Сфатул Церій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сфатул Церій | |
| Прапор | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1917 |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Молдовська Демократична Республіка |
| Адміністративна одиниця | Кишинів |
| Місце розташування | Палац Стафул Церій |
| Дата й час | березень 1918 |
| Кількість місць | 156 |
| Час/дата припинення існування | 1918 |
 | |
 | |
 Сфатул Церій у Вікісховищі | |
Координати: 47°01′19″ пн. ш. 28°49′01″ сх. д. / 47.02220000002777311° пн. ш. 28.817200000027778373° сх. д.
Сфатул Церій (рум. Sfatul Țării) — вищий орган державної влади у Бессарабії в 1917—1918 та Молдовській Демократичній Республіці[1].
Виник в листопаді 1917 року за ініціативою Військово-молдавського з'їзду в Кишиніві. Всупереч національному складу населення губернії 105 місць дісталося молдованам, а українцям — лише 15. Населені українцями, болгарами й гагаузами південні бессарабські повіти бойкотували Сфатул Церій і не визнавали його, окупований австрійськими військами Хотинський повіт також не був представлений у цьому парламенті.
21 листопада відбулося перше засідання Сфатул Церію.
2 грудня 1917 р. Сфатул Церій проголосив Бессарабію Молдовською Народною Республікою, що входить, як рівноправний член, до складу єдиної Російської Федеративної Демократичної Республіки, а себе — її верховною владою.[2]
15 грудня проголосив автономну у складі Російської республіки Молдовську Демократичну Республіку.
24 січня 1918 проголосив незалежність цієї республіки від Росії, а 27 березня проголосував за приєднання МДР до Румунського королівства. Важливу роль при утворенні Сфатул Церій зіграла ситуація в сусідній Українській Народній Республіці та проголошення її автономії, а потім незалежності.
Сфатул Церій по суті був парламентом. Його очолювала Рада міністрів, головою Сфатул Церій став есер Пантелеймон Ерхан. Фактично він керував Молдовською Демократичною Республікою. Також важливу роль у владі відігравали Йон Інкулец, якого було обрано Президентом МДР, і Даніел Чугуряну — Прем'єр-міністр незалежної Молдовської республіки.
- ↑ Istoria Republicii Moldova: din cele mai vechi timpuri pină în zilele noastre / Chişinău: Elan Poligraf, 2002. — P. 182—190 — ISBN 9975-9719-5-4
- ↑ Володимир Іванович Головченко; Валерій Федорович Солдатенко (2009). Українське питання в роки Першої світової війни: Монографія. Київ: Парламентське видавництво. с. 212—214. ISBN 978-966-611-690-4.
- Ясь О. В. Сфатул Церій [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 919. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- В. М. Матвієнко. Радянсько-румунська угода 1918 «Про очищення Румунією Бессарабії» // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
| Сибір |
| ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ідель-Урал |
| ||||||||
| Середня Азія |
| ||||||||
| Північний Кавказ |
| ||||||||
| Південний Кавказ |
| ||||||||
| Північний Захід |
| ||||||||
| Південний Захід |
| ||||||||
| Імперіалісти² |
| ||||||||
| Сили |
| ||||||||
| Події | |||||||||
¹ Більшість військових конфліктів більшовиків та білих з новими державними утвореннями не виділяють з Громадянської війни. ² Претенденти на усю територію колишньої імперії. ³ Включно з автономістами. ⁴ Есери офіційно визнавали право націй на самовизначення. ⁵ Більшовики офіційно визнавали право націй на самовизначення за умови встановлення більшовицького уряду. | |||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
