Євгеній II — Константинопольський патріарх, обраний після скинутого патріарха Григорія V незадовго до його повішення.

Народився близько 1780 року в Пловдиві^[1] За словами Мануеля Гедеона, він мав болгарське походження^[1], що на думку інших не відповідає дійсності^[2]. Професор Стаматопулос, визнаючи болгарське походження Євгенія, вважає, що проголошення Грецької революції спонукало Османський уряд переглянути стару модель правління і ввести до Вселенського Патріархату болгаромовне духовенство, а також популістів^[1].

Він мав низьку освіту^[a], але був імпозантним, побожним і дуже активним. Він був великим першим радником Вселенського престолу під час правління Кирила VI і за кілька років до грецької революції 1821 року, у 1814 році, був висвячений на митрополита Пісідії^[2].

10 квітня 1821 року, після того як Патріарх Григорій V був заарештований і скинутий, султан закликав негайно обрати наступника, щоб скинутий був страчений як просто священик, а не як патріарх, що мало б дипломатичні наслідки. Однак ніхто з тодішніх митрополитів Синоду за цих обставин не наважився прийняти його кандидатуру, крім Євгенія. Султанський указ про обрання нового патріарха передбачав, що він повинен «не тільки не вчиняти, але й намагатися вчинити і зухвалитися, за допомогою яких він вигнав би свою прихильність [державі] і був виключений з патріархату», і покладався на Синод обрати патріарха, «здатного піклуватися про царський промінь, і мудрого і гідного служити тим, хто любить Високу порту^[5]. Через те, як Євген був обраний патріархом, хоча він був довіреною особою скинутого Григорія, його багато хто не зрозумів і його обрання сприйняли з трепетом.

10 квітня 1821 року, невдовзі після церемонії інтронізації нового Патріарха, Григорія V повісили біля головних воріт Патріаршого дому. Патріарх Євгеній, який був очевидцем страти свого попередника^[2], намагався позбутися його останків і постійно молився за упокій його душі. 23 квітня йому самому загрожувала загроза лінчу, коли його депортували, витягнувши за бороду на вулиці Стамбула і вдаривши розлюченим натовпом.

.^[1][3]

Його шістнадцятимісячний Патріархат характеризувався боротьбою за порятунок своєї пастви від масових вбивств і переслідувань, водночас йому довелося захищати Патріархат від навали натовпу, вимагаючи, щоб його повісили, а не зруйнували будівлю.^[2] У серпні 1821 року він надіслав листи до первосвящеників, в яких повідомляв, що Блискуча порта помилувала тих, хто покаявся і викривав революцію.^[1] У вересні Кіпрська церква запросила його висвятити нових єпископів замість чотирьох, повішених турками. Виконання хіротонії Євген довірив патріарху Антіохійському Серафиму.

На нього сильно вплинула смілива і красива жінка зі Стамбула Еленко Емфієцідена. Ця жінка здійснювала владу над своїми вцілілими лордами та співвітчизниками, кажучи «Я — Генос», тобто вона керувала лідером Геноса так само, як це робили стародавні фанариоти^[3]. У розпал морального скандалу з цією жінкою.^[2] Євген II помер у Константинополі від дизентерії 27 липня 1822 року^[3].

Його наступником був обраний ^[b] митрополит Халкедонський Антим, який був ув'язнений у в'язниці Бостанджимбасі.

1. ↑ ^{а б в г д} Stamatopoulos та Michel De Dobbeleer, Stijn Vervaet, 2013.
2. ↑ ^{а б в г д} Χαμχούγιας, 2006.
3. ↑ ^{а б в г} Γεδεών, 1922.
4. ↑ Σαρτζετάκης, Χρήστος. Εκκλησιαστική διαμάχη και εθνικοί προβληματισμοί. Процитовано 14 Νοεμβρίου 2021.
5. ↑ ^{а б} Γερμανός, 1938.

• Вселенський Патріархат Αρχειοθετήθηκε
• «Енциклопедія Папірус Ларус Британіка» том. 25, с.81
• Stamatopoulos, Dimitris (2013). Bulgarian Patriarchs and Bulgarian Neophanariotes: continuities and discontinuities in the Ecumenical Patriarchate during the age of Revolution. (Mis)understanding the Balkans. Essays in honour of Raymond Detrez (англ.). Ghent: Academia Press: 54. Процитовано 14 Νοεμβρίου 2021.
• Χαμχούγιας, Χρήστος (2006). Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Κωνσταντινουπόλεως Γρηγόριος ΣΤ' ο Φουρτουνιάδης εν μέσω εθνικών και εθνοφυλετικών ανταγωνισμών, διδακτορική διατριβή. Θεσσαλονίκη: Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης (ΑΠΘ), Θεολογική Σχολή, Τμήμα Ποιμαντικής και Κοινωνικής Θεολογίας.
• Γεδεών, Μανουήλ (1922). Πατριαρχικής ιστορίας μνημεία. Αθήνα: Εκδοτικός Οίκος Γεωργίου Ιω. Βασιλείου.
• Γερμανός, Μητροπολίτης Σάρδεων και Πισιδίας (1938). Συμβολή εις τους Πατριαρχικούς Καταλόγους Κωνσταντινουπόλεως από της Αλώσεως και εξής, Μέρος β'. Κωνσταντινούπολη.

