Фортеця
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Фортеця | |
 | |
 Фортеця у Вікісховищі |
Форте́ця[1] або хворте́ця[2] (від італ. fortezza, від лат. fortis — «сильний»)[3], інколи тверди́ня[1], кріпость[4] — «укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначеними для тривалої кругової оборони».
З винаходом нових видів озброєння і застосуванням нової тактики ведення бою значимість фортець як основних оборонних пунктів послабла.
Як правило це територія, обнесена фортечним муром та/або куртиною з бійницями та зубцями. До комплексу споруд фортеці могли входити цитадель, муровані замки, з донжонами, фортечні вежі та бастіони. Також у фортецях будували церкви, а для гарнізону — казарми. Фортеці були добре захищені системою земляних укріплень, як-от рів з водою, або без неї та вал.
З розвитком військової справи і будівництва фортеці змінювали обриси.
До перших фортець можна віднести земляні вали, ряди з частоколу, якими огороджувалися невеликі поселення. Деякі первісні фортеці влаштовувалися на пагорбах, пізніше перед фортечним муром з'являються рови з водою. На території України один з найдавніших зразків фортифікації знайдений у селі Жванець, збереглися також Змієві вали, сліди і назви великої кількості укріплених городищ. Яскраві історичні приклади — фортеці в Білгороді, Любечі. Культові споруди, зокрема, монастирі, церкви, костели, синагоги також нерідко будувалися як оборонні.
У середньовіччі набули поширення невеликі фортеці — замки, у яких мешкали феодали. Замки слугували захистом від набігів сусідів. У них знаходили притулок й селяни, що перебували в повинності у феодала. З кінцем феодальної роздробленості роль замків знижується. Деякі замки перебудовуються в палаци і втрачають своє оборонне значення.
У ХІХ столітті, з розвитком артилерії, в архітектурі фортець знижується роль цегляних стін, натомість розвиваються земляні насипні структури, а також починається впровадження залізобетону. В ХХ столітті на зміну фортецям приходять укріплені райони.
У мирний час деякі краще збережені фортеці стають пам'ятками історії та архітектури, популярними туристично-екскурсійними комплексами: фортеці в Кам'янці Подільському, Хотині, Меджибожі, Мукачево, Збаража тощо.
| Фортеця | |
| |
| Фортеця у Вікісховищі |
Фортецею називають як одиночну оборонну будову, так і комплекс будівель. Як правило, це обнесена муром територія, в якій знаходиться постійний гарнізон, з великим запасом продовольства і озброєння, для перебування в довготривалій облозі. Лише з винаходом нових видів озброєння і застосуванням нових тактик ведення бою значимість фортець як основних оборонних пунктів ослабла.
До перших фортечних споруд можна віднести земляні вали, ряди з частоколу, яким огороджувалися невеликі поселення. Деякі первісні фортеці влаштовувалися на пагорбах, пізніше перед фортечною стіною з'явилися рови з водою. З розвитком військової справи і будівництва, фортеці змінювали обриси.
Класична фортеця складалася з веж (круглого або квадратного перетину), з'єднаних фортечною стіною з бійницями.
В середні віки набули поширення невеликі фортеці — замки, в яких проживали феодали. Замки слугували захистом від набігів сусідів. У замку знаходили притулок і селяни, які перебували в повинності у феодала. З кінцем феодальної роздробленості роль замків знизилася. Деякі замки перебудували в палаци після чого вони втратили своє оборонне значення.
Слід розуміти різницю між фортецею і замком. Якщо замок — це, фактично, одна будівля, в якому в єдине ціле з'єднані і стіни, і мости, і житлові приміщення (казарми, арсенали), і вежі, і рови, і інші споруди, то фортеця — це по суті ділянка землі, обнесена стіною з вежами. При цьому територія може бути як щільно забудована (будинками, церквами, складами і т. П.), Так і порожня — в цьому випадку можна говорити про фортечний двір. Крім того, фортеця, як правило, має набагато більшу площу, ніж замок, що і дозволяло забудовувати внутрішній простір фортець різними будівлями.
- Ядро фортеці, цитадель, дитинець — головне (центральне) укріплення фортеці.
- Головна (центральна) огорожа — головне (центральне) укріплення фортеці, що мало суцільну кругову огорожу навколо ядра фортеці і складалося з валів з ровом попереду, що з'єднують окремі опорні пункти фортеці (форти, бастіони). Призначення головної (центральної) огорожі — захист ядра фортеці від атаки відкритою силою і слугує тиловою позицією на випадок прориву противника.
- Фортовий (бастіонний) пояс фортеці — головна позиція фортеці, що складається з окремих фортів (бастіонів), розташованих в декількох кілометрах від ядра фортеці і утворює зовнішній пояс її укріплень.
Середньовічне місто оточували фортечною стіною — в таких випадках саме місто і було фортецею. У XV–XVI століттях із зростанням міст значення стін фортеці, які оточували лише центральну частину міста, знижувалося. Стіни руйнували, або ж на їх основі будували будинки.
Багато фортець отримували історичну популярність в результаті їх наполегливої оборони (Ізмаїл, Нарин-Кала, Брестська фортеця). Деякі фортеці стали відомі як в'язниці (наприклад, лондонський Тауер, паризька Бастилія, Петропавлівська фортеця, Косий капонір).
Багато фортець збереглися досі і є історичними пам'ятками.
- ↑ а б Фортеця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тлумачення / значення слова "ХВОРТЕЦЯ" | Словник української мови. Словник Грінченка. www.hrinchenko.com. Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Кріпость // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- Трубчанінов С. В. Країна замків і фортець. — 2-е видання, доповнене і перероблене. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. — 56 с. ISBN 966-7975-83-8
- ПІРКО В. О. Оборонні споруди… / Український культурологічний центр.— Донецьк: Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім, 2007. — 176 с.
- Твердиня // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1884. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з будівництва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
