Мінська губернія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Мінська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Мінськ | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1793 | |||
| Площа | 91 213 | |||
| Населення | 2 539 100 осіб (1897) | |||
| Густота | 27.8 осіб / км² | |||
| Попередники | Мінське воєводство | |||
| Наступники | Мінська область | |||
Мінська губе́рнія — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії в 1793—1921 рр.
Разом з Віленською, Ковенською, Гродненською, Могильовською та Вітебською губерніями утворювала Північно-Західний край. На початку XX століття площа її території становила 91 213 км², а чисельність населення — 2 539 100 чоловік.
Мінська губернія знаходилась між 51°, 24, і 55°, 7' північної широти, і 42°, 52' і 48° 18' довготи. Губернія займала до 79.709 верст²[1].
Сусідні губернії — Віленська, Гродненська, Волинська, Київська, Чернігівська, Могилівська,Вітебська[2].
У складі губернії дев'ять міст, одне губернське ˗ Мінськ, вісім — повітових. Містечок — 118, селищ — 15.121, сіл — 2.983, околиць — 2.162[3].
- Бобруйський повіт
- Борисовський повіт
- Ігуменський повіт
- Мінський повіт
- Мозирський повіт
- Новогрудський повіт
- Пінський повіт
- Річицький повіт
- Слуцький повіт
Кожен із цих повітів, не рахуючи Бобруйського та Новогрудського, поділялися на три стани; Бобруйський же на чотири, а Новогрудський на п'ять[4].
- Вілейський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Мінський повіт та в Вілейський повіт, Віленської губернії)
- Давид-Городоцький повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Пінський та Мозирський повіти)
- Докшицький повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Борисовський повіт та у Вілейський повіт Віленської губернії)
- Несвіжський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Слуцький та частково в Мінський повіт)
- Поставський повіт, 1795 р. (пізніше територія увійшла в Дісненський та Вілейський повіти Віленської губернії)
- Дісненський повіт, 1795 р. (пізніше Віленської губернії)
| Розподіл населення в містах губернії за мовою (перепис 1897 року) | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Місто | Білоруська | Російська | Їдиш | Польська | Інша | |
| Мінськ | 9.0 % | 25.5 % | 51.2 % | 11.4 % | 2.9 % | |
| Бобруйськ | 4.9 % | 17.3% | 60.2 % | 14.1% | 3.5 % | |
| Борисов | 15.3% | 13.8% | 51.3 % | 14.8% | 4.8 % | |
| Докшиці | 10.2% | 0.9 % | 59.9% | 26.7% | 2.3 % | |
| Ігумен | 15.2% | 5.1% | 68.6% | 9.2% | 1.9 % | |
| Мозир | 8.9% | 8.0% | 69.2 % | 13.3% | 0.6 % | |
| Новогрудок | 18.7% | 1.5% | 52.3% | 25.1% | 6.3 % | |
| Пінськ | 3.1% | 2.8% | 70.9% | 22.7% | 1.5 % | |
| Річиця | 20.4% | 10.6% | 57.4 % | 7.0% | 0.2 % | |
| Слуцьк | 6.8% | 7.7 % | 58.3% | 26.6% | 0.6 % | |
| Несвіж | 10.6% | 5.9% | 45.1% | 34.8% | 3.6 % | |
| Повітні столиці | 11.2% | 9.0% | 58.6% | 18.7% | 2.4% | |
Селяни, переважно, жили бідно як вказує джерело, причиною цьому є «свойственная крестьянамъ западныхъ губерній лѣности и наклонности къ пьянству»[5]. Євреї, через заборону в 1846 році шинкарства по селам та селищам[6], перебиралися в міста та містечка, де займалися торгівлею та різного роду ремеслами; багато поселялося на державних та поміщицьких землях для землеробства. Татари жили в окремих слободах і виключно займались землеробством. Значна кількість їх слобод знаходились в Мінському та Новогрудському повітах. Цигани до 40-х років 19 ст. кочували по губернії, торгуючи кіньми. Але на 1848 рік вони осіли та займались переважно землеробством[6]. Окрім перерахованих національностей в Мінській губернії проживали вюртембергскі колоністи, на 1848 рік їх кількість нараховувала 83 особи[6], які також займались землеробством.
За статистичними даним на 1887 рік, в багатьох місцевостях на території губернії зустрічалися курні хати, в яких люди, особливо зимою, жили разом з телятами, домашньою птицею, ягнятами[7].
Кількість населення губернії на 1845 рік — 1.001.210[5]; на 1879 рік — 1.451.938, із них селян 939.105[8]; на 1896 рік — 2.007.235[9]; на 1898 рік — 1.120.638[10].
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призового віку Мінської губернії становила 9,69 %, білорусів — 54 %, поляків — 26,24 %, євреїв — 9,32 %, росіян — 0,34 %, татар — 0,20 %, німців — 0,16 %, циган — 0,01 %[11].
