Бор (хвиля)

Бор (від старонорвезького bara — хвиля, брижі), а також маскаре́ або поророка — аномально висока припливна хвиля, яка виникає в гирлах деяких річок і вузьких заток, та рухається вгору їхніми рукавами.

Механізм утворення

Під час припливу маси води, що надходять у широку затоку, нагнітаються у звужене гирло, де вони концентруються, утворюючи фронт хвилі. У вузьких місцях загальна протяжність фронту хвилі скорочується, відбувається перерозподіл енергії, що зумовлює зростання висоти припливної хвилі. Важливим чинником, що впливає на перебіг припливу у звужених довгих затоках чи гирлах річок, є зміна глибини від гирла до вершини затоки або від гирла вгору по руслу річки. У деяких випадках за фронтом йдуть одна або декілька відокремлених (поодиноких) хвиль (солітонів). Бор проявляється як аномалія припливу у вигляді сильно деформованої припливної хвилі, що поширюється вгору естуарієм чи гирлом у вигляді поодиноких хвиль з крутим фронтальним схилом гребеня без чітко вираженої улоговини позад нього. Внаслідок цього виникає різкий перепад рівнів (до 9,3 м).

Утворення бора зумовлене неоднаковими швидкостями поширення гребеня і підошви припливної хвилі^[1].

Бор може являти собою загрозу для судноплавства, так як рухається з великою швидкістю і має значну енергію.

Бор інколи використовується для серфінгу.

Синоніми

Аномальні припливні хвилі у різних місцях земної кулі називають по-різному:

маскаре́ (фр. mascaret) — на атлантичному узбережжі Франції^[2];
пороро́ка (порт. pororoca від pororoga — «гримлива вода» мовою індійського племені тупі) — на Амазонці^[1]^[3];
бенак (benak) або батанг (batang) у Малайзії^[4];
боно (bono) в Індонезії^[5].

Найбільші хвилі

Найвищі припливні хвилі спостерігаються у гирлах великих річок:

річка Амазонка (Бразилія) — висота водяного валу у нижній течії, що поширюється проти течії на сотні кілометрів під час нового і повного Місяця (передусім, у періоди рівнодення) може досягати 5 метрів, швидкість до 5—7,5 м/с (18-27 км/год). Хвиля рухається з великим гуркотом, який чутно на 5-10 км^[1];
річка Цяньтан (Хайнін, провінція Чжецзян, Китай) — найвищий у світі бор, який місцеві жителі називають «Срібним драконом», утворюється на річці у кожну повню, але найбільшу міць демонструє восени. Висота хвилі сягає до 9 метрів, швидкість — до 40 км/год^[6];
гирло річки Сени (Франція) — у минулому висота хвилі могла досягати 7 метрів при швидкості руху від 2 до 10 м/с^[2]. Днопоглиблювальні роботи, проведені у 1960-х роках усунули проблему борових хвиль;
затока Кука, один з рукавів (Аляска, США) — висота до 2 метрів, швидкість до 20 км/год;
річка Кампар (у затоці Меранти, Пелалаван, Індонезія) — хвиля поширюється уздовж русла на 40 км, висота хвилі сягає 6 м^[5].
річка Северн (у Бристольській затоці, Уельс, Велика Британія) — висота хвилі сягає 2 м, швидкість поширення 8-13 миль/год (13-21 км/год)^[7]
річка Птикодьяк (у затоці Фанді, Канада) — вважається найвищим бором у Північній Америці, висота хвилі сягала понад 2 м (6,6 футів), суттєво послаблюється збудованою дамбою.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в Карпенко, 2009.
↑ ^а ^б Chanson Hubert (2008). Photographic Observations of Tidal Bores (Mascarets) in France. Hydraulic Model Report No. CH71/08, Univ. of Queensland, Australia, 104 pp. ISBN 978-1-86499-930-3. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 4 лютого 2018.
↑ Pororoca [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] у словнику Nossa Língua Portuguesa
↑ Chanson, Hubert Environmental, ecological and cultural impacts of tidal bores, benaks, bonos and burros // Proceedings of the International Workshop on Environmental Hydraulics IWEH09, Theoretical, Experimental and Computational Solutions. International Workshop on Environmental Hydraulics IWEH09, Theoretical, Experimental and Computational Solutions, Valencia, Spain, (1-20). 29-30 October 2009.
↑ ^а ^б Riau to Introduce Bono Wave to International Tourism [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Tempo.co» (англ.)
↑ Унікальна припливна хвиля збирає тисячі туристів у Хайніні [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // «Укрінформ»
↑ The Severn bore. Spectators & Surfers [Архівовано 7 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела

Карпенко H. I. Рельєф морських берегів: навч. посіб.: [для вищих навч. закл] / Н. І. Карпенко. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. — 309 с. — ISBN 978-966-613-687-2.