Церква Святих Ольги і Єлизавети
49°50′13″ пн. ш. 24°00′18″ сх. д. / 49.83694° пн. ш. 24.00500° сх. д. / 49.83694; 24.00500Координати: 49°50′13″ пн. ш. 24°00′18″ сх. д. / 49.83694° пн. ш. 24.00500° сх. д. / 49.83694; 24.00500
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Львів
Архітектор	Теодор-Мар'ян Тальовський
Скульптор	П. Війтович, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін.
Художник	К. Сіхульський
Інженер	К. Ріхтман-Рудневський
Початок будівництва	13 вересня 1903
Кінець будівництва	1911
Будівельна система	цегла
Стиль	неоґотика
Належність	УГКЦ
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса	79018, м. Львів, площа Кропивницького, 1
Оригінальна назва	Церква святих Ольги і Єлизавети
Епонім	Єлизавета Угорська
Вебсайт	olha-church.org.ua/web/
Церква Святих Ольги і Єлизавети (Україна)
Церква Святих Ольги і Єлизавети у Вікісховищі

Це́рква Святи́х О́льги і Єлизаве́ти (раніше церква Свято́ї Єлизавети Угорської) — чинна неоготична церква УГКЦ у Львові, на площі Кропивницького (в народі — Привокзальній). Церква збудована на пам'ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, — дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.

Нині ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів.^[1]

В останній половині XIX століття в Європі дуже інтенсивно почали розвиватися шляхи сполучення, а особливо залізничний транспорт. У західній частині Львова був споруджений залізничний двірець з інфраструктурою та почалася забудова навколишньої місцевості будинками помешкань для залізничників, так звані «коліївки». Населення цього району міста прибувало з центральних районів Польщі та околиць Львова. Великі темпи приросту, особливо польськомовних мешканців, вимагали задоволення їхніх релігійних потреб. Чому в основному польськомовного населення? В ці часи українці не могли одержати на теренах Західної України освіту, необхідну для обслуговування залізничного транспорту, а етнічні поляки мали можливість одержувати її в навчальних закладах Німеччини та Австро-Угорщини. Крім того, залізниця в усі часи вважалася стратегічною галуззю, і туди з певних міркувань не пускали греко-католиків та православних.

Місцем спорудження обрали площу Солярні, обабіч вулиці Городоцької. Вибір було зроблено так, щоб споруда церкви закривала від головного вокзалу вид на Собор Святого Юра, який був греко-католицьким, і нагадував всім хто прибував до Львова залізницею, що тут живуть українці. Будувався костел за кошти залізничників для їхньої парафії. Був проведений конкурс проєктів, в якому взяло участь 19 учасників, серед яких найкращим був визнаний проєкт під девізом «Тріо», виконаний професором Львівської політехнічної школи Теодором-Мар'яном Тальовським (1857—1910) — відомим архітектором свого часу, вихованцем політехніки Відня та Львова, учнем львівського архітектора Юліана Захаревича. Під час проєктування споруда церкви була введена в уже існуючий архітектурний ансамбль. Архітектори та будівничі вирішили спорудити майбутню церкву в традиціях готичної архітектури.

Будівництво церкви розпочалося із закладання фундаментів 25 вересня 1904 року,^[2] під керівництвом інженера Кароля Ріхтмана, костел збудовано на пам'ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. 10 вересня 1898 року, шістдесятирічну імператрицю поранив загостреним ножем у серце молодий анархіст Луїджі Лучені. Напад стався під час прогулянки по набережній Женевського озера, де цісарева мала сісти на пароплав Genève, що відпливав до міста Монтре. Не усвідомлюючи серйозності поранення, імператриця сіла на пароплав, і, стікаючи кров'ю, померла.

Убивця сподівався вбити принца королівського дому Орлеанів, проте не зміг його знайти, тож замість нього він вирішив вбити Єлизавету. Після скоєння злочину Лучені казав: «Я хотів вбити когось з королівської сім'ї, тож для мене не мало значення кого саме з них».

Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під церкву. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного. Таким способом Франца Йосифа хотіли залучити до цього проєкту, використовуючи його кошти.

Скульптори: П. Війтович, Т. Блотницький, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін., художник — К. Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого називали «львівським Фідієм», прикрасив церкву скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими». На фасаді костелу у 1910 році встановлена фігура святої Єлизавети, роботи Тадеуша Блотницького.

На початку першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.

Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. церква була пошкоджена українською артилерією. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»).

1926 року у церкві встановили один із найбільших органів у Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.

1939 року, у перші дні другої світової війни, під час бомбардування Львова поряд з церквою розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни.

1946 року церкву закрили, залишки органних труб звалили на хорах. Оскільки влада УРСР не піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у церкві до 1970-х років, коли будівлю передали під склад.