п о р Константинопольські єпископи, архієпископи та патріархи
Візантійські єпископи (38-330)	Андрій Стахій Онисим Полікарп I Плутарх Седекіон Діоген Елевферій Фелікс Полікарп II Афінодор Евзой Лаврентій Аліпій Пертінакс Олімпіан Марк I Філадельф Киріак I Кастін Євгеній I Тит Дометій Руфін Проб Митрофан Александр
Константинопольські архієпископи (330—451)	Александр Павло I Євсевій Македоній I Євдоксій Євагрій Демофіл Максим I Григорій I Нектарій Іван Золотоустий Арсакій Аттик Сісіній I Несторій Максиміан Прокл Флавіан Анатолій
Константинопольські патріархи, візантійський період (451—1453)	Анатолій Геннадій I Акакій Фравіта Євфимій Македоній II Тимофій I Іван II Єпіфаний Анфім I Міна Євтихій Іван III Іоанн IV Киріак II Фома I Сергій I Пірр Павло II Петро Фома II Іван V Костянтин I Феодор I Георгій I Павло III Каллінік I Кир Іван VI Герман I Анастасій Костянтин II Микита I Павло IV Тарасій Никифор I Феодотій I Антоній I Іван VII Мефодій I Ігнатій I Фотій I Стефан I Антоній II Микола I Євфимій I Стефан II Трифон Феофілакт Поліект Василій I Антоній III Микола II Сісіній ІІ Сергій II Євстафій Олексій Михайло I Костянтин III Іван VIII Косьма I Євстратій Миколай III Іван IX Лев Михаїл II Косьма II Миколай IV Феодот II Неофіт I Костянтин IV Лука Михаїл III Харитон Феодосій I Василій II Микита II Леонтій Досіфей Георгій II Іван X Михаїл IV† Феодор II† Максим II† Мануїл I† Герман II† Мефодій II† Мануїл II† Арсеній† Никифор II† Герман III Йосип I Іван XI Григорій II Афанасій I Іван XII Ніфонт I Іван XIII Герасим I Ісайя Іван XIV Ісидор I Калліст I Філофей Макарій Ніл Антоній IV Калліст II Матвій I Євфимій II Йосип II Митрофан II Григорій III Афанасій II
Константинопольські патріархи, османський період (1453—1923)	Геннадій II Ісидор II Йоасаф I Софроній I Марк II Симеон I Діонісій I Рафаїл I Максим III Ніфонт II Максим IV Йоаким I Пахомій I Феолепт I Єремія I Йоанникій I Діонісій II Йоасаф II Митрофан III Єремія II Пахомій II Феолепт II Матвій II Гавриїл I Феофан I Мелетій I Неофіт II Рафаїл II Кирило I Тимофій II Григорій IV Антим II Кирило II Афанасій III Неофіт III Парфеній I Парфеній II Йоанникій II Кирило III Паїсій I Парфеній III Гавриїл II Парфеній IV Діонісій III Климент I Мефодій III Діонісій IV Герасим II Афанасій IV Яків Каллінік II Неофіт IV Гавриїл III Неофіт V Кипріян Афанасій V Кирило IV Косьма III Єремія III Каллінік III Паїсій II Серафим I Неофіт VI Кирило V Каллінік IV Серафим II Йоанникій III Самуїл Мелетій II Феодосій II Софроній II Гавриїл IV Прокопій Неофіт VII Герасим III Григорій V Каллінік V (IV) Єремія IV Кирило VI Євгеній II Антим III Хрисант І Агафангел І Константій I Константій II Григорій VI Антим IV Антим V Герман IV Мелетій III Антим VI Кирило VII Йоаким II Софроній III Йоаким III Йоаким IV Діонісій V Неофіт VIII Антим VII Костянтин V Герман V Мелетій IV
Константинопольські патріархи, турецький період (після 1923)	Григорій VII Костянтин VI Василій III Фотій II Веніямин I Максим V Афінагор I Димитрій I Варфоломій I
† у екзилі в Нікеї   Портал «Православ'я» Список Константинопольських патріархів