Список країн НАТО
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Країни-члени НАТО — країни, що приєднались до НАТО, починаючи від заснування НАТО у 1949 році та в подальшому у порядку, передбаченому статтею 10 Північноатлантичного договору[1] і наступними угодами.
Усього членами НАТО є 28 країн,[прим. 1] 5 держав на даний час приймають участь у програмах НАТО з розширення партнерства,[2] Сербія веде перемовини щодо приєднання до програми індивідуального плану партнерства з НАТО, а Фінляндія заявила про можливість приєднання до НАТО в майбутньому через російську агресію по відношенню до України.[3] Держави-члени НАТО розташовані на 2 материках (Євразія та Північна Америка). За час існування організації з неї не вийшло жодної держави, незважаючи на намагання Російської Федерації зменшити вплив НАТО у Прибалтиці шляхом газового тиску у 2014 році[4] та Кіпрського конфлікту.
Критерії членства
Країна-член НАТО має дотримуватись принципів, встановлених Вашингтонським договором, а саме:[5]
- вирішувати міжнародні суперечки мирним шляхом;
- демонструвати відданність принципам верховенства права та прав людини;
- вирішувати мирним шляхом міжетнічні конфлікти і зовнішні територіальні суперечки, спірні питання внутрішньої юрисдикції, відповідно до принципів ОБСЄ та з метою прагнення до встановлення добросусідських відносин;
- встановлювати належний демократичний та цивільний контроль над своїми збройними силами;
- утримуватися від загрози силою чи застосування сили будь-яким чином, що не відповідає цілям ООН;
- сприяти розвитку мирних та дружніх міжнародних відносин шляхом зміцнення своїх вільних інституцій та завдяки сприянню зміцненню стабільності й благополуччя;
- продовжувати надавати цілковиту підтримку та брати участь у роботі Ради євроатлантичного партнерства, в програмі «Партнерство заради миру» та розвитку співробітництва з країнами-партнерами, що не є членами НАТО;
- демонструвати відданість справі зміцнення стабільності та благополуччя через дотримання принципів економічної свободи, соціальної справедливості та відповідальності за охорону довкілля;
- робити свій внесок військового характеру в колективну оборону та у виконання нових завдань, що постають перед Альянсом, а також будуть готові взяти на себе зобов'язання щодо поступового удосконалення своєї обороноздатності;
- належним чином брати участь у роботі установ НАТО;
- прагнути до здійснення стандартизації та досягнення оперативної сумісності;
- створювати через національну програму необхідну структуру з питань планування та виконання таких оборонних бюджетів, які б відповідали визначеним пріоритетам у сфері оборони та передбачали б відповідні схеми навчання для ознайомлення персоналу з існуючими в НАТО практикою та процедурами з метою підготовки до можливої в майбутньому участі в роботі структур Альянсу;
- знайомитися з належними правовими механізмами та угодами, якими керується НАТО для забезпечення співробітництва в своїй структурі та формальним юридичним процесом, що передує членству.
Держави-члени
Держава | Повна назва | Cтолиця | Витрати на збройні сили | Дата приєднання | Пояснення |
---|---|---|---|---|---|
Албанія || Албанія || Тирана || 1,47% ВВП[6]|| 1 квітня 2009[7]|| 3 квітня 2008 на саміті Альянсу у Бухаресті Албанію спільно з Хорватією запросили до НАТО.[8] Остаточно рішення було оформлене 25 жовтня після підписання протоколу про вступ Президентом США Джорджом Бушом на церемонії у Білому Домі.[9] Таким чином, Албанія приєдналась в рамках шостого розширення. |
|||||
Бельгія || Королівство Бельгія || Брюссель || 1,05% ВВП[10] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Болгарія || Республіка Болгарія || Софія || 1,46% ВВП[11] || 29 березня 2004[12] || Про бажання приєднатись до Альянсу Болгарія оголосила ще у лютому 1997, а до 2004 велась активна співпраця.[13] 29 березня 2004 Прем'єр-міністр Болгарії Симеон II передав Державному секретареві США підтвердження ратифікації Північноатлантичного договору. 2 квітня відбулась урочиста церемонія підняття прапор у штаб-квартирі НАТО. На церемонії міністр закордонних справ Болгарії Соломон Пассі плакав.[14] Таким чином Болгарія приєдналась в рамках п'ятого розширення НАТО, яке було спрямоване на схід. |
|||||
Велика Британія || Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії || Лондон || 2,49% ВВП[15]|| 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Греція || Грецька Республіка || Афіни || 1,72% ВВП[16] || 18 лютого 1952 || Греція приєдналась до НАТО в рамках першого розширення. |
|||||
