Плагіоклаз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Плагіоклаз | |
|---|---|
 | |
| Абревіатура | Pl[1] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія |
| Твердість | 6 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,69 ± 0,07 г/см³ |
 Плагіоклаз у Вікісховищі | |
Плагіоклази (від дав.-гр. πλάγιος — косий і κλάσις — ломка, розколювання) — група породотвірних мінералів класу силікатів. Належать до вапняково-натрієвих польових шпатів.
Алюмосилікати натрію і кальцію каркасної будови, що утворюють змішані кристали ізоморфного ряду альбіт — анортит. Формула чистого альбіту Na[AlSi3O8], анортиту — Ca[Al2Si2O8]. Кожний член цього ряду умовно позначається номером, який відповідає процентному вмісту (за масою) анортитового компонента. Таким чином виділяють: An0-10 — альбіт, An10-30 — олігоклаз, An30-50 — андезин, An50-70 — лабрадор, An70-90 — бітовніт, An90-100 — анортит.
Плагіоклази поділяють на три групи: кислі (№ 0-30), середні (№ 30-60), основні (№ 60-100). Сингонія П. триклінна. Густина 2,60 (альбіт) — 2,75 (анортит). Твердість 5,5-6,5. Блиск скляний. Крихкі. Плагіоклази — найбільш розповсюджені мінерали верхньої частини земної кори. Існують глибинні (анортозити) і метасоматичні (альбітити і ін.) породи, що майже цілком складаються з плагіоклазу (плагіоклазити). Для кислих вивержених порід характерний олігоклаз, для середніх — андезин, для основних — лабрадор. Олігоклаз, бітовніт і анортит — звичайні мінерали метеоритів. При вивітрюванні плагіоклаз перетворюються в глиністі мінерали.
Розрізняють:
- плагіоклаз баріїстий (плагіоклаз, який містить до 5 % ВаО);
- плагіоклаз вапняковий (анортит),
- плагіоклаз каліїстий (плагіоклаз, який містить 5-20 % каліїстого польового шпату);
- плагіоклаз кальціїстий (анортит);
- плагіоклаз лужно-вапняковий (зайва назва плагіоклазу);
- плагіоклаз мутний (плагіоклаз, в якому спостерігаються продукти його зміни);
- плагіоклаз натріїстий (альбіт);
- плагіоклаз хмарний (плагіоклаз мутний).
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Плагіоклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Плагіоклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
