Сукно
Метод виготовлення	валяння, стриженняd і полотно[d]
Сукно у Вікісховищі

Сукно́ — вовняна чи напіввовняна тканина апаратного прядіння, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Із сукна виготовляють пальта, костюми тощо.

Виробництво сукна існувало ще в Стародавньому світі: збереглися перекази про сукняну промисловість Тіра, Сідона, Вавилона, Багдада та інших східних міст. Звідти це мистецтво перейшло до греків і римлян. У Помпеях знайдені рештки сукнярських знарядь, а також фрески із зображенням техніки виробництва: валяння здійснювалося руками й ногами, а для пресування застосовувався гвинтовий прес. У Середньовіччі сукнарство досягло розвитку у Фландрії, Голландії, Англії та Саксонії, пізніше — у Реймсі, Ельбефі та Седані^[1].

На Русі сукняне виробництво існувало в Києві й Новгороді ще за часів Володимира Святославича. У Московській державі сукнарство існувало здавна (літописі згадують зруйновані Тохтамишем в 1382 році сукновальні), але цей матеріал не відрізнявся високою якістю, і тонкі сукна увозилися до Московщини з-за кордону. Хоча за правління Олексія Михайловича Йоганном фон Сведеном була заснована фабрика тонких сукон, вона не могла конкурувати з дешевшим імпортним товаром. Розвиток суконних фабрик припав на правління Петра I, який вживав для цього заходи як підохочувального, так і примусового характеру^[1]. Один з видів сукна, так звані «шептухові сукна», привозилось в Запорозьку Січ як царська платня козакам^[2].

У Польщі зі сукна шили традиційний одяг східні краків'яни під назвою "kierezja". Це був довгий рудий кожух із коричневого сукна.^[3]

Виробництво сукна з вовни засновується на здатності вовняного волокна за допомогою чіпких лусочок і зубчиків звалюватися з іншими волокнами.

Щоб отримати сукно, необхідно:

• промити шерсть (руно), відокремити бруд і жирний піт;
• видалити реп'яхові шишки;
• тіпати на тіпальній машині;
• прочесати на апаратах;
• прясти на мюль-машинах;
• пряжу снувати на снувальному верстаті;
• ткати на ткацькому верстаті;
• валяти у валяльній машині;
• промити, фарбувати і ворсити на ворсильній машині;
• стригти на стрижному верстаті;
• щіткувати на бастувальній машині;
• пресувати і скласти для пакування.

Види сукна: драп, бібер, драдедам, сукно звичайне та інші.

• Кармазин
• Семиряга (серм'яга, семеряга, семряга, сірячина) — домоткане грубе нефарбоване сукно, йшло на сіряки^[4].

Приборне сукно^[5][6] — сукно певного кольору, встановленого керівними документами, для певного формування Збройних сил, для прапорів, форми одягу тощо, що забезпечували візуальну відмінність між ними. Наприклад, колись у кожної військової частини були приборні кольори свого (певного) кольору для обшивання коміра, обшлагів, внутрішньої поверхні фалд і погон мундира, шинелі тощо.

• Мануфактура
• Валяння
• Валяльня

• Сукно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Лунське сукно — лундиш [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 866. — 1000 екз.
• Сукно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1860-1861. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про текстиль. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.