Данія || Королівство Данія || Копенгаген || 1,44% ВВП[17] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Естонія || Естонська республіка|| Таллінн || 2% ВВП[18] || 29 березня 2004[12]|| Рішення про вступ Естонії до НАТО було прийнято у листопаді 2002 на саміті НАТО у Парижі. У лютому 2004 протокол про вступ ратифікували парламенти держав-членів НАТО, а 10 березня - парламент Естонії. Остаточно рішення набуло чинності 20 березня після передачі документів на зберігання уряді США.[19] Таким чином Естонія приєдналась в рамках п'ятого розширення НАТО, яке було спрямоване на схід. |
|||||
Ісландія || Ісландія || Рейк'явік || 0,13% ВВП[20] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Іспанія || Королівство Іспанія || Мадрид || 0,86% ВВП[21] || 30 травня 1982[22] || Іспанія приєдналась до НАТО у рамках третього розширення. Рішення про вступ приймалось Кортесами та затверджувалось референдумом.[23] |
|||||
Італія || Італійська республіка || Рим || 1,69% ВВП[24] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Канада || Канада || Оттава || 1,24% ВВП[25] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Латвія || Латвійська республіка || Рига || 0,92% ВВП[26] || 29 березня 2004[12]|| Латвія приєдналась в рамках п'ятого розширення НАТО, яке було спрямоване на схід. На момент вступу таке рішення підтримували 74,1 % громадян.[27] |
|||||
Литва || Литовська республіка || Вільнюс || 0,97% ВВП[28] || 29 березня 2004[12]|| Литва приєдналась в рамках п'ятого розширення НАТО, яке було спрямоване на схід. |
|||||
Люксембург || Велике Герцогство Люксембург || Люксембург || 0,6% ВВП[29] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Нідерланди || Королівство Нідерландів || Амстердам || 1,27% ВВП[30] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Німеччина || Федеративна Республіка Німеччина || Берлін || 1,35% ВВП[31] || 9 травня 1955[прим. 2] || Німеччина приєдналась до НАТО в рамках другого розширення НАТО. ЇЇ приєднання відбувалось на фоні протиборства між країнами НАТО та СРСР і іншими країнами соціалістичного табору. |
|||||
Норвегія || Королівство Норвегія || Осло || 1,4% ВВП[32] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Польща || Польська Республіка || Варшава || 1,91% ВВП[33]|| 12 березня 1999[34] || Польща приєдналась до НАТО в рамках четвертого розширення НАТО. Таким чином Польща захистила себе від спроб Росії повернути її у свою політичну орбіту та отримала гарантії національної безпеки.[35] |
|||||
Португалія || Республіка Португалія || Лісабон || 1,29% ВВП[36] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Румунія || Румунія || Бухарест || 1,29% ВВП[37] || 29 березня 2004[12] || Румунія приєдналась до НАТО в рамках п'ятого розширення НАТО. |
|||||
Словаччина || Словацька Республіка || Братислава || 1,12% ВВП[38]|| 29 березня 2004[12] || Словаччина приєдналась до НАТО в рамках п'ятого розширення НАТО. |
|||||
Словенія || Республіка Словенія || Любляна || 1,18% ВВП[39] || 4 квітня 1948 || Словенія приєдналась до НАТО в рамках п'ятого розширення НАТО. |
|||||
США || Сполученні Штати Америки || Вашингтон || 4,35% ВВП[40] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО |
|||||
Туреччина || Турецька Республіка || Анкара || 2,31% ВВП[41] || 18 лютого 1952 || Туреччина приєдналась до НАТО в рамках першого розширення НАТО. |
|||||
Угорщина || Угорщина || Будапешт || 0,83% ВВП[42]|| 12 березня 1999[34]|| Угорщина приєдналась до НАТО в рамках четвертого розширення НАТО. |
|||||
Франція || Французька Республіка || Париж || 1,8% ВВП[43] || 4 квітня 1948 || Одна з країн-засновниць НАТО. |
|||||
Хорватія || Республіка Хорватія || Загреб || 1,7% ВВП[44]|| 1 квітня 2009[7] || 3 квітня 2008 на саміті Альянсу у Бухаресті Хорватію спільно з Албанією запросили до НАТО.[8] Остаточно рішення було оформлене 25 жовтня після підписання протоколу про вступ Президентом США Джорджом Бушом на церемонії у Білому Домі.[9] Таким чином Хорватія приєдналась до НАТО в рамках шостого розширення. |
|||||
Чехія || Чеська Республіка || Прага || 1,08% ВВП[45] || 12 березня 1999[34] || Чехія приєдналась до НАТО в рамках четвертого розширення. |
|||||
Країна не бере участі у військових операціях НАТО, приймаючи участь лише у політичній діяльності[прим. 3] Країна не входить до деяких структур НАТО[прим. 4]
|
Див. також
Примітки
- ↑ Інформація актуальна станом на серпень 2014
- ↑ 1 січня 1957 до ФРН (а, відповідно, і до НАТО) був приєднаний Саар, а 3 жовтня 1990, після об'єднання НДР та ФРН в єдину державу її східна частина теж стала членом НАТО
- ↑ Ісландія не бере участь у військових операціях НАТО, оскільки не має власних збройних сил
- ↑ У 1966 році Франція припинила участь у військових операціях НАТО, однак 12 березня 2009 Ніколя Саркозі оголосив про повернення Франції до командних структур НАТО, а офіційне рішення було оголошене на саміті НАТО «Страсбург-Кель» в квітні 2009 року. При цьому Франція продовжує не брати участь у діяльності Групи ядерного планування НАТО.
