У рідному кутку
В родном углу
Жанр	оповідання
Форма	оповідання
Автор	Антон Павлович Чехов
Мова	російська
Написано	1897
Опубліковано	1897
Країна	Російська імперія

«У рідному кутку» (рос. История одного торгового предприятия) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1897 році.

«Донецька залізниця. Невесела станція, яка самотньо біліє в степу, тиха, зі стінами, гарячими від спеки, без єдиної тіні, і, схоже, без людей. Поїзд вже пішов, залишивши вас тут, і шум його чується ледь-ледь і завмирає на кінець… Ви сідаєте в коляску, — це так приємно після вагона, — і пішли по степовій дорозі, і перед вами мало-помалу відкриваються картини, яких немає під Москвою, великі, нескінченні, зачаровуючи своєю одноманітністю. Степ, степ, — і більше нічого, далеко старий курган, або вітряк; везуть на волах кам'яне вугілля… Птахи, поодинці, низько носяться над рівниною, і розмірені рухи їх крил наганяють дрімоту. Жарко. Пройшов годину-другу, а все степ, степ, І всі кургани далеко» Так писав Антон Павлович Чехов в оповіданні «У рідному кутку». Цю степ, повну неповторних барв і чарівності, великий письменник побачив під час свого перебування в донецькому краї влітку 1887 року.

Антону Павловичу було тоді 27 років. Будучи вже відомим письменником, автором чотирьох збірок оповідань, Чехов почав поїздку з Москви в рідні місця — в Таганрог. «Живу в Рагозиной Балці у Кравцова», — писав Чехов Марії Павлівні 30 квітня 1887 р. Вражений природою краю Чехів ще не раз бував у Гаврило Павлович Кравцова і згодом висилав журнали «Європейська бібліотека», «Глядач» і «Супутник». Готував його синів у юнкерське училище^[1].

Про життя у відставного хорунжого Кравцова Антон Павлович розповідає і в листі до Н. А. Лайкину: «Жив я останнім часом в Донський Швейцарії, в центрі якого називають Донецьким кряжем: гори, балки, ліси, річки і степ, степ, степ… Живучи у Кравцова, можна вилікуватися від 15 чахоток і 22 ревматизмов Вражень… пітьма…»^[2].

Критика не обійшла увагою розповідь. Анонімний рецензент московської газети «Кур'єр» писав про розповідь так: «У рідному кутку» навівають лише важкі думи, викликають лише гіркі почуття, але хіба винен художник, що саме життя ставить перед ним лише сумні образи і викликає в його лірі скорботні звуки. До того ж дарування нашого письменника переважно такого роду, що з особою силою передає негативні сторони життя, що викликають у нього то іронію, то сатиричну посмішку, то пряму скорботу і співчуття".

Альбов висловив здивування з приводу того, що Віра Кардіна і інші персонажі Чехова «зовсім не бореться з життям» і легко віддається «у владу всякому потворі»^[3].

Героїня оповідання «У рідному кутку» Віра Кардіна повертається в свій маєток, загублене в безкрайній донецького степу. Вона їде до рідних — дідуся і тітку, яка давно замінила їй матір. Будинки тітка знайомить її з заводським доктором Нещаповым, якого пророкує їй в женихи. Він не подобається Вірі, «рідне гніздо» здається чужим — дратують манірність, нещирість тітки, грубість і ненажерливість дідуся, старого крепостника. «Неприборканий був чоловік…- говорить про нього тітка.- Раніше, бувало, трохи прислуга не догодить або що, як схопиться — і „Двадцять п'ять гарячих! Різок!“. А тепер присмирнів…».

В кінці розповіді Віра, пригнічена, обурена через всього, що її оточує, несподівано для самої себе в нападі злості кидається на прислугу Альону (та від страху і сорому впустила золоті годинники) з криком: «Геть! Різок! Бийте її!» (IX, 242). А потім, отямившись, вирішує взяти себе в руки і дає згоду вийти за доктора.

• Чехов А. П. У рідному кутку. Оригінальний російський текст.

п о р Антон Павлович Чехов
Оповідання	Агафія Аґрус Альбом Анна на шиї Анюта Аріадна Архієрей Баби Бабине царство Барон Без заголовку Беззахисна істота Біда Білолоба Бродіння умів Будинок з мезонином Ванька Вбивство Вдома Випадок з класиком Випадок з практики Витвір мистецтва Відьма Вінт Вірочка Володя Володя великий і Володя маленький Вороги Вчитель Вчитель словесности Ганчірка Горе Гриша Гусєв Дама з собачкою Дітвора Добрі люди Довгий язик Дочка Альбіона Драма Дрібнота Єгер Жалобна книга Жартик Жива хронологія Жінка без забобонів Загадкова натура Зайві люди Зелена коса Злий хлопчик Зловмисник Злодії Знайомий чоловік Інтелігентна колода Історія одного торговельного підприємства Йонич Капітанський мундир Каштанка Кінь и трепетна лань Кінське прізвище Княгиня Кошмар Красуні Кухарка одружується Лев і Сонце Людина у футлярі Минь Мрії На дачі На підводі На путі Наречена На святках На чужині Необережність Неприємність Неспокійний гість Нещастя Ну, публіка! Обидва краще Орден Панахида Парі Перед весіллям Перекотиполе Печеніг Після бенефісу Після театру Порожній випадок Поцілунок Про кохання Репетитор Рожева панчоха Розповідь старшого садівника Роман з контрабасом Серденько Сирена Скрипка Ротшильда Смерть чиновника Сопілка Спати хочеться Страх Стрибуха Студент Супруга Сусіди Таємниця Твань Тиф То була вона! Тонкий і товстий Трагік Туга Тяганина У засланні У знайомих У лазні У морі У Москві на Трубній площі У номерах Унтер Пришибєєв У пансіоні У Париж! У предводительши Уривок У рідному кутку У садибі У святу ніч У справах служби У суді Утікач У цирульні Хамелеон Хірургія Хлопчики Холодна кров Хористка Чоловік Шампанське Шведський сірник Швець і нечиста сила Щастя
Повісті	Непотрібна перемога (1882) Квіти запізнілі (1882) Драма на полюванні (1884) Вогні (1888) Степ (1888) Нудна історія (1889) Дуель (1891) Палата № 6 (1892) Розповідь невідомої людини (1893) Чорний чернець (1894) Три роки (1895) Моє життя (1896) Мужики (1897) У яру (1899)
П'єси	Безбатченківщина (1878) На великому шляху (1884) Про шкоду тютюну (1886) Іванов (1887) Лебедина пісня (Калхас) (1887) Ведмідь (1888) Дідько (1889) Пропозиція (1889) Весілля (1889) Тетяна Рєпіна (1889) Трагик мимоволі (1889) Дядя Ваня (1896) Чайка (1896) Три сестри (1900) Вишневий сад (1903)
Документальні твори	Острів Сахалін (1893—1895)
Авторські збірники	У сутінках (1887)
Інше	Ольга Кніппер (дружина) Марія Чехова (сестра) Будинок Чехова (місце народження) Садиба Меліхово (дім і музей) Будинок-музей Чехова в Ялті Пам'ятник Чехову (Таганрог) Чеховська рушниця