Операція «Іглс самміт»
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Операція «Іглс самміт» | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна в Афганістані | |||||||
 Британські війська з Королівських лансьєрів полку королеви, що забезпечували безпеку конвою | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
Коаліція:.svg){kind=small} Велика Британія, Афганська національна армія,.svg){kind=small} Канада, США, Данія,.svg){kind=small} Австралія, Франція, Нідерланди
|
Талібан
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Марк Карлтон-Сміт
|
Невідомо | ||||||
| Військові сили | |||||||
| Британські: 2 000 Інші з МССБ: 1 000 АНА: 1 000 Усього: 5 000 |
Невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| Канада: 1 вбитий, 7 поранених[1] Велика Британія: 2 поранених АНА: 2 поранених |
200 вбитих (за твердженням НАТО)[2] | ||||||
Операція «Іглс самміт» (англ. Operation Eagle's Summit) — військова операція, проведена Міжнародними силами сприяння безпеці і Афганською національною армією з метою транспортувати 220-тонну турбіну на греблю Каджакі в провінції Гільменд через територію, контрольовану талібами. Операція завершилася успіхом коаліції. В основному в ній брали участь британські війська, і, як стверджувалось, це була одна з найбільших логістичних операцій, проведених британською армією з часів Другої світової війни[3]. Операція отримала свою назву від орла зображеного на емблемі 16-ї повітряно-штурмової бригади[4].
Гідроелектростанцію Каджакі було побудовано в 1953 році завдяки кредиту від Експортно-імпортного банку США[5], з метою забезпечення електроенергією та зрошення провінцій Гільменд і Кандагар. Передбачалося, що вона матиме три турбіни, але було встановлено тільки дві, а після громадянської війни у 2001 році працювала вже тільки одна[6]. У 2004 році Сполучені Штати почали роботу з відновлення потенціалу греблі і доведення її ємкості до 53 мегават. Одну турбіну відремонтували у 2005 році, але відновлення було ускладнено трудністю доставки нових турбін до Каджакі через територію, що контролювалася талібами — це вимагало масштабної військової операції.
60 британських офіцерів працювали протягом чотирьох місяців, готуючи операцію[2]. Вони вирішили уникнути найбільш прямого маршруту — траси 611, яка перетинала кілька опорних пунктів Талібану та яка була замінована саморобними вибуховими пристроями повстанців та наземними мінами, що залишилися з часів радянської присутності в Афганістані. Замість цього вони вирішили направити конвой з турбіною через пустелю за маршрутом під кодовою назвою «маршрут Гаррієт», який був складений взводом слідопитів за декілька тижнів до операції. Британці намагалися домовитися про безпечний прохід конвою, в деяких випадках виділяючи грошові суми для місцевих старійшин[7].
Турбіна китайського виробництва була доставлена до аеропорту в Кандагарі в ніч на 27 серпня та була транспортована через першу частину шляху канадськими військовими до місця зустрічі в пустелі, де її передали британським військовим[2]. Турбіна була розбита на сім окремих вантажів, кожен з яких важив близько 30 тонн, і перевозилась на HET-вантажівках.
Основна колона, що складалася зі 100 автомобілів, розтягнулася на більше ніж чотири кілометри й включала 50 БТР Вікінг та бронемашини Шакал і Мастиф. Увесь конвой складався з трьох частин: інженерної групи (9-й парашутний ескадрон Королівських інженерів), командної групи (13-й повітряно-штурмовий полк Королівського корпусу матеріально-технічного забезпечення) і турбінної групи (15-й повітряно-штурмовий ескадрон Королівського корпусу матеріально-технічного забезпечення).
Ударні вертольоти забезпечили прикриття, в той час як авіаційна підтримка надійшла у вигляді американських, французьких та голландських літаків. Інженерні війська надали підтримку шляхом спорудження та укріплення дороги, якою мав пройти конвой[6]. Вертольотні війська з парашутно-десантного полку забезпечували безпеку конвою поперемінним чергуванням на його шляху[3][8]. У той же час підставний конвой, що складався з від 30 до 40 данських автомобілів, рухався уздовж шосе 611, у супроводі 1-го батальйону парашутно-десантного полку, щоб відволікти увагу талібів від «маршруту Гаррієт»[3].
На останній ділянці маршруту основний конвой був змушений повернутися на шосе 611 і проїхати 7 км територією, на якій, як було відомо, були активні близько 200 бойовиків. Завдання зачищення території було дано 388 солдатам Афганської національної армії та 42 їх наставникам з Королівського ірландського полку. Після трьох днів інтенсивного бомбардування артилерією НАТО, в тому числі РСЗВ-ракетами, та літаками коаліції, дорога була зачищена від бойовиків, що дозволило конвою досягти пункту призначення 3 вересня о 2:30[4]. Шлях 180 км зайняв п'ять днів, протягом яких конвой зазнав дуже мало атак і ніхто не постраждав через дії талібів[2]. За період операції британська артилерія випустила 800 105-мм снарядів і 54 ракети[3]. Хоча це неможливо перевірити, британці заявили, що вбили близько 200 бойовиків[2].
Один британський солдат був поранений в ДТП в Каджакі та один канадський солдат загинув і ще сім отримали поранення, коли їх автомобіль потрапив на саморобний вибуховий пристрій при поверненні на базу[1][9].
Операція була названа НАТО значущою перемогою, що сприятиме виграшу «сердець і умів» афганського народу. Бригадир Карлтон-Сміт, командувач спеціальної групи Гільменд, описав операцію як «кінець початку» бойових дій в провінції Гільменд[3]. Британські інженери розраховували, що при найкращому сценарії установка турбін і будівництво придатної розподільчої мережі займе ще два роки[10]. Однак, станом на 2013 рік, третю турбіну так і не вдалося ввести в експлуатацію через збереження небезпечної обстановки в регіоні[11].
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Операція «Іглс самміт» |
- ↑ а б Kajaki dam troops return to base. MoD. 9 вересня 2008. Архів оригіналу за 9 вересня 2008. Процитовано 10 вересня 2008.
- ↑ а б в г д Leithead, Alastair (3 вересня 2008). UK troops in huge turbine mission. BBC. Процитовано 4 вересня 2008.
- ↑ а б в г д Page, Jeremy (3 вересня 2008). Triumph for British forces in Boy's Own-style Kajaki mission. The Times. Процитовано 4 вересня 2008.
- ↑ а б Judd, Terri (3 вересня 2008). Operation Eagle's Summit: the inside story of a daring foray into Taliban territory. The Independent. Процитовано 4 вересня 2008.
- ↑ Damming Afghanistan: Modernization in a Buffer State, Nick Cullather, Journal of American History, Volume 89, Issue 2, Pp. 512—537.
- ↑ а б Yon, Michael (Sep 2008). Where Eagles Dare. Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 7 вересня 2008.
- ↑ Firefights cleared way for Afghan turbine convoy. ABC News (Australia). 3 вересня 2008. Процитовано 4 вересня 2008.
- ↑ British troops complete operation to deliver vital power turbine. MoD. 2 вересня 2008. Архів оригіналу за 4 вересня 2008. Процитовано 4 вересня 2008.
- ↑ Sergeant Prescott Shipway. Globalnews.ca. Процитовано 5 серпня 2014.
- ↑ Baker, Luke (3 вересня 2008). Kajaki George's Afghan turbine offers hope and hurdles. Reuters. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 4 вересня 2008.
- ↑ Kajaki dam: The great white elephant of Afghanistan. The Independent. 6 січня 2013.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
