Самоврядна церква
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Самоврядна церква (Самокерована; рос. Самоуправляемая церковь; англ. Self-Ruled) — термін, що вживається в Статуті Російської православної церкви на позначення її самостійних адміністративних одиниць. Порівняння Статутів цих Церков свідчить, що термін не відповідає статусу автономної Церкви[1]. Прийняте у православній традиції поняття напівавтономії (наприклад, Критська православна церква Вселенського патріархату Константинополя) у російській церковній термінології відповідає екзархату. Таким чином, згідно з російським церковно-адміністративним устроєм, самоврядна Церква є чимось середнім між повною автономією і екзархатом (напівавтономією). В інших православних автокефальних Церквах такого статусу не існує, тому там самоврядні Церкви можуть розглядатися або як напівавтономії, або їхній статус взагалі ігнорується.
Схожий статус має Антіохійська православна архиєпархія Північної Америки[2] й Антіохійська православна архиєпархія Австралії, Нової Зеландії та всієї Океанії.
- Російська православна церква закордоном (частина положень Статуту не застосовується)
- Естонська православна церква Московського патріархату
- Православна церква Молдови
- Латвійська православна церква
- Автокефалія
- Автономія (православ'я)
- Екзархат
- Еклезіологія
- Помісна церква
- Російська православна церква
- Українська православна церква (Московський патріархат)
- ↑ «Іншим статусом керуються екзархати, як наприклад Білоруська Православна Церква, яка має напівавтономний статус... Таким чином представлені три рівні автономії, які існують в середині Російської Православної Церкви на нинішній день – автономія, самоуправління і екзархат» [1] [Архівовано 26 квітня 2010 у Wayback Machine.].
- ↑ http://www.antiochian.org/about.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