Посилання
- ↑ Північноатлантичний договір ((укр.) та (рос.)) . 4 квітня 1949. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ Навроцький, Володимир (лютий 2011). Вплив реалізації програми «Партнерство заради миру» на процес розширення НАТО. Віче. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.
- ↑ Наталія Соколовська (19 червня 2014). Тетяна Бондаренко (ред.). Фінляндія замислилась про вступ до НАТО. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ Путін пропонує країнам Балтії дешевий газ в обмін на вихід із НАТО. Forbes Україна. 23 червня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ В.Р.Сіденко, І.І.Жовква, Г.М.Немиря, Г.М.Перепелиця. І.І.Жовква (ред.). Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО. Інтеграційні перспективи України (pdf). Konrad-Adenauer-Stiftung. Інститут Євро-Атлантичного співробітництва. с. 71, 72. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Albania ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ а б Албанія та Хорватія офіційно вступили в НАТО ((рос.)) . NEWSru.com. 1 квітня 2009. Архів оригіналу за 27 червня 2009. Процитовано 27 червня 2009.
- ↑ а б Драч, Мар'яна (4 квітня 2008). НАТО запросило до своїх лав Хорватію та Албанію, а Македонії доведеться зачекати. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ а б Буш підписав протоколи про вступ Албанії і Хорватії в НАТО. УНІАН. 25 жовтня 2008. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Belgium ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Bulgaria ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ а б в г д е Бернд Ріґерт; Ганна Ренська. Володимир Медяний (ред.). Розширення НАТО на Схід: як це було. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ Т.В. Черненко. Досвід євроінтеграції Болгарії (Аналітична записка). Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ БОЛГАРІЯ КРОКУВАЛА ДО НАТО 14 РОКІВ. ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ. Украинские вести / Болгарські вісті. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: United Kingdom ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Greece ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Denmark ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Estonia ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ М. Замікула. Шлях Естонії до НАТО. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Iceland ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Spain ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ Ю.В. Кирилова. Іспанія і НАТО: 1981 - 1986 роки. стаття. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ Джердж, Сергій (14 вересня 2014). Референдум про вступ до НАТО – це наша відповідь і Путіну, і Європі, і українській владі. Українська правда. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
З 28 країн-членів НАТО, лише в трьох країнах – Іспанія, Словенія, Словаччина – проводився референдум щодо вступу цих країн до Альянсу.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Italy ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Canada ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Latvia ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ Інгмарс БІСЕНІЕКС. Досвід Латвії на шляху вступу до НАТО: формування позитивного ставлення громадськості. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Lithuania ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Luxembourg ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 11 серпня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Netherlands ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Germany ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Norway ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Poland ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ а б в Польща вже 15 років у НАТО. Polskie Radio. 12 березня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
12-го березня 1999 року Польща приєдналася до НАТО, разом з Чехією та Угорщиною.
- ↑ Вступ Польщі до Європейського Союзу, НАТО та його наслідки. Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел". Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Portugal ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Romania ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Slovakia ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Slovenia ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 11 серпня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: United States ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Turkey ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Hungary ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: France ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Croatia ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
- ↑ ЦРУ. The Word Factbook: Czech Republic ((англ.)) . Архів оригіналу за 15 вересня 2014.
Ця стаття є кандидатом у вибрані списки. Обговорення номінації відбувається на сторінці пропозицій. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.