Нобелій (No)
Атомний номер	102
Зовнішній вигляд простої речовини	радіоактивний метал
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса)	259,1009 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома	285 пм
Енергія іонізації (перший електрон)	640(6,63) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація	[Rn] 5f14 7s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус	n/a пм
Радіус іона	n/a пм
Електронегативність (за Полінгом)	1,3
Електродний потенціал	No←No3+ -1,2В No←No2+ -2,5В
Ступені окиснення	3, 2
Термодинамічні властивості
Густина	n/a г/см³
Молярна теплоємність	n/a Дж/(К·моль)
Теплопровідність	n/a Вт/(м·К)
Температура плавлення	1100 К
Теплота плавлення	n/a кДж/моль
Температура кипіння	n/a К
Теплота випаровування	n/a кДж/моль
Молярний об'єм	n/a см³/моль
Кристалічна ґратка
Період ґратки	n/a Å
Відношення с/а	n/a
Температура Дебая	n/a К
Інші властовості
Критична точка	н/д
H He Li Be B C N O F Ne Na Mg Al Si P S Cl Ar K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Nh Fl Mc Lv Ts Og * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Нобелій у Вікісховищі

Нобелій (No, лат. Nobelium)^[1] — штучно отриманий хімічний елемент групи актиноїдів з атомним номером 102. Має 19 ізотопів (2 — ще не добуті), найбільш довгоживучий з яких ²⁵⁹No має період напіврозпаду 58 хвилин.

Електронна конфігурація [Rn]5f¹⁴7s²; період 7, f-блок(актиноїд). ²⁵⁵No (3 хвилини) утворюється при бомбардуванні кюрія ядрами вуглецю ¹²С або ¹³С. Ступені окиснення +2 (стабільніший) і +3

Проста речовина — нобелій. Сам метал не добутий, твердих сполук не одержано.

Першою про відкриття 102-го елемента заявила в 1957 році група вчених, які працювали в Стокгольмі (Швеція). Вони ж і запропонували назвати елемент «нобелій» в честь Альфреда Нобеля. Проте пізніше ці дані не були підтверджені роботами інших лабораторій. 102-й елемент був вперше отриманий в ході експериментів на прискорювачі Об'єднаного інституту ядерних досліджень в Дубні у 1963 — 1967 роках групою Г. Н. Фльорова. Незалежно від них приблизно в той же час елемент був отриманий і в Каліфорнійському університеті.
Але лише у 1968 році в Берклі було отримано близько 3000 атомів ²⁵⁵No з ²⁴⁹Cf та ¹²C.

${\displaystyle \mathrm {^{249}_{\ 98}Cf\ +\ _{\ 6}^{12}C\ {\xrightarrow[{-2n,\ -\alpha }]{))\ \ _{102}^{255}No} }$

У 1992 році міжнародне наукове співтовариство визнало відкриття 102-го елементу. Радянські дослідники запропонували назвати новий елемент жоліотій (Jl) на честь Фредеріка Жоліо-Кюрі, а американці дали йому ім'я нобелій (No). Обидва ці назви (Jl і No) мали використання у виданих в різні роки в періодичні таблиці елементів, поки згідно з рішенням ІЮПАК, за 102-м елементом не було закріплено назву «нобелій».

У різний час різні ізотопи нобелію були отримані на циклотронах в результаті бомбардування мішеней з важких елементів легкими іонами. Як мішень можуть використовуватися ізотопи урану, ряду трансуранових елементів (америцій, кюрій, ейнштейній, плутоній, каліфорній) або свинцю. Для бомбардування мішені беруться іони неону ²²Ne, кисню ¹⁸O, вуглецю ¹²С, кальцію ⁴⁸Ca і деякі інші. Нижче наведено приклад однієї ядерної реакції, що приводить до утворення ізотопу ²⁵⁷No:

${\displaystyle {}_{96}^{248}{\textrm {Cm))+{}_{6}^{13}{\textrm {C))\rightarrow {}_{102}^{257}{\textrm {No))+4{}_{0}^{1}{\textrm {n)).}$

• Нобелій — історія відкриття в C&EN [Архівовано 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0