Тайська абетка
Дата створення / заснування	1283
Відомий під іменем	Thai[1], thaï[1] і อักษรไทย
Ґрунтується на	кхмерське письмо
Творець	Рамакхамхаенг Великий
Напрямок письма	зліва направо[d][2]
Діапазон Unicode	U+0E00-0E7F[2]
Тайська абетка у Вікісховищі

Тайська абетка — система літер, що застосовуються для запису тайської мови та діалектів лаоської мови (у історичному краю Ісаан на Північному Сході Таїланду).

Походження абетки можна відстежити з шрифтів Південної Індії, що були завезені у Південно-східну Азію в 4-5 ст. нашої ери.

За легендою абетку розробив особисто король Рам Кхамхаєнг у 1283 році. У Бангкокському національному музеї зберігається кам'яна стела з першим знайденим використанням тайської абетки.

У 1940-х роках намагалися провести реформу абетки щоб позбутися повторів та рідкісних літер.

Тайські тексти записують зліва направо. Пробілів між словами немає. Абетка складається з 42 приголосних, що більше ніж звуків у тайській мові. Наприклад є 4 різних знака для звука [s] і шість для [t]. Щоб не переплутати їх при називанні літери до звуку додається [-or] і приклад слова, де ця літера використовується. Наприклад до ก [gor] додадуть слово «курка» — [gor gài]. Велика кількість зайвих знаків залишилася від індійських та кхмерської мов, для яких вона була розроблена. Деякі знаки використовуються у обмеженій кількості запозичених з санскриту чи палі слів.

Голосні звуки можуть позначатися як окремими символами так і діакритичними знаками, що можуть з'являтися збоку, згори, всередині і знизу приголосної літери.

ปา [bpah] кидати ป + า
ปี [bpee] рік ป +   ี
ปู [bpoo] краб ป +   ู
ไป [bpai] іти ไ + ป

• Тайська літера з діакритичним знаком ⟨วิ⟩ wi присутня на логотипі вікіпедії у правому нижньому кутку.
• Король Рама IX особисто розробив комп'ютерні шрифти Chitralada та Phuping.^[3]

• Арабська абетка
• Гебрейська абетка
• Грецька абетка
• Грузинська абетка
• Латинська абетка
• Українська абетка

• The Thai alphabet // BBC — Languages — URL [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Bangkok, Stone Inscriptions // National Museum — URL [Архівовано 20 травня 2018 у Wayback Machine.]