Щерба Лев Володимирович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Щерба Лев Володимирович | |
|---|---|
| біл. Леў Уладзіміравіч Шчэрба | |
 | |
| Народився | 3 березня 1880 Ігумен, Мінська губернія, Російська імперія |
| Помер | 26 грудня 1944 (64 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, письменник |
| Alma mater | Імператорський Санкт-Петербурзький університет |
| Галузь | Мовознавство |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Вчене звання | академік АН СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
| Науковий керівник | Бодуен де Куртене |
| Вчителі | Бодуен де Куртене Іван Олександрович |
| Відомі учні | Ожегов Сергій Іванович |
| Аспіранти, докторанти | Sergey Bernshteynd Lev Zinderd Margarita Matusevichd Andrej Venediktovič Fedorovd |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Відомий завдяки: | Ленінградська фонологічна школа |
| Нагороди |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах Щерба Лев Володимирович у Вікісховищі | |
Ле́в Володи́мирович Ще́рба (біл. Леў Уладзіміравіч Шчэрба; 3 березня 1880, Ігумен, Мінська губернія — 26 грудня 1944, Москва) — білоруський та радянський мовознавець, доктор філологічних наук, професор Петроградського (тепер Санкт-Петербурзький) університету (з 1916), академік АН СРСР (з 1943), засновник ленінградської фонологічної школи, основоположник теорії лексикографії[1]. Найбільший внесок зробив у загальне мовознавство, фонологію, фонетику, лексикологію та лексикографію, а також серед його наукових інтересів були синтаксис та граматика.
Свою фонологічну теорію він виклав у працях «Російські голосні в кількісному і якісному відношенні» (1922) і «Фонетика французької мови» (1937). На відміну від Бодуена де Куртене фонему визначав не психологічно, а на основі фонетичних критеріїв як клас близьких за фізичними властивостями (фізичною подібністю) звуків, як звуковий тип, здатний диференціювати слова і їхні форми. Так, у російському слові вода [влда] звуки [л] і [а] розглядає як різновиди однієї фонеми /а/. Звуки кваліфікує як варіанти (відтінки) фонеми, тобто як те конкретне, в якому реалізується загальне (фонема).
У праці «Про частини мови в російській мові» (1928) Лев Володимирович викладає власне розуміння частин мови. Заперечує формальний підхід до визначення частин мови, якого дотримувалася Московська лінгвістична школа: частини мови виділяли за морфологічними ознаками. На його думку, частини мови — не морфологічні і не синтаксичні класи, їх не можна також виділяти лише на й основі семантичного критерію, а на його думку слід враховувати одразу всі три критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний. Уперше в мовознавстві Лев Щерба виокремлює як частину мови станівник (треба, важко, жаль, рад тощо).
Велику теоретичну цінність має стаття Щерби «Про троякий аспект мовних явищ і про експеримент у мовознавстві» (1931). Замість соссюрівської дихотомії «мова — мовлення» він запропонував трихотомію «мовленнєва діяльність — мовний матеріал — мовна система».
- Доповнення і поправки до «Російського правопису» Я. К. Грота з довідковим покажчиком до нього / Дополнения и поправки к «Русскому правописанию» Я. К. Грота со справочным указателем к нему (1911);
- Російські голосні в якісному та кількісному відношенні / Русские гласные в качественном и количественном отношении (1912);
- Східнолужицьке наріччя / Восточнолужицкое наречие (1915);
- Про частини мови в російській мові / О частях речи в русском языке (1928);
- Як треба вивчати іноземні мови / Как надо изучать иностранные языки (1929);
- Словник російської мови / Словарь русского языка, т. IX (1935);
- Російсько-французький словник / Русско-французский словарь (1936);
- Фонетика французької мови. Нарис французької вимови у поірвнянні з російською / Фонетика французского языка. Очерк французского произношения в сравнении с русским (1937);
- Російсько-французький словник для середньої школи / Русско-французский словарь для средней школы (1940).
- ↑ Бібліотека Російської академії наук. Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 13 липня 2013.
- Кочерган М. П. Загальне мовознавство. — Київ: Академія, 2006. — 464 с.
- Зиндер Л. Р. Л. В. Щерба — лингвист-теоретик и педагог [Текст] / Л. Р. Зиндер, Ю. С. Маслов — Л.: Наука, 1982. — 104 с. (рос.)
- Колесов В. В. Л. В. Щерба: Кн. для уч. / В. В. Колесов. — М.: Просвещение, 1987. — 160 с. (рос.)
- Памяти академика Льва Владимировича Щербы (1880-1944): сборник статей. — Л.: Изд-во Ленинград. госуд. ун-та, 1951. — 322 с. (рос.)
- Архив петербургской русистики [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Л. В. Щерба. Основные вехи его жизни и научного творчества [Архівовано 23 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Щерба Лев Владимирович (1880-1944) [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Биография. Лев Щерба [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Щерба Лев Володимирович |
|
|
Це незавершена стаття про мовознавця чи мовознавицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
