Шовк
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Шовк | |
 | |
| Метод виготовлення | шовкова промисловість |
|---|---|
| Продукується | silk-secreting glandsd |
| Виробляється з | B. mori і silkwormd |
 Шовк у Вікісховищі | |
Шовк — натуральна текстильна нитка тваринного походження — продукт виділення залоз гусіні шовкопрядів при звиванні коконів. Довжина шовкової нитки може досягати 800—1000 м. Вона має трикутний переріз і подібно до призми відбиває світло, завдяки чому має гарний блиск.
Найвідомішим застосуванням ниток шовку є виготовлення шовкових тканин.
Вигодовуванням личинок шовкопряда і виготовленням шовку займається шовківництво.
У світовій практиці шовк натуральний має різні позначення на етикетках: silk, Seide, soie[1].
Походження слова шовк (дав.-рус. шьлкъ, біл. шоўк) остаточно не з'ясоване. За однією з версій, воно походить з германських мов: пор. дав.-ісл. silki, давн.в-нім. silecho, давн-англ. sioluc, що через лат. sēricum, sēricus сходять до грец. σηρικός («належний до серів», «шовковий») і Σήρ («Китай»), Σήρες («китайці, сери»). У свою чергу, грец. Σήρ може бути пов'язаний з кит. 絲, si < *sir («шовк»). Окрім того, існує припущення про запозичення дав.-рус. шьлкъ з якоїсь східної мови і про слов'янське походження дав.-ісл. silki та давн-англ. sioluc[2].
У старовину один з сортів шовкової тканини був відомий як єдва́б[3][4] (від пол. jedwab, запозиченого з якоїсь германської мови, пор. давн.в-нім. gotawebbi — «божа тканина»). У деяких слов'янських мовах співзвучні слова означають просто «шовк» (пол. jedwab, чеськ. hedvábí, словац. hodváb, біл. ядваб, староцерк.-слов. годовабль)[5].
Батьківщиною шовку є стародавній Китай. За легендами, культура шовківництва виникла близько V тис. р. до н. е.. Найбільш розповсюдженим є переказ про Лей Цзу, першу дружину Жовтого імператора, що жив в центральних районах Китаю близько 5000 років тому.
Одружившись, Лей Цзу привезла з собою секрет вирощування шовкопряда. Ця легенда підтверджується і археологічними розкопками в провінціях Хубей і Хунань — там знайдено велику кількість речей, що добре збереглися. Виходячи з цього, шовківництво існувало вже приблизно за дві тисячі років до нової ери (епоха пізнього неоліту), а виробництво шовку 2500—2800 років тому вже було розвинутою галуззю виробництва.
У часи воюючих царств (475 — 221 рр.. до н. е.) шовк та шовкові вироби стали доступними широкому загалу населення. Технології, пов'язані з шовківництвом, вишивкою, забарвленням тканини, одержали повсюдне поширення. У період династії Хань значно підвищилася продуктивність, причому знайдені шовкові предмети дуже високої якості, а уяву вражають яскравість фарб, багатство та досконалість вишивки.
Більше 2000 років тому імператор У Ді направив свого посланця на захід, щоб прокласти дорогу, якою підуть каравани з шовком. Так з'явився Великий Шовковий шлях.
У Китаї було під страхом смертної кари заборонено вивозити гусениць шовкопряда або їх личинки за межі країни. У 555 році двом монахам вдалося вивезти з Персії (за іншими даними — Хотана) кілька личинок шовкопряда до Візантії. Завдяки цим личинкам, а також, знанням про розведення шовкопрядів, набутим ченцями в Китаї, виробництво шовку стало можливим і поза його межами.
У Середньовіччі шовкова справа стає однією з головних галузей промисловості у Венеції (XIII століття), в Генуї та Флоренції (XIV століття) та Мілані (XV століття). До XVIII століття шовкова справа отримала розповсюдження по всій Західній Європі.
Згадується під іменем шовк (ст.-укр. шолкъ) як різновид «татарського товару» у статутній грамоті молдавського воєводи Олександра від 1407 року, що надавала львівським і подільським купцям право вільно торгувати у Молдовському князівстві, зокрема у Сучаві[6].
Натуральний шовк отримують так: коли гусениці шовковичного шовкопряда приходить час перетворюватися на лялечку, щоб потім стати метеликом, вона випускає з себе тоненьку нитку, прикріплює її до сухої гілочки і сплітає собі з цієї нитки гніздо — кокон.[7] Ось з цих найтонших ниточок і роблять шовк.
Шовкові коконні нитки складаються з двох шовковинок, склеєних між собою особливою речовиною — серицином.[7] У коконі нитки укладені в 40-45 шарів, довжина їх досягає 700—800 м.[7] Якщо дати лялечці перетворитися в метелика і вийти з кокона, в шовкових оболонках з'являться дірочки.[7] Такі кокони дуже важко розмотувати. Тому лялечку умертвляють, обробляючи кокони гарячим повітрям, а після цього, щоб вони не гнили, сушать.[7] Оскільки шовкова нитка дуже тонка (середня товщина її 25-30 мк), при розмотуванні з'єднують нитки декількох коконів (від 3 до 10).[7] При цьому нитки міцно склеюються серицином. Таку нитку називають шовком-сирцем.
Шовкопряд за своє життя дає тільки один кокон — 0,5 г шовкової нитки 700 м довжиною.[7]
- Шовк — єдина тканина, в якій не живуть комахи. В умовах тотальної антисанітарії тільки шовковий одяг рятував від докучливих вошей.
- Французьке місто Ліон уславилось завдяки виробництву шовку, що його запровадив купець італійського походження Етьєн Тюрке. Місто мало навіть шовкову біржу. Зараз у Ліоні розташований музей тканин, присвячений історії виробництва шовку.
- Головний центр виробництва шовку в 20 столітті перемістився в Бразилію, бо там найсприятливіші кліматичні умови для вирощування шовковиці білої (її листя — головна їжа для гусені шовкопряда) та наявності дешевої робочої сили.
- Шовк не чутливий до впливу спирту й оцту.
- ↑ Литвиненко Н. М., Омельченко В. Д. Аналіз державного технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: Науковий журнал — 2012. — № 3(65). ISSN 1813-6796
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Єдваб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Єдваб // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Акты Западной России... СПб., 1846. T. 1., с. 30., документ № 21.
- ↑ а б в г д е ж Детская энциклопедия (для среднего и старшего возраста): Техника и производство. Том 5. Издание второе. Академия педагогических наук СССР. М.: «Просвещение», 1965 (с.:337)
- Оловір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1211. — 1000 екз.
- Шовк // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2092. — 1000 екз.
- Китай — батьківщина шовку! [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Шовк // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
Це незавершена стаття з промисловості. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про матеріал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
