Фортеця Святої Олени
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Фортеця Святої Олени | |
|---|---|
| |
37°34′37″ пн. ш. 25°10′03″ сх. д. / 37.57722222002777812° пн. ш. 25.167500000027779095° сх. д.Координати: 37°34′37″ пн. ш. 25°10′03″ сх. д. / 37.57722222002777812° пн. ш. 25.167500000027779095° сх. д. | |
| Тип | гора |
| Країна |  Греція |
| Розташування | Tinos Municipalityd |
  Фортеця Святої Олени (Греція) | |
 | |
 Фортеця Святої Олени у Вікісховищі | |
Фортеця Святої Олени (венец. Castello di Santa Elena) або Замок Тіноса — візантійські та венеційські укріплення, які були розташовані на горі Ексембург поблизу від села Ксобурго острова Тінос, Греції.[1]
Фортеця була побудована під час візантійського володіння островом на горі висотою 640 метрів та домінує над місцевістю.[2] Венеційці назвали її "Castello di Santa Elena" на честь церкви, розташованої на вершині гори всередин фортеці.
Розташований поруч з фортецею населений пункт з 1207 року було адміністративним центром острова.[1][2][3] В той час острів разом з Андросом, Скіатосом, Скопелосом і Скіросом перейшов у володіння венеційських братів Єремії та Андре Гізі. Це відбулося після поділу Візантійської імперії, який відбувся після падіння Константинополя під час Четвертого хрестового походу.[4]
Після смерті Батоломія III Гізі у 1390 році Венеційська республіка, до якої звернулись місцеві жителі, взяла фортецю під свій контроль і продовжувала її укріпляти.[5][6] Османський адмірал Хайр ад-Дін Барбаросса захопив острів в 1537 році, але наступного року венеційці знову ним заволоділи.[5] Барбаросса спробував заволодіти островом у 1541 році, проте це йому не вдалося.[2]
Після відвоювання фртеці венеційці розширили фортечні мури до 600 метрів, побудувавши фортечні вежі з її усіх сторін. В цей період населення в фортеці налічувало 1000-2000 осіб, там розташовувалось 677 будинків, 5 церков (собор, присвячений Богородиці, костел Св. Барва, церква Святої Трійці, Софійська церква та церква Непорочного зачаття), склади та цистерни з водою.[2][3]
У 1570 р. османські війська в кількості 8000 бійців з кількома гарматами під проводом Канум-паші обложили гору, але були успішно відбиті. Подальші невдалі спроби захоплення фортеці були зроблені османами у 1655, 1658, 1661 та 1684 роках.[1][4] Вже в 1700 році укріплення перебували в незадовільному стані, а фортецю охороняло лише 14 солдатів.[7] Фортеця належала венеційцям аж до 1715 року, коли під час Османсько-венеційської війни решта островів архіпелагу Кіклади потрапили до турків, та її знову оточили турецькі війська. Незважаючи на те, що фортеця вважалася непереможною і здавалася захищеною від ворогів, командир фортеці домовився про умови її здачі і здався. Умови дозволяли всім венеційцям на острові його покинути зі зброєю та прапорами, проте греки мали залишитися на острові.[2][7][8][9]
В результаті командира фортеці та її офіцерів керівництво Венеційської республіки звинуватило у "державній зраді після підкупу" та засудило до смертної кари через заливання розплавленим сріблом.[8] Губернатора острова Бернардо Бальбі перевели до Венеції та за малодушність засудили до довічного ув'язнення. Османи же за три дні майже повністю знищили фортецю та розташоване в ній поселення.[1][3][5]
Наразі від фортеці залишились залишки мурів, башт та цистерн для води.[2]
- ↑ а б в г Tinos. crossroadsinn.gr. 2012. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 25 жовтня 2012.
- ↑ а б в г д е Papathanassiou, Manolis. Castle of Exombourgo. Καστρολόγος (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
- ↑ а б в The Exomvourgo-Some History. catholic.gr. 2008. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 25 жовтня 2012.
- ↑ а б Tino. romeartlover.tripod.com. 2012. Архів оригіналу за 9 березня 2019. Процитовано 21 жовтня 2012.
- ↑ а б в SOME IMPORTANT DATES IN THE HISTORY OF THE CASTLE AND THE PILGRIMAGE. catholic.gr. 2008. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 21 жовтня 2012.
- ↑ Tinos. all4yachting.com. 2012. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 24 жовтня 2012.
- ↑ а б Morris, Jan (1990). The Venetian Empire: A Sea Voyage. Penguin UK. ISBN 0141938021. ISBN 9780141938028.
- ↑ а б TINOS ISLAND: THE OFFICIAL TRAVEL GUIDE - MUNICIPALITY OF TINOS. tinos.gr. 2009. Архів оригіналу за 5 січня 2008. Процитовано 21 жовтня 2012.
- ↑ Tino (Tinos), a Venetian fortress in Greece. www.romeartlover.it. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
.jpeg)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
