Чебрець повзучий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Чебрець повзучий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Чебрець (Thymus) |
| Вид: | Чебрець повзучий (T. serpyllum)
|
| Біноміальна назва | |
| Thymus serpyllum L., 1753
| |
Чебрець повзучий[1][2], або чебрець плазкий[3], або чебрець звичайний[4] (Thymus serpyllum L.) — вид напівчагарничків з родини глухокропивові (Lamiaceae). Місцеві назви — чепчик, чабрець, тим'ян тощо.
Невеличкий (5–15 см заввишки) кореневищний напівчагарничок з численними повзучими дерев'яніючими стеблами. Квітконосні стебла висхідні, безквіткові — повзучі. листки черешкові, супротивні, дрібні, овальні, цілокраї, по краю до половини листка війчасті. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у головчасті щільні верхівкові суцвіття. Оцвітина подвійна. Чашечка чітко двогуба, з короткою волосистою трубочкою та нерівновеликими зубцями, які по краях укриті війками. Верхні зубці чашечки більш-менш однакові, трикутні або ланцетні. Нижні два зубці лінійно-ланцетні, більші за верхні. Віночок (6–8 мм завдовжки) зрослопелюстковий, нечіткодвогубий з виїмчастою верхньою і трилопатевою нижньою губою, звичайно рожево-фіолетовий, рідко білий. Тичинок чотири, які розходяться і виступають з віночка. Маточка одна з чотирилопатевою верхньою зав'яззю, коротким стовпчиком, дволопатевою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки овальні, дрібні, буро-коричневі.
За морфологічними ознаками до чебрецю повзучого близький чебрець Маршаллів (T. marschallianus Willd.) Цей вид відрізняється від чебрецю звичайного довгастими або довгасто-еліптичними сидячими листками, при основі трохи війчастими. Суцвіття циліндричне, у нижній частині переривчасте з волохатою квітконосною віссю. Стебла порівняно високі, нечисленні, не утворюють густих дернинок. Віночок частіше блідо-рожевий. Росте в тих же умовах, що і чебрець звичайний.
Вид поширений у Європі крім південних країн, Ісландії й Ірландії. Також культивується[5][6].
В Україні зростає на пісках, рідше на гранітах — у Поліссі й Волинському Лісостепу[2]. Росте у хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — липні. Райони заготівель: Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська області. Запаси сировини значні.
Лікарська, ефіроолійна, харчова, медоносна, танідоносна, декоративна, фітомеліоративна рослина. Використовують квітучі гілочки з листками (траву) — Herba Serpilli.
У науковій медицині використовують як антисептичний, відхаркувальний (при бронхітах, коклюші, катарах дихальних шляхів) і глистогінний засіб. Входить до складу препарату «пертусин». Чебрець має високу бактерицидну активність щодо патогенних коків і грибів, широко застосовується як антисептичний і дезинфікуючий засіб. Застосовують його також як болезаспокійливий засіб при радикулітах, невритах, ревматизмі, для ароматичних ванн.
У народній медицині чебрецем здавна користуються при шигельозі, болях у животі, спазмах і судомах, жіночих хворобах, маткових кровотечах, безсонні, простудних хворобах, виразках шлунка, хворобах серця і нервових хворобах, як сечогінний засіб при набряках, хворобах печінки, недокрів'ї, порушенні обміну речовин, туберкульозі легень, зовнішньо — для примочок, загоювання ран і опіків.
Чебрець містить 0.8-1.12 % фенольних похідних терпенів (42% тимолу, цимол, ліналоол, борнеол, α-пінен, карвакрол), сапонінову кислоту, 10% дубильних речовин, флавоноїди, тритерпени, урсулову кислоту, олеїнову кислоту, хлорогенову кислоту, кавову кислоту[7].
Листки чебрецю використовують у харчовій промисловості для ароматизації ковбас, сиру, соусів, оцту, кондитерських виробів, для приготування лікерів, при маринуванні овочів, як приправу до салатів, м'ясних і рибних страв. Молоді пагони містять вітамін С (54,5 мг%), кислоти, мінеральні солі, білкові речовини.
Чебреці — добрі літні медоноси, їхні квітки протягом усього дня виділяють нектар, кожна бджолина сім'я збирає за сприятливих умов до 15-20 кг меду за сезон. Мед ароматний, приємний на смак. Нектаропродуктивність чебрецю в культурі (Полтавська область) становить 140 кг цукру з 1 га при густоті 8300 рослин на гектарі.
Чебреці містять таніди. Їх використовують як домішку до інших дубителів для пом'якшення шкур.
Чебреці — декоративна рослина, придатні для декорування сухих сонячних місць, а також для закріплення поверхні крутосхилів.
Збирають квітучі пагони у період цвітіння, тільки зрізаючи їх гострим ножем, ножицями або секатором. Зривати пагони не можна, бо при цьому рослина виривається з коренем.
Чебрець переважно розмножується насінням, тому дуже важливо наслідувати заповіт знавця лікарських рослин Носаля — збираючи сировину, залишати найкращі рослини для відновлення (і не менш як кожну десяту).
Зібрану траву сушать у затінку, під наметами, на горищах під залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. Просушену сировину пропускають крізь решета і сортують. Суху траву пакують у тюки по 50-75 кг або мішки по 20-25 кг і зберігають окремо у сухому, добре провітрюваному приміщенні.
Чебрець можна розмножувати штучно як насінням, так і вегетативно.
- ↑ Thymus serpyllum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 311. (рос.)(укр.)
- ↑ Алєксєєв О.І., Гвоздецький П.І., Сушко Л.П., Філь В. М. Фітотерапія карпатського краю. — Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2010. — С. 378. Архівовано з джерела 18 листопада 2017
- ↑ Іванова, В. Д., Каряка, Н. С. Дослідження антиоксидантних властивостей екстрактів з нетрадиційної рослинної сировини // Наукові праці НУХТ. — 2011. — № 37. — С. 89–95.
- ↑ Euro+Med Plantbase [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Кархут, Василь Володимирович (1992). Жива Аптека. Київ "Здоров'я". ISBN 5-311-02680-4.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- ЧЕБРЕЦЬ ПЛАЗКИЙ // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 461. — ISBN 5-88500-055-7.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
