сьогодні їх у республіці зареєстровано понад десять. Прикладом добре організованої роботи національно-культурних об'єднань є Алматинський регіональний НКЦ — керівник Піталенко Л. М., Павлодарський НКЦ — керівник Богнат Л. І., Карагандинський «Фонд білоруської культури» «Спадщина» — керівник Хука А. А., Північно-Казах обласний НКЦ — керівник Солапава Р. В., Костанайський НКЦ — керівник Шевченка Л. В., НКЦ «Білорусь» м. Нур-Султана — керівник Романова А. Ф. Асоціація білорусів Казахстану зареєструвала офіційну назву на установчій конференції у 2002 році. 10 років діяв національний культурний центр «Білорусь». Його засновник і перший керівник — сенатор Павло Атрушкевич.
- Українське зарубіжжя // Енциклопедія. — Мінськ: Белорусская Енциклопедія імені П. Бровки, 2010. — 480 с. : іл. Тверда обкладинка. На українській та російській мовах. ISBN 978-985-11-0534-8
- Інформація про білорусів на вебсайті Асамблеї народів Казахстану
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
