Екзарха́т (від грец. ἔξαρχος — зовнішня влада) — у Візантії в кінці VI–VII століть адміністративно-територіальна одиниця, намісництво за межами метрополії.

В сучасному православ'ї і католицизмі східного обряду — окрема адміністративно-територіальна одиниця, зарубіжна по відношенню до основної церкви, чи спеціально створена для віруючих цього обряду в особливих умовах.

Екзархати спочатку (Равеннський і Карфагенський) були створені на заході Візантійської імперії на землях, що були відвойовані у вандалів та остроготів. Особливий статус цих районів вимагав створення тут мілітаризованого і централізованого управління: екзарх і намісники очолювали і військові сили, і цивільну адміністрацію екзархату. Інколи екзархати розглядаються візантиністами як прообраз феми.

• Грузинський екзархат (1811—1917), Кавказький екзархат (1917—1920).
• Український екзархат (1919—1990);
• Середньоєвропейський екзархат (1946—1948, 1960—1990);
• Західноєвропейський екзархат (1945—1990);
• Північноамериканський екзархат (1933—1954), Екзархат Північної та Південної Америки (1954—1970)
• Екзархат Центральної та Південної Америки (1970—1992);
• Східноазійський екзархат (1946—1962);
• Білоруський екзархат (створений у 1989 році);
• Прибалтійський екзархат (1941—1944).
• Африканський екзархат (з 29.01.2022).

• Західноєвропейський екзархат російської традиції;

В історії було кілька прикладів, коли титул екзарха надавали єпископу латинського (римського) обряду. Так в 1157 році архієпископ Ліону став екзархом Бургундії. Проте, врешті на Заході термін «екзарх» був повністю витіснений терміном апостольський вікарій. В наш час екзархати існують тільки в східнокатолицьких церквах.

Екзархати поділяються на апостольські, патріарші і архієпископські. Апостольський екзархат утворюється Папою, на чолі його обов'язково стоїть єпископ, проте екзархат не має статусу єпархії. Доволі часто апостольські екзархати засновуються на територіях, що відірвані від центру конкретної Східної церкви, але із значною кількістю населення, що сповідує східний літургійний обряд (наприклад, екзархат Вірменської католицької церкви в Америці, екзархат Української греко-католицької церкви у Великій Британії та ін.).

Патріарші і архієпископські екзархи призначаються головами східнокатолицьких церков — патріархами і верховними архієпископами. Ці екзархати створюються на територіях традиційного поширення даного обряду, їх голові не обов'язково бути єпископом, вони можуть бути суфраганними по відношенню до архієпархії, а можуть на пряму підпорядковуватись патріарху чи верховному архієпископу.

Станом на початок 2008 року в східнокатолицьких церквах нараховувалось 16 апостольських екзархатів (в тому числі нині вакантний апостольський екзархат Російської греко-католицької церкви), 9 — патріарших і 3 архієпископських (всі три в УГКЦ).

• Екзархат // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Екзархат [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Цыпин Владислав протоиерей. Церковное право. Глава: 38. САМОУПРАВЛЯЕМЫЕ ЦЕРКВИ И ЭКЗАРХАТЫ
• Равеннский экзархат
• Статистика апостольських екзархатів [Архівовано 5 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Статистика патріарших екзархатів [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Статистика архієпископських екзархатів [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.]

Словники та енциклопедії Treccanis Dizionario di Storia Нормативний контроль GKG: /g/1210b6ww · NKC: ph395741