1991 року парохом став Михайло Федорів, за якого у 1992 році розпочався інтенсивний ремонт храму. Церкву передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети. Він зіграв важливу роль у становленні греко-католицької парафії: проводив служби у пошкодженому храмі, де не горіли свічки і з даху крапала вода. Під час реконструкції за особистим наказом настоятеля демонтували також латинський престол, замінивши його греко-католицьким. Дипломники Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша відтворили 10 скульптур апостолів (2 збереглися). 19 травня 1994 року на годинникову вежу повернули хрест, який виготовили на львівському локомотиворемонтному заводі (вага хреста 400 кг). Відновлювальні роботи в інтер'єрі тривали до 1995 року.

2013 року встановлена зовнішня підсвітка церкви.

2016 року групою художників-вітражистів (Юрій Павельчук, Олександр Личко) в церкві було встановлено перший в Україні вітражний іконостас.

• 
  Костел Святої Єлизавети (поч. XX ст.)
• 
  Костел Святої Єлизавети (поч. XX ст.)
• 
  Костел Святої Єлизавети (поч. XX ст.)
• 
  Головний вхід церкви Святої Ольги та Єлизавети.
• 
  Портал
• 
  Екстер'єр
• 
  Інтер'єр
• 
  Інтер'єр
• 
  Центральна нава

• Парафіяльний костел (Тернопіль)

• Юрій Смірнов. Костел Св. Ельжбети (Костел Святої Єлизавети) // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 509—515. — ISBN 978-966-7007-99-7.
• Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 275. — ISBN 978-966-7022-79-2.

• Офіційний сайт церкви Свв. Ольги і Єлизавети у м. Львові. olha-church.org.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 17 серпня 2024.
• Св. Ельжбета розправляє крила (з фото). ukraine.kingdom.kiev.ua. Архітектурні та природні пам'ятки України. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 17 серпня 2024.
• Львівські обсервації. postup.brama.com. Поступ. 20 березня 2003. Архів оригіналу за 7 грудня 2011. Процитовано 17 серпня 2024.
• Роман Маленков. Костьол Єльжбети. Церква Ольги та Єлизавет. ukrainaincognita.com. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 17 серпня 2024.
• Церква Святих Ольги і Єлизавети Віртуальний 3D тур. 3dmaps.com.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 17 серпня 2024.

п о р Визначні пам'ятки Львова
Загальне	Львів (хронологія) Старе місто
Сакральна архітектура	Церкви та костели Вірменський собор (ансамбль: Дзвіниця Вірменського собору • Палац вірменських архієпископів • Колона святого Христофора • Монастир вірменських бенедиктинок • Вірменський банк • Вівтар «Голгофа») Комплекс Успенської церкви (Каплиця трьох святителів • Вежа Корнякта) Собор святого Юра Костел і монастир домініканців Церква Матері Божої Неустанної Помочі Преображенська церква Церква святих Ольги і Єлизавети Церква святого Миколая Церква святої Параскеви П'ятниці Церква Успіння Богородиці Храм святого Івана Хрестителя Костел і монастир кармелітів босих Костел Марії Магдалини Латинська катедра Костел Святого Антонія Костел єзуїтів Королівський арсенал Костел Бернардинців Копець Люблінської унії Монастир святого Онуфрія Шпиталь святого Лазаря Церква Володимира і Ольги Синагоги Велика міська Золота Роза Передміська Цорі-Ґілод Староцвинтарна Хасидим Шуль Хадашим Темпль
Світська архітектура	Палаци Палац Бандінеллі Палац Бєльських Палац губернаторів Палац Корнякта Палац Любомирських Палац Потоцьких Палац римо-католицьких архієпископів Палац Сапіг Палац Бесядецьких Кам'яниці Палац Сосновського Будинок вчених Палац латинських архієпископів Палац Бандінеллі Чорна кам'яниця Фортифікації Високий замок Міський арсенал Порохова вежа Цитадель Музеї Історичний музей Національний музей Галерея мистецтв Театри Оперний театр Театр імені Марії Заньковецької Навчальні заклади Львівський університет Львівська Політехніка Інше Бібліотека імені Стефаника Будинок Галицького намісництва Бригідки Вернісаж Головний залізничний вокзал Залізниця Підзамче — Личаків Лев Лоренцовича Митрополичі палати Тюрма на Лонцького Аптека «Під чорним орлом» Шотландська кав'ярня
Старе місто	Глинянська брама • Каплиця Боїмів • Площа Ринок • Проспект Свободи • Ратуша
Парки	Парк «Знесіння» Стрийський парк Бернарденгарден Парк Івана Франка Митрополичі сади Шевченківський гай (Кайзервальд)
Цвинтарі	Личаківський цвинтар Польський військовий меморіал Янівський цвинтар