Герман Васильович Ковальов
рос. Герман Васильевич Ковалёв
Народився	24 липня 1894(1894-07-24) Громославка, Волгоградська область
Помер	10 серпня 1952(1952-08-10) (58 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Military Academy for Logisticsd
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Герман Васильович Ковальов (рос. Герман Васильевич Ковалёв; 24 липня 1894, Громославка — 10 серпня 1952, Київ) — заступник Народного комісара шляхів сполучення, віце-генерал-директор шляхів сполучення 2-го рангу, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1949 — серпні 1952 р.

Народився 24 липня 1894 року в слободі Громославка Донської області (нині Октябрського району Волгоградської області Росії), в родині робітника. Росіянин. Закінчив тільки два класи церковнопарафіяльної школи. З 12 років наймитував у куркулів з хутора Тернового (нині Ростовська область), учнем у кондитерській на станції Облівська. У 1909 році влаштувався учнем у бондарну майстерню в місті Царицині (Волгоград), через два роки працював вже бондарем.

Учасник Першої світової війни з 1915 року. Воював на Західному фронті, повний Георгіївський кавалер. У 1916 році був поранений. Після госпіталю два місяці служив у кулеметному полку в Оранієнбаумі. У листопаді 1917 року залишив фронт і повернувся додому.

У травні 1918 року вступив до лав Червоної Армії. У боях при обороні Царицина був поранений. Після лікування в службі військових сполучень 10-ї армії К. Є. Ворошилова. Був помічником військового коменданта на станціях Царицин, Качалін, Арчеда, Саратов. У 1919 році за особистим проханням був направлений в стрілецьку частину, командиром кулеметної роти, потім командиром роти при штабі Північно-Кавказького військового округу. У 1919 році вступив у РКП(б).

У 1920 році був повернений до служби військових повідомленнь, призначений до залізничної ділянки Новоросійськ—Туапсе. Після вигнання військ Врангеля з Криму в зоні відповідальності Ковальова велика морська ділянка від Севастополя до Новоросійська і Батумі. У 1922 році переведений на ділянку Самара—Казань, а звідти до Астрахані військовим комендантом залізничної ділянки. У березні 1926 року — начальник відділення експлуатації Волзького басейну з центром у Нижньому Новгороді. Потім — військовий комендант залізничної ділянки Дно Октябрської залізниці, Ленінград-Варшавський. З 1932 року навчався у Військово-транспортній академії.

У 1935 році закінчив Військово-транспортну академію імені Лазаря Мойсейовича Кагановича і був направлений на роботу в Народний комісаріат шляхів сполучення СРСР. Працював в оперативно-розпорядчому відділі Головного управління експлуатації старшим ревізором, диспетчером, заступником начальника, начальником оперативного відділу.

У травні 1937 року очолив Московсько-Київську залізницю. До першого кварталу 1939 року магістраль увійшла до групи доріг, які працювали ударно по навантаженню і вивантаженню. Восени 1939 року — начальник Віленської залізниці.

У 1939 році призначений заступником народного комісара шляхів сполучення СРСР і начальником оперативно-експлуатаційного управління (з 1942 року — Центральне управління руху) Народного комісаріату шляхів СРСР. Йому довелося організовувати перевезення під час війни з Фінляндією і з перших днів радянсько-німнцької війни.

24 червня 1941 року на всіх магістралях СРСР був введений військовий графік руху. Особлива відповідальність лягла на всіх працівників управління на чолі з Г. А. Ковальовим: організація всіх без винятку перевезень в глибокому тилу і для фронту. Особлива увага приділялася збільшенню провізної здатності доріг, організовано рух спарених поїздів, кур'єрський рух ешелонів з військовими частинами до фронту.

У лютому 1942 року при ДКО був створений Транспортний комітет до складу якого було включено Г. В. Ковальова. У березні того ж року він призначається начальником Центрального управління руху НКШС. Велика заслуга Ковальова в організації восени 1942 року перекидання військ в район Сталінграда: 3 269 ешелонів з військами і 1 052 — з боєприпасами, пальним і продовольством. На фронтових ділянках Рязано-Уральської і Південно-Східної залізниць під вивантаження подавалося на добу понад 30 поїздів, що в 10 разів перевищувало норми мирного часу. Перевезення проводилися в темний час доби і ворожа розвідка не змогла зафіксувати зосередження в межиріччі Волги й Дону великого угруповання військ.

Після розгрому гітлерівців під Сталінградом Г. В. Ковальов доклав всіх зусиль для прискореного перекидання військ Донського фронту під Курськ, своєчасного постачання військ Брянського, Центрального, Воронезького і Степового фронту, які брали участь у битві на Курській дузі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року «за особливі заслуги в забезпеченні перевезень для фронту і народного господарства та видатні досягнення у відбудові залізничного господарства у важких умовах воєнного часу» Ковальову Герману Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

За всю війну по залізниці регулярна армія отримала 19 мільйонів вагонів військових вантажів, а народне господарство — майже 67 мільйонів тонн необхідних вантажів.

У січні 1945 року за станом здоров'я Ковальов був переведений на легшу роботу — начальником Литовської залізниці.

У жовтні 1945 року Г. В. Ковальов призначений начальником щойно організованого Донецького округу залізниць, з 1947 року керував Південно-Західним округом залізниць, а після скасування округів, з 1951 року — Південно-Західною залізницею.

Жив у місті Києві. Помер 10 серпня 1952 року після важкої і тривалої хвороби, позначилися навантаження воєнних років. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора (лютий 1942), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945), Червоної Зірки (24 листопада 1942), Трудового Червоного Прапора (1948), медалями; чотирма знаками «Почесний залізничник», знаком «Відмінний руховець».

• Ковальов Герман Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Герои стальных магистралей. Кн. 1. М. 2000(рос.)
• Герои труда военных лет 1941—1945. М. 2001(рос.)

п о р Депутати ВР УРСР від Харківської області
I скликання	Валуєв Бабченко Старостін Карпухін Кобизєв Бабенко Олонов Дворник Луценко Агеєнко Шмалько Калюжний Вдовенко Ремінна Харченко Савченко Бобров Восков Стрілецький Синцов Крамов Смирнов Гречуха Овсієнко Сарана Рильська Горлаченко Єршаков Осипов Прокопенко Колесников Яченін
II скликання	Агеєнко Богдан Гончарова Гречуха Єпішев Єременко Жданов Заболотний Зашихін Ігнатьєва Карпенко Коваль Ковальов Крамов Лавриненко Мжаванадзе Михайленко Попова Ремінна Руденко Савченко Селіванов Чураєв Шепелєва Щукін
III скликання	Агеєнко Вороніна Гончарова Гречуха Губенко Дрокін Єременко Заболотний Кириченко Коваль Ковальов Крушельницький Лісняк Маликова Михайленко Могильченко Олійник Підгорний Погорєлов Ремінна Руденко Селіванов Суслов Титов Юр'єв
жирним виділені депутати від обласного міста Харкова;