.jpg)
Віросповідання на 1860 рік[12]:
| Віряни | Кількість |
|---|---|
| Православні | 608 457 |
| Римо-католики | 270 837 |
| Юдеї | 95 149 |
| Старовіри | 3 985 |
| Мусульмани | 2 409 |
| Протестанти | 867 |
Мінська губернія має в більшості болотисту місцевість та глиняний ґрунт, але клімат сприятливий для землеробства[13]. Посіви льону та коноплі проводились для домашнього вжитку.
Городництво поширене повсюдно, в більшості ним займаються для власних потреб. В місті Мінськ городництвом переважно займаються татари, в Бобруйську старовіри. Садівництво поширювалось повсюдно але не мало промислового характеру, є особливою приналежністю кожного господарства, починаючи з селянина закінчуючи багатим землевласником. Особливістю садівництва Мінської губ. було те, що кожен садівник намагався розвести якомога більше різних фруктових дерев. Оскільки садівництво не мало промислового характеру, фрукти завозили з Малоросії.
Бджільництво було поширено по всій губернії, хоч і не мало промислового характеру. На 1897 рік бджолярів нараховувалось 11 740.
Значної ролі досяг лісовий промисел, яким займалися виключно євреї.
Скотарство в губ. займало важливе місце. Вівчарство було поширене по всій губернії.
Фабрики заводи. Ця промисловість обмежується лише потребами власної губернії. На 1860 рік фабрик та заводів нараховувалось 594; на 1879 рік — 623[14]; на 1895 рік — 378[9]; на 1912 рік — 493.
Ремісників на 1912 рік 61 485, з них в містах 20 842.
Як і у більшості губерній Російської імперії, знаходилась в руках євреїв. Предметами торгів були хліб, льон, вино, худоба, дьоготь, деревина.
На 1848 рік в Мінську знаходилась Православна духовна семінарія, Римо-католицька семінарія, губернська гімназія, повітове училище, приходське училище, зразковий жіночий пансіон, школа для початкової освіти дівчат, єврейське училище[15].
В Новогрудку — Повітове дворянське училище, благородний жіночий пансіон, ланкастерське училище, приватний дівчачий пансіон.
В Слуцьку — повітове дворянське училище, приватний дівчачий пансіон[6].
В Ігумені — приходське училище.
В Борисові — приходське училище.
В Бобруйську — повітове дворянське училище.
В Мозирі — дворянське училище, приходське училище, пансіон благородних дівиць.
В Ричинці — приходське училище[16].
Учителів — 152. Учнів — 2 752[6].
На 1895 рік на території мінської губернії знаходилось 2 936 навчальних закладів; вчителів — 2 936, учнів — 67 404, серед яких жінок — 7 493[9]. Навчальних закладів на 1898 рік — 2 747[17]. Порівняно із 1888 р. кількість дівчат, що навчалась збільшилась з 2 776 до 8 241 у 1898 році[18].
В кожному повітовому місті знаходились лікарні. У Мінську були благодійні заклади: Дім благодійного товариства, дитячий притулок, міська лікарня, відділ невиліковних, єврейська лікарня[16].
На 1887 — 23 лікарні[19], на 1895 рік — 48, аптек на 1896 рік — 72, із яких сільських — 24[9]. Лікарів на 1896 рік — 230, із них одна жінка[9]. Один лікар приходився на 1.466 жителів Мінська, в повітових містах — на 2.399, в повітах — на 20.246 жителів[9]. На 1912 рік лікарів — 234, аптек — 97, з них 42 сільських. 1879 рік лікарів — 65, аптек — 33[20].
Ветеринарних лікарів на 1896 — 19, тобто на одного ветеринара в губернії припадало 144.928 голів худоби[9].
Значна частина території колишньої губернії - в межах Білорусі, Березівська волость Мозирського повіту, Кухітсько-Вольська, Любешівська, Морочанська повністю та Радчицька, Теребежівська, Хоїнська волості частково Пінського повіту - в межах України.
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.6
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.2
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.34
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.4
- ↑ а б Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.33
- ↑ а б в г д Там само.
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — С.94
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — С.311
- ↑ а б в г д е ж Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1897
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3.-С.1
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 144. (рос. дореф.)
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1861. -С.178
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.35
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — С.317
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.42
- ↑ а б Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — Спб., 1848. — С.43
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3. — С.98
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — Р.3. — С.100
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — С.112
- ↑ Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1913. — Р.4. — С.102
- Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. Т. 9 ч.4. — СПб., 1848. — 74 с. (рос.)
- Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1861. — 392 с. (рос.)
- Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1881. — 404 с. (рос.)
- Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1887. — 326 с. (рос.)
- Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — Минск, 1899. — 595 с. (рос.)
- Военное-статистическое обозрение Российской Империи. Минская губерния. — минск, 1913, — 458 с. (рос.)
- Минская губерния. Государственные, религиозные и общественные учреждения. 1793—1917 гг. — Мн., БелНИИДАД, 2006—392
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінська губернія |
- Герб Мінської губернії [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Архіви Білорусі щодо Мінської губернії [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мінська губернія [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
| ||||||||
| |||||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
